Щоденник - Чак Паланік
Есеї навчали молодого Ісуса Христа. Вони навчали Іоанна Хрестителя.
Вони називали себе зцілителями і творили всі ті чудеса, що їх творив Христос: зціляли хворих, воскрешали мертвих, виганяли демонів — ще за багато сторіч до Лазаря. Джайністи перетворювали воду на вино ще за багато сторіч до есеїв, які робили це ще за багато сторіч до Ісуса.
— Можна повторяти одні й ті ж чудеса багато разів, поки ніхто не пам’ятає останнього разу, — каже лікар. — Але ж ви пам’ятаєте.
Так само, як Христос називав себе каменем, від якого відмовилися мулярі, джайністи-відлюдники називали себе колодами, від яких відмовилися всі теслярі.
— їхня ідея, — каже лікар, — полягає в тому, що пророк має жити окремо від людей, відмовившись від задоволень та зручностей заради контакту з божественним.
Полет приносить на таці обід, але Місті не хоче їсти. За своїми заплющеними повіками вона чує, як їсть лікар. Чує чиргикання ножа та виделки nb тарілці. Чує торохтіння льоду в склянці води.
Він гукає:
— Полет?
З повним ротом лікар Туше каже:
— Візьміть, будь ласка, оті малюнки, там, біля дверей, і покладіть разом з іншими в їдальні.
«Одне безпечне місце».
Чути запах шинки та часнику. Ще також щось шоколадне — пудинг чи кекс. Чути, як лікар жує, чути кожен вологий звук кожного ковтка.
— Цікавий аспект, — каже лікар, — коли біль використовується як духовний інструмент.
Біль і втрата. Буддійські монахи сидять на покрівлях, аж поки не досягнуть просвітлення. Усамітнені та відкриті сонцю й вітру. Їх можна порівняти зі Святим Симеоном, що зогнив на стовпі. Чи з йогами, що стоять непорушно впродовж сторіч. Чи з американськими індіанцями, які мандрували в пошуках видінь. Чи з голодуючими дівчатами в Америці дев’ятнадцятого сторіччя, які посталися до смерті, щоб продемонструвати своє благочестя. Чи зі святою Веронікою, чиєю єдиною їжею були п’ять апельсинових зерняток у пам’ять про п’ять ран Христа. Чи з лордом Байроном, який постився, очистився і здійснив свій геройський заплив через Геллеспонт. Романтичний дистрофік. З Мойсеєм та Ілією зі Старого Заповіту, які посталися, щоб до них прийшли видіння. З англійськими відьмами сімнадцятого сторіччя, які постилися, щоб мати змогу чаклувати. Чи з крутливими дервішами, які виснажували себе, щоб стати просвітленими.
І лікар говорить, говорить і говорить.
Усі оці містики впродовж усієї історії та в усьому світі шукали свій шлях до просвітленості через фізичні страждання.
А Місті просто малює й малює.
— І ось що цікаво, — чути голос лікаря. — Згідно з фізіологією роздвоєного мозку, ваш мозок розділений навпіл — як грецький горіх. Ліва півкуля вашого мозку відповідає за логіку, мову, обчислення та міркування, — каже він. — Це та половина, яку люди сприймають як особисту ідентичність. Це свідома, раціональна та повсякденна основа нашої реальності.
Правий бік вашого мозку, — каже лікар, — осердя вашої інтуїції, емоцій, проникливості, а також навичок розпізнавання стандартних схем та стереотипів. Вашої підсвідомості.
— Ваш лівий мозок — це науковець, — пояснює лікар. — А ваш правий мозок — це мистець.
Він каже, що люди проживають життя лівою частиною свого мозку. Підсвідоме може прослизнути у свідомість лише тоді, коли хтось зазнає дуже сильного болю, чи страждає, чи хворіє. Коли хтось зазнає травми, чи хворіє, чи тужить за померлими або ж знаходиться в стані депресії, то правий бік мозку може ненадовго взяти гору над лівим, на мить, коротку, як спалах, і забезпечити доступ до божественного натхнення.
Спалах натхнення. Мить осяяння.
Французький психолог П’єр Жане назвав такий стан «пониженням розумового порога».
Лікар Туше каже французькою: «Abaissement du niveau mental».
Коли ми пригнічені, голодні чи коли нам боляче.
Згідно з твердженнями німецького філософа Карла Юнґа, це дає нам можливість сполучитися з універсальною сукупністю знань. З мудрістю, накопиченою людством за всі часи.
Карл Юнґ — це коли Пітер розповідав Місті про неї саму. Золото. Голуби. Канал Святого Лаврентія.
Фріда Кало та її кровоточиві рани. Усі великі мистці — інваліди.
Як стверджує Платон, ми нічого не вчимося. Наша душа прожила так багато життів, що ми знаємо все. Тож учителі та навчання можуть лише допомогти нам пригадати те, що ми вже знаємо.
Наші нещастя. Придушення нашого раціонального розуму є джерелом натхнення. Муза. Наш ангел-охоронець. Страждання виводить нас з-під нашого раціонального самоконтролю і пропускає крізь нас канал божественного натхнення.
— Досить тривалий стрес, — каже лікар, — позитивного чи негативного — любові чи болю — здатен пригнобити наш здоровий глузд і принести нам ідеї та здібності, яких ми ніколи не досягнемо жодним іншим способом.
Те ж саме сказав би-й Ангел Делапорте. Метод Станіславського — метод фізичної дії. Надійна формула отримання чудес на вимогу публіки.
Лікар крутиться побіля Місті, і вона чує на своєму лиці його теплий подих. Запах шинки й часнику.
Її пензель зупиняється і Місті каже:
— Готово.
Хтось стукає в двері. Клацає замок. Потім чується голос Ґрейс:
— Як вона, лікарю?
— Працює, — відповідає він. — Ось, поставте номер — це вісімдесят четвертий. Покладіть його до решти.
І Ґрейс каже:
— Місті, люба, нам здалося, що тобі буде цікаво знати — ми намагалися зв'язатися з твоєю родиною. Стосовно Теббі.
Чути, як хтось зняв полотно з мольберта. Кроки несуть полотно через кімнату. Яке воно з вигляду — Місті не знає.
Теббі вже не повернути. Може, Ісус зміг би або джайністи. Але більше ніхто. Нога Місті в гіпсі, її донька загинула, її чоловік у комі, а сама вона — у пастці і поволі в’яне,
