Кров і правда - Alina Pero

Дороги назад немає.

Я стою перед дзеркалом, розглядаю себе.

Обличчя майже зажило, але старі шрами нагадують про те, скільки всього було до цього.

Кулаки стискаються самі собою.

Я знаю, що цей бій може бути останнім. Занадто високий ризик. Занадто сильний суперник.

Але вибору немає.

Я сідаю на диван, кладу голову на руки, закриваю очі.

Перед очима — брат. Як він лежить у лікарняному ліжку, худий, блідий, але все ще з усмішкою. Як питає, коли я зможу прийти наступного разу. Як мама не спить ночами, а батько мовчки працює на роботі.

Я не можу їх підвести.

Випрямляюся. Вдихаю. Видихаю.

Але десь глибоко всередині щось не так.

Я більше не хочу цього життя.

Не хочу битися за гроші. Не хочу брехати батькам. Не хочу прокидатися щоранку з думкою, що наступний бій може стати останнім.

Я застряг.

Але дороги назад немає.

Я піднімаюся. Час готуватися.