Кров і правда - Alina Pero

Я сиділа у своєму маленькому офісі, втупившись у екран комп'ютера, але думками була зовсім не тут. Усі файли, нотатки, роздруківки з попередніх розслідувань здавалися неважливими перед новою загадкою, що з’явилася у моєму житті.

Фантом.

Хто він насправді? Чому б’ється? Виглядав не як ті, хто приходить у клітку заради грошей чи адреналіну. Його рухи були вивірені, без зайвих емоцій. І навіть після бою, коли я бачила його погляд — там не було насолоди перемогою чи гордості. Лише втома.

Я розгублено клацаю ручкою, намагаючись зрозуміти, чому мені так важливо дізнатися більше. Бо він мене врятував? Чи тому, що це може бути ключем до розслідування?

Дістала телефон і набрала номер.

— Дім, привіт. Є справа.

— Ого, неочікувано. Що, скучила?

Я закотила очі.

— Дімо, серйозно. Мені потрібна інформація про одну людину.

— І хто ж цей щасливчик?

— Фантом.

На тому кінці дроту зависла тиша.

— Фантом? Той самий боєць? Юль, ти жартуєш?

— Абсолютно ні.

— Навіщо він тобі? Ти ж не…

— Дімо! — обірвала його, розуміючи, до чого він хилить. — Це для справи. Я хочу взяти інтерв’ю. Ну, можливо. Але навіть якщо так, я нічого про нього не знаю. У клубі всі використовують лише псевдоніми.

— Ну, організатори точно знають. Але чи скажуть тобі?

— Навряд. Тому мені потрібен ти.

— Ох, Юль… Ти ж знаєш, що це не найкраща ідея?

— Так.

— Тоді чому?..

Я замислилася, підбираючи слова.

— Бо він не такий, як інші. У нього є причина битися, і я хочу знати яка.

Діма важко зітхнув.

— Добре. Я спробую щось дізнатися. Але нічого не обіцяю.

— Дякую.

Я поклала телефон і знову вп’ялася поглядом у екран. Але тепер я вже точно знала, що відкладати це питання не зможу.