Кілька років зими - Валентин Терлецький

— Добрий вечір… Але ж ви знаєте, що це небезпечно. Казкарі тепер прирівняні до карних злочинців, на них триває справжнє полювання.

— А мені це байдуже! Я хочу писати. Я знову маю силу. Я прочитав цей уривок і зрозумів, що повинен продовжувати цей твір, за будь-якої ціни! Ви чуєте? Я знову відчув надію. Це якраз те, про що ми розмовляли минулої ночі. Я знову повірив у себе!

— Це пречудово! Я радію за вас. Якщо ви не боїтеся переслідувань, якщо здатні знову творити, то хто, чи що зможе вас зупинити на цьому шляху? Я щиро рада вашому пробудженню, щиро! — жінка на мить замовкла й пильно подивилася Іванові в очі. — До речі, ми так і не познайомилися. Мене звуть Софією, а вас?

— А я Іван. Просто Іван-Казкар. Відтепер називайте мене саме так і не інакше! Просто зараз, цієї миті, як піду від вас, повернуся до себе і почну писати. У мене всередині все вирує, наче прокинувся давній вулкан, який спав протягом кількох століть. Я більше не можу стримуватися. Я маю написати цю казку!

— Тоді менше слів — йдіть і пишіть! — Софія лагідно посміхнулася йому, а Іван відчув, як все його єство наповнюється нечуваною енергією, шаленим бажанням творити і жити далі. Він у нападі дивного шалу схопив її руку, поцілував, потім знітився й вибіг із її квартири.

— Цього місяця по всій країні виявлено одинадцять казкарів, четверо з яких були активними і спокушали дітей своїми творами. До усіх застосовані найсуворіші методи впливу, зокрема — засудження до перебування в Зоні Мороку. Також було виявлено більше сорока осіб, що співчувають. Із цими людьми проведені профілактичні заходи, в тому числі — їхнє одноденне перебування перед Безбарвним Екраном. Окрім цього, нами було знищено більше тисячі шкідливих книжок, більше семи тисяч електронних носіїв із казками. Згідно із інформацією нашого аналітичного відділу, загрозу казкарства майже усунено, діючих казкарів на території країни залишилися одиниці, і ми зі свого боку гарантуємо, що всі вони будуть нейтралізовані протягом найближчого часу, — Міністр із боротьби з казкарством уважно подивився на колег, які сиділи за великим круглим столом і слухали його доповідь.

— Усе це добре. Але ми бажаємо почути, яким чином ідуть справи із ліквідацією Казкарського підпілля? Останнім часом надходить все більше тривожних повідомлень про їхню активізацію. Випадки поширення листівок із зображенням казкових персонажів, он-лайн трансляції мультфільмів із невідомого сервера, організація підпільних вистав на вулицях міст — все це потребує негайного втручання таємної поліції, — суворо промовив головуючий на зібранні міністрів.

— Дозвольте нагадати, що задля остаточної ліквідації цього, так званого, підпілля ми вже розіслали по країні бригаду таємних агентів та провокаторів і сподіваємося, що незабаром ми побачимо плоди їхньої руйнівної діяльності. Нам майже вдалося вийти на слід цих підпільників. Для цього ми задіяли наших найкращих спеціалістів. Думаю, вже до кінця наступного місяця ми зможемо не лише вистежити це підпілля, а й знешкодити його!

— Гаразд. Отже, ви самі собі встановили терміни — до кінця місяця. І я обов’язково запитаю вас про результати, коли спливе цей час, запитаю зі всією суворістю! І якщо це кубло не буде до того часу знищено, ви відповідатиме перед нашим законом разом із тими злочинцями, — головуючий недобре поглянув на свого міністра і жестом дав зрозуміти, що нараду закінчено.

Уже в кулуарах спітнілий Міністр боротьби із казкарством витирав чоло просяклим від вологи носовичком і жалівся своєму колезі:

— Ці казкарі скоро доведуть мене до нервового зриву! Інколи я вже не знаю, що мені робити — це Казкарське підпілля, дійсно, невловиме. Ми ніяк не можемо натрапити на їхній слід — вони постійно вислизають у нас з-під носа. І чим далі, тим вони стають нахабнішими та зухвалішими. Чого варта лише ця вистава, яку вони влаштували серед дня минулої неділі в центрі столиці! І поки наша поліція прибула на місце — не лишилося й сліду, нібито й не було їх там! Це просто жах, колего, це просто жах. Я вже не сплю кілька діб. Сигнали про їхню підривну діяльність надходять майже щогодини. Вони, справді, невловимі — з’являються несподівано то тут, то там і влаштовують свої нікчемні акції. А ми не встигаємо реагувати! Я навіть не знаю, що казатиму на нараді наприкінці наступного місяця. Мене бере величезний сумнів, що ми встигнемо не лише ліквідувати це підпілля, а бодай якось вийти на нього. Поки що у нас вкрай мало інформації. Колего, мені навіть лячно!

— Навіщо ж ви тоді пообіцяли головуючому, що розберетеся з цією проблемою в такі терміни?

— А що було робити? Що?!! Якби не пообіцяв, мене б тут-таки відправили у відставку. А я не хочу у відставку, я ще хочу працювати!

— Тоді йдіть і виконуйте ваші прямі завдання! До речі, можу порадити вам першокласного фахівця з вирішення будь-яких проблем… Ця людина відома лише в дуже вузьких колах, але відома, як безжальний, невловимий, непідкупний, непереможний і найкращий спеціаліст своєї справи. Можливо, ви теж чули це прізвисько — Жало?

— Господи! Я чув про нього — це скажений вбивця, що полює за головами, а його послуги коштують шалених грошей.

— Саме так. Думаю, він зможе дуже швидко вийти на слід цього підпілля, а потім зробить все тихо і без зайвого розголосу, що і самі підпільники нічого не встигнуть зрозуміти. Якщо ваша поліція не в змозі протистояти порушникам, то ця людина впорається з цим завданням швидко і самотужки. Коротше кажучи, якщо надумаєте, повідомите мені, і я викличу до вас