Посмертні записки Браса Кубаса - Машаду де Ассіс

війна здається на перший погляд лихом, проте це цілком прийнятна операція: так, ніби хруснули пальці Гуманітас; голод (він саме по-філософськи обсмоктував куряче крильце), голод є випробуванням Гуманітас своїх власних нутрощів. Проте я не хочу ніякого іншого доказу значення моєї філософської системи, як оця курка. Її годували кукурудзою, яку посадив африканець, котрого привезли, скажімо, з Анголи. Він народився, виріс, його продали, привезли сюди на кораблі, а корабель був зроблений з дерева, зрубаного в сельві десятьма або ж дванадцятьма чоловіками; на кораблі були вітрила з парусини, котру було виткано ще вісьмома чи десятьма ткачами. Не будемо вже згадувати про канати та інше начиння того корабля. Таким чином, оця курка, якою я пообідав сьогодні, є результатом зусиль і боротьби цілого натовпу, і все це було здійснено лише для того, щоби вгамувати мій голод.

Під час обіду після того, як подали сир та каву, Кінкас Борба показав мені, що його система руйнує біль. Біль, згідно з Гуманітизмом, — це чиста ілюзія. Коли малій дитині погрожують різкою, ще до того, як її вдарили, вона заплющує очі і тремтить. Така схильність і є основою для ілюзій, яку люди успадковують і передають наступним поколінням. Недостатньо прийняти таку філософську систему, щоби позбутись болю, проте це необхідно зробити. Все інше є природньою еволюцією речей. Як тільки людина добре усвідомить, що вона і є Гуманітас, їй тільки треба звернутись подумки до первинної субстанції, аби подолати будь-яке болісне відчуття. Тож еволюція — настільки глибока, що навряд чи людина досягне такої досконалості раніше ніж за декілька тисячоліть.

З того часу Кінкас Борба почав мені читати свою фундаментальну працю. Це були чотири томи рукопису, кожен на сто сторінок, списаних дрібним почерком та ще багато цитувань з латини. Останній том — політичний трактат, що базувався на Гуманітизмі; це була, напевно, найнудніша частина його системи, проте написана з суворим дотриманням логіки. Після реорганізації суспільства за його методом, ця система не гарантувала, що на землі не буде ні війн, ні бунтів, навіть пожеж, ударів ножем невідомого походження, бідності, голоду та хвороб, та оскільки всі ці нібито лиха насправді помилково тлумачаться (адже вони є зовнішні вияви внутрішньої субстанції, і не здатні впливати на людину інакше, як проста зміна загального одноманіття), то цілком зрозуміло, що вони не завадять людському щастю. Втім, коли такі лиха (що докорінно неправильно трактується) будуть співвідноситися в майбутньому з концепцією, виробленою в давні часи, саму систему не буде зруйновано і на це є дві причини: 1. Тому що Гуманітас є абсолютною і твірною субстанцією, і кожен індивід має віднайти найбільшу радість у тому, щоби присвятити себе принципу, з якого він походить. 2. Тому що навіть за таких умов не зменшиться духовна влада людина над Землею, котра була створена лише для її задоволення, так само як і зірки, бриз, фініки та ревінь.

— Панглос[67] не був таким нерозумним, як його описав Вольтер, — сказав мені Кінкас Борба, згортаючи книгу.

Розділ CXVIII. Третя сила

Третя сила, котра мене кликала до веселої юрби, було бажання вирізнитися з-поміж інших і, головним чином, нездатність жити на самоті. Юрба мене притягувала, оплески мене підносили. Якби ідея з пластирем з’явилась у мене в той час, хто знає? Може, я і не помер би і став би знаменитим. Проте тоді пластир на думку не спав. З’явилось бажання розважитись чим-небудь, як-небудь і за допомогою чого-небудь.

Розділ CXIX. У лапках

Я хочу лишити тут у лапках з півдюжини афоризмів, які я написав у той час. Це як позіхання від нудьги. Їх можна використати як епіграф до промов без спеціальної теми.

***

«Будьте особливо терплячими, якщо біль допікає вашого ближнього».

***

«Ми вбиваємо час, а час нас хоронить».

***

«Один кучер-філософ часто говорив, що задоволення від прогулянок у кареті стало б зовсім незначним, якби всі їздили в каретах».

***

«Вір у себе, проте не слід завжди сумніватися в інших».

***

«Ювелір міркував: навіщо той абориген (ботокуду[68]) робить дірку в губі, якщо встромляє туди просто паличку».

***

«Не гнівайся, якщо тобі не подякували за добру справу».

***

«Краще звалитися з небес, ніж з четвертого поверху».

Розділ CXX. Compelle intrare[69]

— Ні, братику, тепер я кажу, хочеш ти цього чи не хочеш, але маєш одружитися, — сказала мені Сабіна і додала з іронією: — Яке прекрасне майбутнє! Одинак і без дітей.

Без дітей. Сама думка про те, що у мене будуть діти, мене просто підкинула, по тілу пробіг якийсь таємничий флюїд. Так, мені таки треба було стати батьком. Можливо, життя одинака має свої переваги, проте вони тьмяніють у порівнянні з самотністю, що супроводжує одинака. Без дітей? Ні, це просто неможливо. Я був налаштований на все, навіть породичатися з Дамашсену. Без дітей! Оскільки на той момент я мав велику віру в Кінкаса Борбу, то пішов до нього і виклав йому свої особисті міркування щодо батьківства. Філософ вислухав мене і реакція була бурхливою, він сказав мені, що в моєму лоні поворухнувся Гуманітас. Він підтримав мою ідею щодо одруження, навів доводи того, що в такому разі у мої двері постукають ще й інші вигоди тощо. Compelle intrare, як говорив Христос. І при цьому він не міг не вказати, що саме Ісус був не більше і не