Робінзон Крузо - Даніель Дефо
26 жовтня
Вирушив на пошуки зручного місця для житла і надвечір, нарешті, знайшов те, що мені треба. Біля підошви пагорба я накреслив півколо великого діаметра, щоб спорудити огорожу. Це буде подвійний, укріплений зовнішнім насипом частокіл.
26 – 30 жовтня
Старанно працював, попри зливи. Переносив своє майно з берега на нову ділянку. Почав будувати огорожу.
31 жовтня
Уранці пройшов із рушницею по околицях, сподіваючись підстрелити якусь дичину на обід, а воднораз роздивився місцевість. Дістав дику козу, дитинча якої ув’язалося за мною. На жаль, вигодувати козеня-сисунця мені не вдалося.
1 листопада
Поставив під схилом пагорба просторий намет, закріпив усередині підвісну койку і вперше солодко проспав у ній цілу ніч без сновидінь.
2 листопада
Зібрав і склав в одному місці все добуте мною на кораблі дерево: ящики, дошки й бортову обшивку, а також колоди, з яких я будував свої плоти.
3 листопада
Підстрелив двох птахів, дуже схожих на качок; їхнє м’ясо виявилося ніжним і смачним. Пообідавши, почав майструвати стіл.
4 листопада
Свій час я розподіляю таким чином: зранку, якщо гарна погода, вирушаю години на дві полювати. Підстреливши здобич, повертаюся додому й готую їжу. Потім їм, відпочиваю. По обіді, коли спадає волога спека, беруся до роботи. Такого розпорядку дня я намагаюся дотримуватися постійно. Столярую і, хоча спочатку я був невмілим майстром, згодом помітно просунувся в цьому ремеслі. Гадаю, що з кожним на моєму місці сталося б те саме.
5 листопада
Узяв із собою на полювання собаку. Підстрелив дику кішку, її м’ясо не годилося в їжу, зате шкурка була м’якою та пухнастою. Я майже завжди знімав шкуру з добутого звіра, висушував і зберігав її. Повертаючись уздовж берега моря, бачив безліч різноманітних морських птахів; серед них я впізнав тільки чайку, фаетона й олушу – решта були мені невідомі. Мій пес стрибав по мілководді та гавкав на зелену черепаху, з м’яса якої можна приготувати чудовий суп. Одначе спіймати у воді таку черепаху нелегко, треба дочекатися, коли вона вибереться на прибережний пісок, щоб відкласти яйця. Удалині помітив двох тюленів, які пірнали й гралися.
6 листопада
Після звичайної ранкової прогулянки взявся обробляти стіл. Працю закінчив, але лишився нею не зовсім вдоволений. Проте за кілька місяців так набив руку, що зміг виправити всі свої помилки.
7 листопада
Погода потроху встановлюється. Працюю над стільцем. Наступні три дні й частину понеділка, залишивши неділю для відпочинку, продовжував це заняття. Найскладнішим виявилося надати стільцеві потрібну форму та висоту. Кілька разів усе доводилося починати заново. Слід зазначити, що згодом я припинив дотримуватися неділі, тому що якось забув позначити її у своєму календарі та збився в підрахунках.
13 листопада
Знову падав тихий теплий дощ, після якого повіяло свіжістю. Потім хмари згустилися, загуркотів грім і почалася коротка, але сильна гроза. Я злякався, що мій порох може спалахнути, якщо в нього влучить блискавка. Після грози я вирішив висипати його з бочки, поділити на невеликі частини й сховати в різних місцях. Утрата відразу всього пороху могла позбавити мене можливості полювати й поповнювати запаси провізії.
14 – 16 листопада
Увесь цей час я виготовляв ящики і шив мішечки для зберігання пороху. Потім наповнив їх і сховав якомога далі один від одного. Цими ж таки днями вбив великого, невідомого мені птаха, м’ясо якого виявилося дуже смачним.
17 листопада
Почав був розширювати печеру в схилі пагорба за наметом, але тимчасово припинив цю справу. Мені бракує місця в коморі, але для такої роботи потрібні хоча б заступ, кирка, а також тачка або великий кошик, а в мене їх немає. Довго розмірковував, чим усі ці знаряддя замінити. Спробував довбати стіну залізною ломакою, але ломака важкувата для такої роботи, і тому треба надто багато зусиль і часу. Повернувся до намету й ліг спати засмучений, тому що не уявляв, як вийти з цього становища.
18 листопада
Відшукав у лісі невелике вічнозелене бакаутове дерево, яке в Бразилії називають «залізне». Із його неймовірно міцної деревини виготовляють деякі частини кораблів. Дуже важко, але зрубав його, затупив сокиру – слава Богу, що вона в мене не одна. Відколов від стовбура годящий за розміром брус і насилу дотяг його до ділянки, оскільки він був надзвичайно важкий. Та заступ я все-таки зробив! Це заняття забрало в мене купу часу й сил; гадаю, ні в кого в світі не було такого заступа, і навіть держак вийшов не гіршим за ті, які роблять в Англії. Заступ, хоча й недовго, прослужив мені вірою і правдою.
Мені все одно бракувало кошика або тачки. Сплести кошик не було з чого – я поки що не зустрічав в околичних гаях годящих гнучких прутів; змайструвати тачку я б міг, одначе виготовити колесо для неї мені було несила. Довелося замінити тачку коритом на взір тих, у яких муляри тримають вапно. На це пішли дошки, які я прихопив із корабля. Завдяки кориту було набагато простіше видаляти вириту землю з печери. Усе разом – бакаутовий рискаль і корито – відібрало в мене майже чотири дні, якщо не брати до уваги ранкових годин, які я присвячував полюванню.
23 листопада
Поглиблював нішу в печері. Ця робота тривала вісімнадцять днів, поки я не побачив, що тут може вільно вміститися все моє майно. У мене є льох, тепер буде й комора; ба більше, я розширив заглиблення настільки, що його можна використовувати і як склад для речей, і як кухню, і навіть як їдальню. Я, як і раніше, живу в наметі, проте в разі сильних дощів можу сховатися набагато надійніше. Для найспекотнішої пори року трохи згодом я спорудив широкий навіс на своєму подвір’ї.
Розділ 15
Мішок із зерном
10 грудня
Мені здавалося, що з печерою покінчено, аж несподівано завалилася права частина склепіння саме там, де я почав копати підземний хід. Щастя ще, що мене не придушило масою ґрунту, – я в цей час перебував у наметі. Обвал був серйозний та завдав мені нової роботи: треба було прибрати всю землю й укріпити склепіння, інакше це могло повторитися.
11 грудня
Два дні я тільки цим і займався. Увігнав
