
Кров і правда - Alina Pero
Ринг під ногами здається трохи вологим від поту та крові попередніх боїв. Я стою посередині, навпроти Вовка. У залі гуркоче натовп, але я не слухаю – мені не треба.
Вовк важчий, масивніший, б’є сильно, але повільно. Його тактика проста – продавлювати, задавлювати, зносити суперника лобовими атаками. Мені ж треба тримати дистанцію, грати на швидкості.
Я розминаю кисті, стискаю кулаки. Хромий казав, що цей бій важливий. Але мені він важливий лише з однієї причини – це ще один шанс заробити гроші для Дані.
Ведучий виходить у центр рингу. Його голос розтинає напружене повітря:
– Цієї ночі на нас чекає справжній бій хижаків! – він витримує паузу, чекаючи, поки натовп вибухне криками. – З одного боку – звір, машина для вбивств, непереможний... ВОВК!
Зал реве, а Вовк самовпевнено піднімає руку, викликаючи ще більше овацій.
– А з іншого – той, кого ніхто не знає, але всі бояться! ФАНТОМ!
Я не реагую. Завжди одне й те саме. Я – фантом, тінь. Хай собі так думають.
Вовк усміхається, його погляд горить нетерпінням. Для нього це гра, розвага. Для мене – лише робота.
Я озираюся, оцінюючи простір навколо. У натовпі миготять обличчя, але одне раптом чомусь чіпляє погляд. Дівчина. Карі очі, темне волосся.
Мені здається, що я десь її бачив.
Вона дивиться на мене трохи довше, ніж варто було б.
Ні. Мабуть, просто здалося.
Гонг.
Бій почався.