Маленькі жінки. I частина - Луїза Мей Олкотт
Емі привела в порядок альтанку, одягла своє найкраще біле плаття, красиво причесалася і влаштувалася малювати під кущем жимолості: будь-який перехожий відразу звернув би увагу на цю чарівну художницю. Однак, на превеликий жаль Емі, повз так ніхто і не пройшов, тож всі її старання видалися марними, якщо, звичайно, не брати до уваги якогось коника, що з цікавістю глянув на малюнок і тут же стрибнув у траву. Коли Емі набридло малювати, вона вирушила на прогулянку. Але тут теж не щастило. На прогулянці вона намокла під дощем, і повернулася додому без жодної сухої нитки. За чаєм сестри ділилися враженнями. Проте висновок у них був один: день, звісно, чудовий, проте занадто довгий.
Мег купила блакитний муслін, який спочатку здався їй просто чудовим, а потім дещо розчарував. У Джо, поки вона каталася на човні, обгорів ніс, а від довгого читання розболілася голова. Бет не давав спокою безлад у ляльковій шафці. Крім того, вона переконалася, що розучити кілька п’єсок одночасно неможливо, а якій з чотирьох віддати перевагу, вона за цілий день так і не вирішила. Емі журилася через зіпсовану сукню, бо завтра мала йти в гості до Кеті Браун, і тепер, як пані Флора МакФлімсі[19], з тугою думала про те, що їй нічого надіти. Але всі ці неприємності сестри дружно визнали справжніми дурницями у порівнянні із задоволенням, яке вони отримали під час першого дня експерименту. Словом, вони щосили переконували пані Марч, що чудово проводять час. Вона у свою чергу тільки усміхалася і з допомогою Ханни зробила всі домашні справи, що зазвичай виконували дівчата. У будинку знову запанували затишок і порядок.
Незабаром канікули сестер Марч стали справжнім домашнім лихом. Чим довше вони віддавалися неробству, тим довше тяглися для них дні. Дійшло до того, що їм раптом стала докучати погана погода, а оскільки вона справді була дуже мінливою цього року, в них знаходилося вдосталь причин для кепського настрою. Маючи змогу діяти самостійно, дівчатка почали витворяти бозна-що.
Мег шматувала літні сукні, намагаючись зробити їх схожими на нарядні шати сестер Моффат. Джо начиталася так, що книжки їй остогидли, вона стала такою дратівливою, що примудрилася посваритися навіть з Лорі і вже шкодувала, що не поїхала з тітонькою Марч. Трохи краще почувалася Бет. Щоправда, вона – єдина з сестер – іноді забувала про рішення проводити час у цілковитому неробстві, тож непомітно для себе приймалася за звичні домашні справи. Однак нездорова атмосфера, яка панувала в будинку, діяла й на неї, і дійшло до того, що одного разу Бет сердито струснула стару ляльку й обізвала її потворою. Ясна річ, в інший час вона собі такого ніколи не дозволила б! Найгірше доводилося Емі. Тепер, коли сестри не займалися з нею, вона не знаходила собі місця від нудьги. Ляльок Емі не любила, гроші на розваги скінчилися, залишилося одне малювання. Зрозуміло, що дуже скоро це заняття дівчинці набридло.
– От би мати великий будинок, де повно дівчаток. Або, наприклад, як гарно було б відправитися в подорож. Тоді літо вийшло б вдалим. А то сиди вдома у компанії трьох сестер-егоїсток. Інколи, щоправда, приходить ще сусідський хлопчик, але він теж не приділяє мені ніякої уваги, та й до того ж дико схожий на Боаза[20], – нарікав цей маленький словоплут, що ось вже кілька днів страждав від нападів болісної нудьги.
Інші сестри теж звинувачували в апатії все, що завгодно, окрім, можливо, власних лінощів. Пані Марч, яка мовчки спостерігала за всім цим, вирішила нарешті покласти край експерименту з властивою їй дотепністю: вона відпустила Ханну на цілий суботній день.
Прокинувшись ранком, дівчата з подивом виявили, що у вітальні сніданку на столі немає. «Куточок Мармі» теж був порожній. Коли вони спустилися на кухню, то Ханни вже там не застали, та й вогонь у печі теж ніхто не розпалив.
– Господи помилуй! Що ж трапилося? – вигукнула Джо, з тривогою озираючись на всі боки.
Мег побігла нагору. Повернувшись, вона зніяковіло оголосила, що Мармі в себе в кімнаті.
– Ні, мама не хвора, вона сказала, що дуже втомилася, в неї був важкий тиждень і просила нас про себе подбати.
– Ну то й що? Я рада. Мені, чесно кажучи, давно хочеться зайнятися чимось корисним. Це непогана розвага, – трохи почервоніла Джо.
Почувши, що сьогодні хочеш чи не хочеш, а доведеться зайнятися домашніми справами, дівчата з полегшенням зітхнули й завзято взялися за роботу. В комірчині вони виявили солідний запас продуктів, після чого Бет і Емі вирушили накривати на стіл, а Мег і Джо заходилися готувати сніданок. Тож нарешті слова Ханни про те, що «домашні справи – це вам не забавки», дійшли до їхніх голів. Проте спочатку вони все одно дивувалися, чому це служниця вічно скаржаться, що немає нічого важчого за домашнє господарство.
– Мабуть, треба віднести щось мамі. Не сидіти ж їй цілий день голодною! А сама вона зараз не може про себе подбати, – сказала Мег, котрій сьогодні довелося керувати процесом.
Пропозиція була негайно прийнята іншими сестрами, тож, відклавши власний сніданок, вони навантажили піднос всякою всячиною, а Джо понесла його нагору. Чай виявився занадто міцним та гірким, омлет підгорів, а грінки посипані содою, проте пані Марч подякувала, і лише після того, як Джо із порожнім підносом гордовито пішла геть, щосили розсміялася.
– Бідолахи мої, – промовила вона крізь сміх. – Нелегко вам сьогодні доведеться. Ну нічого. Це піде тільки на користь.
Потім хитра пані Марч витягла заздалегідь приготований сніданок, а їжу, принесену Джо, непомітно викинула. Молодші сестри були куди менш делікатні, зазначивши, що деяким особам взагалі не слід підходити до кухні. Нещасні тоді ще не знали, що, скуштувавши наступні страви, з вдячністю згадають про сніданок, який, хоч і з відразою, але все-таки можна було їсти.
– Не хвилюйтесь ви так, – заспокоювала сестер Джо. – Обідом займуся я. А ти, Мег, будеш за господиню. Бережи свої руки та складай гарну компанію іншим. Тобі це більше личить.
Всі з радістю погодилися з Джо. Маргарет пішла до вітальні, наводити лад. З-під дивану було прибрано сміття, а штори затулені, щоб на світлі не
