Улісс - Джеймс Джойс

Починає викручувати їй руку. Блум вищить, перекидається догори кілем.

БЛУМ: Не треба так жорстоко, нянечко! Не треба!

БЕЛЛО (далі викручуючи): Іще разочок!

БЛУМ (стогне): Ой, це ж просто пекло! Як болить! Ти ж із мене просто сотаєш нерв за нервом!

БЕЛЛО (горлає): Чудово, клянусь каправим капралом! Оце ж для мене найкраща новина за останні півтора місяця! Ану ж бо, не змушуй мене ждати! (Вліплює ляпаса їй по щоці.)

БЛУМ (пхинькає): Ви хочете мене віддухопелити. Я все розповім…

БЕЛЛО: Ану придавіть його, дівчата, поки я його засідлаю.

ЗОЯ: Ага! Пройтися по ньому. Я хочу.

ФЛОРІ: І я хочу! Не будь жадюгою.

КІТТІ: Ні, я! Здайте мені його напрокат!

У дверях з’являється бордельна куховарка місіс Кйоу, поморщена, сивоборода, в засмальцьованому фартусі, в чоловічих сіро-зелених шкарпетках та черевиках, обсипана борошном, тримаючи в оголених червоних руках обліплену тістом качалку.

МІСІС КЙОУ (кровожерливо): Чи не потрібна вам допомога?

Вони хапають Блума й притискають до підлоги.

БЕЛЛО (вмощується Блумові на обличчя, порохкуючи, пахкаючи сиґарою, несквапно простягаючи тлусту ногу): Я бачу: Кітінга Клея обрали на президента психіатричної лікарні в Ричмонді, так, і слід зазначити, Гіннесові акції з фіксованим дивідендом котируються по шістнадцять і три чверті. Я просто склеїла писаного дурня, що не купила той пакет, коли радили Крейг і Гарднер. А все моє пекельне безталання, хай йому всячина. Та ще ця триклята Реклама одбателила двадцять до одного. (Спересердя гасить сиґару об Блумине вухо.) Де в біса та клята попільничка?

БЛУМ (попечена й сідницерозчавлена): А! О! Чудовисько! Мучителька!

БЕЛЛО: Проси цього щодесять хвилин. Виклянчуй. Благай про це, як ні про що не благав досі. (Тиче їй у ніс дулю й смердючу сиґару.) Ану цілуй! І це, і те. Цілуй! (Перекидає ногу на другий бік, сідає верхи й, стискаючи Блума коліньми, покрикує як вершник.) Гоп-гоп! їде ляля на коні в червоному жупані. Я поскачу на цій кобилі на Екліпсів приз{804}. (Хилиться набік і грубо стискає тестикули свого коня, погукуючи.) Гей! Нно! Приїду все одно! Я тебе виїжджу як годиться. (Підскакує, мов справжній вершник у сідлі.) Пані їде помалу-малу, кучер їде ристю-ристю, вершник мчить чвалом!

ФЛОРІ (сіпає Белло): А тепер пустіть мене на нього! Ви вже накатались. Я перша просила.

ЗОЯ (сіпаючи Флорі): Ні, дай мені! Мені! Ти ще не приконтачила його, п’явко?

БЛУМ (задихаючись): Не можу більше!

БЕЛЛО: Ну, а я ще й як можу! Стривай-но. (Затримує дихання.) Прокляття. Ось воно. Зараз як прорве. (Відкупорює свій зад і, весь напружившись, із перекривленим обличчям, оглушливо пердить.) Ось тобі! (Знову закупорюється.) Ну й чортяка: шістнадцять і три чверті!

БЛУМ (обливаючись потом): Не чоловіче. (Принюхавшись.) Жіноче.

БЕЛЛО (встаючи з нього): Досить із тебе вже холодних та гарячих. Здійснилося те, чого ти палко прагнув. Відтепер ти розчоловічений і цілковито мій, ти — бидло в ярмі. А зараз про виправне вбрання. Ти розлучишся з чоловічою одежею — тобі втямки це, Рубі Когене? І незагайно дістанеш розкішні шовки, що так мило шурхочуть, коли їх надягаєш через голову.

БЛУМ (зіщулившись): Шовк! Пані звеліла! О хрусткий! Рипучий! Чи повинна я нігтями торкатися до нього?

БЕЛЛО (показуючи на своїх повій): І будеш ти геть такий, як вони: в перуці, з завивкою, напудрена й напахчена, з чисто виголеними пахвами. З тебе знімуть мірки щільно по тілу. Тебе безжально зашнурують у тісний, мов лещата, корсет із м’якого сизого тику, із планшетками китового вуса, геть аж до абсолютної межі, до тазу, прикрашеного алмазом, а фігуру, що стане повніша, ніж була на волі, вбиратимуть в улиплі сукні, в чудесні невагомі спіднички зі шлярками, і на всьому, звісно, буде позначка мого дому: вишукана білизна для Аліси{805}, найкращі парфуми для Аліси. Аліса почуватиметься зашореною. Марії та Марті спочатку буде прохолодно в цих строях, але легкі пишні мережива довкола голих колін нагадають тобі…

БЛУМ (чарівлива субретка з гірчичними косами й розмальованими щоками, з великими чоловічими руками й носом, із хижо-хтивим ротом): Я тільки двічі спробував надягти її речі, на Голлс-стрит, ужарт. Коли нам було сутужно, я прав їх сам, аби заощадити на пральні. А ще я перелицьовував свої сорочки. Чиста економія.

БЕЛЛО (глузливо): Дрібничкові послуги, щоб матуся похвалила, еге ж? А потім, убравшись, мов на маскарад, зашторивши усі вікна, кокетував перед дзеркалом, виставляючи голі стегна й козлине вим’я, прибирав усяких поз, ніби віддаючись? Ха! Ха! Як мені смішно! Чорна поношена комбінація та короткі панталончики, що луснули по швах, коли її ґвалтували востаннє, — те, що продала тобі місіс Міріам Дандрейд із готелю Шелборн, чи не так?

БЛУМ: Міріам. Чорна комбінація. Дама напівсвіту.

БЕЛЛО (з грубим реготом): Хрест святий побий, яка з тебе гарна потіха! То ти, значить, був миленькою Міріам, коли вистриг заріст свого заднього ходу й розлігся, умліваючи, впоперек ліжка, нібито місіс Дандрейд перед тим, як бути зґвалтованою лейтенантом Смайт-Смайтом, містером Філіпом Огастесом Блоквелом, Ч. П., синьйором Лачі Даремо{806}, міцним тенором, блакитнооким Бертом, ліфтером, Анрі Флері[362], уславленим, як сам Гордон Беннет, квартероном Шериданом, багатим, мов Крез, восьмим номером веслувальної залоги старого Триніті, Понтом, власним призовим ньюфаундлендом, і Бобс, овдовілою герцоґинею Меноргамільтон. (Регоче.) Боженьку, від такого й сіамський кіт покотився б зо сміху!

БЛУМ (її руки й риси обличчя ходором ходять): Це через Джеральда я так полюбив корсети, ще в школі, коли грав жіночу роль у виставі «Навпаки». Це все любий Джеральд. А в нього це почалося з того, що страшенно вабив корсет старшої сестри. І тепер дорогенький Джеральд рум’яниться й підмальовує повіки золотою фарбою. Культ прекрасного.

БЕЛЛО (з лихим посміюванням): Прекрасного! Дай відпочити від сміху! Коли ти, мов панночка, всідався на зачовганому троні, підіймаючи свої торочки.

БЛУМ: Задля науки. Аби