У злиднях Парижа і Лондона - Джордж Орвелл
На цьому моя історія завершується. Вона досить тривіальна, і я можу сподіватися лише, що вона цікава в тому сенсі, в якому є цікавими щоденники про подорожі. Щонайменше я можу сказати, що ось такий світ чекає на вас, якщо колись залишитеся без копійки. Іноді я хочу дослідити цей світ ґрунтовніше. Я хотів би ще познайомитися з такими людьми, як Маріо, Падді чи жебрак Білл не у випадкових розмовах, а по-справжньому. Я хотів би зрозуміти, що відбувається у душах плонжерів, волоцюг і тих, хто спить на набережній. Зараз мені здається, що я побачив тільки краєчок бідності. Однак є кілька речей, які я справді зрозумів, перебуваючи в злиднях. Я ніколи більше не вважатиму всіх волоцюг п'яними негідниками, не чекатиму від жебрака вдячності, подаючи йому пенні, не дивуватимусь, що безробітним людям бракує енергії, не підтримуватиму Армію спасіння, не закладатиму свій одяг, не відмовлюся взяти рекламну листівку й не насолоджуватимуся їжею у розкішному ресторані. І це лише початок.
Кінець
Джордж Орвелл
/George Orwell/
(1903-1950) - англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі анти- утопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього, а також повісті «Колгосп тварин», де в алегоричній формі розповідається про часи становлення СРСР.
Проте свій творчий шлях Орвелл розпочав із несподіваного за тематикою і вражаючого за своєю відвертістю автобіографічного роману «У злиднях Парижа і Лондона», в якому він з притаманною йому проникливістю і майстерністю описує досвід власних поневірянь серед соціальних низів двох тогочасних світових столиць - Парижа та Лондона. Напівголодне життя, тяжка праця по вісімнадцять годин на добу, всілякі шахраї та шляхетні обірванці - Орвелл знайомить читача зі світом, який «добропорядний член суспільства» зазвичай воліє не помічати, але який, водночас, завжди поруч нас.
Примітки
1
Джеффрі Чосер, «Кентерберійські розповіді», пролог до «Розповіді законника» (тут і далі — примітки перекладача).
2
Чортова хвойда! — букв, «свята хвойда».
3
Шльондра!
4
Забирайся геть, стара корово!
5
Hotel des Trois Moineaux — «Готель Трьох горобців».
6
Замки в долині річки Луари, частина з яких є відреставрованими середньовічними замками, а частину було збудовано в добу Відродження.
7
«Кредит мертвий» — алюзія на популярний у XIX ст. естамп «Кредит мертвий, його вбили недоброчесні боржники».
8
Овернь — регіон у центральній Франції.
9
Вино, назва походить від іспанського міста Малага.
10
«Les Fraises et Les Framboises» — стилізована під народну пісня про селян, вродливих дівчат і радість від вина.
11
«La Madelon», або «Quand Madelon» — патріотична пісня часів Першої світової війни.
12
Як одружитися з одним солдатом, якщо я кохаю цілий полк?
13
О, любове, любове! Ах, мене вбили ці жінки!
14
Панове й пані.
15
Витонченим, хтивим.
16
Ох, але життя прекрасне.
17
Уривок з вірша лорда Байрона «Грецькі острови», Шарлі навмисне спотворює слова.
18
Ох, але яке життя прекрасне.
19
Вимогливий.
20
У смокінг.
21
По-американському, під американця.
22
Тут — Прошу!
23
Панове.
24
Очевидно.
25
Панове й пані.
26
Оце любов!
27
В реальності.
28
Апаші — злочинні угрупування, що діяли в Парижі в кінці XIX — на початку XX століття. Названі на честь племені індіанців апачі. До цих угрупувань входила переважно молодь, чимало уваги приділялося зовнішнім атрибутам належності до спільноти.
29
Парк у Латинському кварталі Парижа.
30
1 фунт — 0,45 кг.
31
Перепрошую, пане.
32
1 су — 5 сантимів.
33
Лайно.
34
Твердий жовтий швейцарський сир, вага шматка в стандартній упаковці — 35 кг.
35
Молодий скелет.
36
Свобода, Рівність, Братерство.
37
Номер.
38
Тут — Ти диви!
39
Центральний продовольчий ринок Парижа, що існував щонайменше з XII століття, був суттєво перебудований у 1850-х і демонтований у 1970-х рр.
40
Hôtel Scribe — «Готель Книжник» або «Готель Писар».
41
Closerie des Lilas — дослівно «Хутір лілій». Кав'ярня на бульварі Монпарнас, 171, заснована 1847 року. Відома тим, що там збиралися й досі збираються митці. Серед найвідоміших відвідувачів — Ренуар, Моне, Поль Сезан, Пікассо, Еміль Золя, Теофіл Ґотьє, Шарль Бодлер, брати Ґонкури, Ернест Гемінґвей, Генрі Міллер, Френсіс Скотт Фіиджеральд та інші.
42
Мішель Ней (1769—1815) — один з найвідоміших французьких маршалів часів Наполеонівських війн, після остаточної поразки Наполеона був розстріляний роялістами.
43
Ось, мій друже.
44
Але ж, мій друже.
45
Hôtel Édouard Sept — «Готель Едуард Сьомий».
46
Це ще повернеться.
47
Maxim's — відомий паризький ресторан на вулиці Руаяль, З, заснований 1893 року колишнім офіціантом Максимом Гайяром. Особливо популярним став після перевідкриття з оформленням інтер'єру в стилі ар нуво в час Всесвітньої паризької виставки 1900 р.
48
