Гра в бісер - Герман Гессе

57

«Основне проти поган» (лат.).

«Основне проти поган» — поряд з «Основним про богослів’я» — одна з двох найважливіших праць найвидатнішого філософасхоласта Фоми Аквінського. Обидві праці, відповідно до своїх назв, прагнуть дати закінчений підсумок усього змісту середньовічної християнської культури. Гессе, що захоплювався ідеями Фоми Аквінського, зробив одним із героїв свого роману «Нарцис і Гольдмунд» ченця Нарциса, щирого й бездоганного служителя «чистої духовності» середньовіччя; таким чином, мотив «Основне проти поган» немовби перекидає місток між двома романами Гессе, виявляючи певну тотожність Нарциса й Кнехта.

58

…як їх зображено на фресці пізанського КампоСанто… — Фреска XIV ст. на стіні КампоСанто (кладовища) в Пізі, яка постраждала в часи другої світової війни. На ній, поряд зі сценами людської суєти і тріумфу смерті, зображено пустелю, серед якої роздумують і провадять розмови анахорети; один із них доїть лань, другий вражено спостерігає це диво.

59

…ars moriendi — мистецтва вмирати… — Вислів із лексикону середньовічної повчальної літератури. То було вміння слухати. — Особливе служіння Йозефа Фамулуса, яке полягало в терплячому вислухуванні тих, хто приходив сповідатися, змальоване в явно автобіографічних тонах. Справа в тому, що Гессе в другій половині свого життя і особливо наприкінці його отримував неймовірну кількість листів від незнайомих — від юних кандидатів у самогубці, від дозрілих людей, що почали сумніватися в сенсі свого життя й зазнали тяжкої душевної кризи, від жертв фашизму, що шукали розради, і від вчорашніх правовірних фашистів чи націоналістів, які намацували шлях до нового, гуманнішого світу ідей. Усі ці кореспонденти зверталися до письменника з підсвідомою довірою, як до лікаря. Таким чином муки й спокуси Йозефа Фамулуса були добре відомі самому письменникові.

60

…Діоном Пугілем… — Латинське слово «pugil» означає «кулачний боєць»…мов той, що зрадив Спасителя. — Пор. євангельську розповідь про кінець Іуди Іскаріота: «І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов та й повісився» (Матф., 27,5).

61

…іти слідами Іуди або й Розп’ятого… — Парадоксальне зближення Христа й Іуди характерне для гностичної думки. Іуда повісився, але й Христа в новозавітних, літургічних і богословських текстах часто називають «повішеним на дереві» — і якраз навмисне для того, щоб застосувати до нього формулу Старого завіту: «Проклятий кожен, хто висить на дереві». Христос узяв на себе всю повноту прокляття, що тяжіло над людством, а тому його гранична святість виявляється тотожною граничній сакральній нечистоті.

62

З розповіді того чоловіка випливало, що він мав знайомих серед магів і астрологів… — У розповідь вченого незнайомця вкладено дійсні уявлення і вчення пізньоантичного гностицизму, а також стилізовані в гностичному дусі моменти доктрини Юнґа (див. коментар до с. 298).

63

І ось знайшлися вчителі, що казали: «Бог, який створив світ і в ньому Адама й дерево пізнання, не єдиний і найвищий бог…» — Це вчення ввів єретичний єпископ Синопи Маркіон (середина II ст.), і його прийняло чимало гностичних сект.

64

…повернувся в світовий кругообіг… під ім’ям Равана… — Імена героїв цієї новели досить вільно вибрані зі скарбниці імен, що фігурують у найвідоміших індійських переказах. Демон Равана, який брав участь у битві демонів з Рамою, відомий з «Рамаяни». Васудева — ім’я брахмана, що був міністром останнього представника династії Шунга і внаслідок перевороту сам заснував нову династію Канваяна бл. р. до н. е. Нала, суперник Даси у боротьбі за владу й за жінку, має те саме ім’я, що й цар нішадів, племені, яке жило в горах Віндх’я. Ім’я Праваті нагадує нам чарівну дружину бога Шіви Парваті, любострасними думками про яку Камадева намагався відвернути Шіву від аскетичного подвигу. Те саме стосується й решти імен, крім імені Даси, що за своїм значенням відповідає іменам Кнехт, Фамулус.

65

Майя — в індійській релігійній філософії поняття світотворчої, космічної ілюзії, яку належить переборювати зусиллям самозаглиблення. «Для того, хто досяг стану істини й дійсності, весь видимий світ зникає» («Ведантасутрабхаш’я», II, 1, 14).

66

…а на колінах вона тримала сина… — Образові Праваті з мертвим сином на колінах Гессе явно надає рис архетипу Великої Матері (цей архетип вивчив і ввів у науковий обіг Юнґ), яка знов і знов народжує свою Дитину, душить її у своїх смертоносних обіймах і застигає в сльозах над її мертвим тілом. Ця безмежно лагідна і безмежно жорстока Мати, що все народжує і есе нищить свій плід, що бреше самим своїм буттям, — символ тієї ж таки майї.

67

З лісу він уже не виходив. — Ця фраза, якою закінчується не тільки новела, але й уся книжка, намічає, поряд з головною течією розповіді про Кнехта, тобто течією від касталійської духовності до «світу», зустрічну, зворотну течію і повертає нас до епіграфа, що проголошує доцільність Касталії як твердині «справжньої духовності» і безкомпромісних пошуків сенсу життя.