Повість про Ґендзі. Книга 3 - Мурасакі Сікібу

{224} Див. розділ «Червона слива».

{225} Натяк на китайську легенду про імператора Уді (141—87 рр. до нашої ери), який таким способом побачив покійну дружину Лі.

{226} Метафора: «вранішнє лице» — Нака-но кімі, біла роса — Ооїґімі.

{227} Метафора: «вранішнє лице» — Ооїґімі, біла роса — Нака-но кімі.

{228} Цитата з вірша: «В селі занедбанім / І люди постаріли — / Як оселі їхні. / А за тином сад / Був схожим на поля осінні» («Кокінвакасю», 248).

{229} Тобто Ґендзі.

{230} Цитата з вірша: «У селі гірському — смуток, самота... / Та все одно / Тут жити краще, / Ніж там, / Де світом править суєта!» («Збірка старих і нових японських пісень», 944).

{231} Цитата з вірша: «Неначе водорості, / Яких рибачка коло берега нарвала, / Мої думки змішались, / У клубок сплелися... / Чи довго вікувати ще мені?» («Кокінвакасю», 934).

{232} З горою Обасуте пов’язана легенда про сина, який через неврожай та голод приніс на плечах свою немічну матір помирати на гору Обасуте, але, зворушений казковим сяйвом місяця над горою, розкаявся і повернувся з матір’ю додому.

{233} Тобто принцеса Оціба, дочка колишнього імператора Судзаку й дружина покійного Касіваґі.

{234} Тобто «омінаесі» (досл. з яп. «дівоча квітка») — висока рослина з дрібними квітами жовтого кольору (лат. Putrinia scablosifolia).

{235} Див. вірш: «До краю виснажена / Кохання тугою, / Ридаю / Усі дні. / Під моїм узголів’ям рибу / Вже ловити рибалки можуть» (Джерело цитування невідоме).

{236} Ідеться про перевал між столицею та озером Біва, поетичним символом зустрічі й розлуки закоханих.

{237} Цитата з вірша: «О, якби у цьому світі / Любовна туга / Мала межі / Тоді і я, можливо, / На долю і не нарікав би» («Кокінвакарокудзьо», 33417).

{238} Цитата з вірша: «О, де знайти / Село Беззвучність, / Щоб досхочу / Наплакатись від туги, / Що нестерпно з душі рветься?» («Сюіва-касю», 749).

{239} Ідеться про обряд очищення, коли в річку кидають паперові ляльки, які забирають із собою всі хвороби й біди.

{240} Перша згадка про Укіфуне, побічну дочку Восьмого принца, навколо якої здебільшого відбуваються події в наступних розділах роману.

{241} Тобто Касіваґі, фактичного батька Каору.

{242} Тобто від Каору.

{243} Цитата з вірша: «Про світ сумний / Думки невтішні линуть, — /Мов крізь туман / Над пасмом гір / Летять по небу дикі гуси клином» («Збірка старих і нових японських пісень», 936).

{244} Метафора: міскант — Нака-но кімі, волоть — приховані думки.

{245} Гра слів: в оригіналі фраза «акіхацуру» означає «осінь прийшла» і «надокучила».

{246} Цитата з вірша китайського поета Юань Чженя (779—831) («Ваканроейсю», 267).

{247} За легендою, це сталося з Мінамото-но Такаакірою (914—982), сином імператора Дайґо.

{248} Тобто Другу принцесу, дочку покійної ньоґо Фудзіцубо.

{249} Тобто Друга принцеса, дочка імператора Судзаку, що дістала назву Оціба, тобто Опалий лист, вдова покійного Касіваґі.

{250} Цитата з вірша: «Коли зірвеш гілку / З цвітом сливи, / Пропахнуть наскрізь рукава / Ніжним ароматом, / І поруч заспіває соловей» («Кокінвакасю», 32).

{251} Річ у тому, що покої принцеси мали назву Фудзіцубо, тобто Покої гліцинії.

{252} Тобто Кобай, молодший брат покійного Касіваґі.

{253} Тобто Ґендзі.

{254} Згадка про обмін віршами між Каору та Бен.

{255} Тобто мати Укіфуне.

{256} Тобто китайський імператор танської династії Сюаньцзун (685—762); див. стор. 28 першої книги.

{257} Тобто Укіфуне.

{258} За китайським повір’ям, щоб не вкоротити собі життя.

{259} Як дочка Восьмого принца.

{260} Як дочки провінційного чиновника.

{261} Тобто Нака-но кімі.

{262} Пані Цюдзьо була племінницею покійної матері Нака-но кімі.

{263} Посилання на легенду про Ткалю й Волопаса (про зірок Вега й Альтаїр), які живуть розділені Небесною рікою (Чумацьким Шляхом) і зустрічаються один раз щороку на мості, створеному зграями сорок.

{264} Тобто Укіфуне.

{265} Острів Укі — поетичний символ безрадісного життя.

{266} Тобто в провінції Хітаці.

{267} Тобто Укіфуне.

{268} Під час обряду очищення кидали в річку паперову ляльку — «людську подобу» (хітоката) або «заміну» (катасіро), яка мала забрати із собою усі людські біди й хвороби.

{269} Тобто Укіфуне.

{270} Слова з вірша: «Як відшукать притулок непримітний / Посеред скель, / Де чути я б не міг / Сумних вістей / Про світ людський огидний?» («Збірка старих і нових японських пісень», 952).

{271} Омінаесі (досл. з яп. «дівоча квітка») — висока рослина з дрібними квітами жовтого кольору (лат. Putrinia scablosifolia).

{272} Тобто Укіфуне.

{273} Мабуть, молодший брат Ніоу.

{274} Тобто Укіфуне.

{275} Цитата з вірша невідомого автора: «Коло тебе / Прилягти не встигаю, / Як уже літня ніч проминула. / Хоч і часто зустрічаю тебе, /Та, здається, не бачу».

{276} Цитата з вірша: «Невже поблякнуть? — / Навіть цим журюся, /Коли дивлюся на осінні хаґі. / Роса лягає рясно, / І під її вагою гнуться гілки» («Сюівакасю», 183).

{277} Метафора: «хаґі» — Укіфуне, «роса» — Сьосьо.

{278} У назву рівнини Міяґі входить слово «мія» («принц»).

{279} Тобто Укіфуне.

{280} Тобто Нака-но кімі.

{281} Гора на захід від столиці.

{282} Цитата з вірша: «О, як прикро, / Що зненацька дощ линув / Саме в дорозі! / Біля мису Міва, на переправі Сано / Навіть дому нема, де б сховатись я міг» («Ман’йосю», 265).

{283} Вірш складений за зразком народної пісні у стилі «сайбара» «Хатина під стріхою»; див. стор. 201, книга перша «Повісті про Ґендзі».

{284} Перший, п’ятий і дев’ятий місяці вважалися несприятливими для одруження.

{285} Тобто Ооїґімі.

{286} Тобто його дружини.

{287} Цитата з китайського вірша японського поета Мінамото Сітаґо: «Наложниця сидить у спальні, покинута, як віяло, коли приходить осінь, / А на терасі дому володаря Чу ввечері звуки цитри лунають» («Wakanroeishu», 380). У вірші ідеться про Бань, наложницю китайського імператора Ченді, яка пізніше в своїй поемі вилила свою образу на його зраду, а згадане у цій поемі біле віяло, раніше подароване йому, стало символом розлуки.

{288} Тобто Укіфуне, дочкою пані Цюдзьо.

{289} Амулет, який проганяє злих духів.

{290} Сосна — символ довготривалого життя.

{291} Тобто Укіфуне.

{292} Тобто пані Цюдзьо, мати Укіфуне.

{293} Цитата з вірша: «Мабуть, невтоленна / Моя душа сховалася / В твоєму рукаві, / А в грудях / Порожнеча залишилася» («Кокінвакасю», 992).

{294} Тобто Укіфуне.

{295} Слова з вірша: «Весняна ніч / Сховала у пітьму / Слив білоцвіт, /Але вона безсила / Сховати їхній казковий аромат!» («Збірка старих і нових японських пісень», 41).

{296} Цитата з вірша: «Мабуть, мене чекаючи, / Богиня / Мосту Удзі /Зняла своє вбрання / Лише з плечей і долі постелила» («Збірка старих і нових японських пісень», 689).

{297} Цитата з уже наведеного раніше вірша.