Робінзон Крузо - Даніель Дефо
Повертаючись назад, я раптом згадав, що в Бразилії місцеві мешканці використовують тютюн як ліки і що в мене в одній зі скринь лежать кілька пачок тютюну – і різаного, й листового. У коморі я видобув зі скрині пачку листового тютюну, поділив її на дві частини, щоб одну половину залити ромом, настояти й випити перед сном, а другу залишити на ранок і, поклавши листя на вугілля, подихати тютюновим димом. Окрім того, один лист я кинув до рота й пожував; тютюн був страшенно міцний та відразу мене одурманив, але я, йдучи з комори, таки не забув прихопити свої плошки з ґнотами й Біблію.
Улаштувавшись у ліжку, я спробував читати, однак через слабкість мені тремтіли руки й рядки розпливалися перед очима. Я розкрив Біблію навмання і зміг розібрати лише кілька слів, які луною відгукнулися в моєму серці: «Поклич мене в день суму, і я порятую тебе, і ти уславиш ім’я моє…»
Ці слова точно годилися для мого становища.
Настала ніч, від випитої настоянки мені запаморочилося в голові, потім голова обважніла, і я, не встигши загасити світильники, провалився в міцний сон. А коли прокинувся, то ще довго лежав, прислухаючись до себе: насувається напад чи ні? Та ознак лихоманки не було…
Не знаю, скільки я проспав. А коли вибрався на світ Божий і подивився на сонце, то зрозумів, що було близько третьої години дня. Я був бадьорий, по-звірячому голодний та щасливо, мов дитина, посміхався. Це сталося 29 червня.
Розділ 18
Перша подорож островом
30 червня
Здається, я цілком здоровий. Вибрався на полювання, але все ж таки намагався не відходити від будинку далеко. Убив морського птаха, схожого на казарку, і не наважився вжити його в їжу. Обідав черепашачими яйцями. Перед сном прийняв ті самі ліки, тільки не пив так багато настоянки й не вдихав тютюнового диму. Вранці почувався гірше: знову морозило, хоча й не так сильно, як раніше.
2 липня
Знову лікувався тютюном, збільшив порцію настоянки. Відлежувався.
3 липня
Нападів більше немає, але хвороба остаточно відступила лише за кілька тижнів. Читав Біблію.
4 – 11 липня
Чимало часу провів на полюванні, проте безуспішно. Я блукаю надто близько від будинку, оскільки ще слабкий. Лікування тютюном, вочевидь, допомагає, але я б його нікому не радив: тютюн здатен зупинити лихоманку, це правда, одначе він позбавляє людину сил, нагороджує судомами й нервовим тремтінням. У всьому винна вогка дощова погода…
Моє життя на острові знову налагоджувалося, хоча сумні думки про мою нещасливу долю не полишали мене. Надії на порятунок більше не було. Потроху я знову дав господарству лад і тоді ж побачив, як зросло та налилося колосся на галявині перед пагорбом. Це наштовхнуло мене на думку про те, що вже час як слід вивчити мій острів. Адже я не знав ані рослин, ані тварин, ані птахів, які жили в моїх володіннях, і не завжди міг зрозуміти, які з них годяться в їжу, а які ні.
15 липня
Рано-вранці я почав свою першу подорож – вирушив до тієї бухточки, де причалював зі своїми плотами. У неї впадав широкий та гучний струмок. Пройшовши вздовж звивистого річища дві милі за течією, я зрозумів, що вода там прісна й чиста, – отже, приплив туди вже не сягає. Де-не-де струмок мілів, але по його берегах розкинулися луки, вкриті вологою смарагдовою травою, а на узвишшях, де було сухіше, ріс дикий тютюн, над яким кружляли колібрі. Я хотів відшукати касаву,[5] з бульб якої індіанці печуть коржі, одначе не знайшов. Зате зустрів агаву – рослину, схожу на африканське алое; через своє невігластво я не знав її властивостей. Чимало проживши в Африці та Бразилії, я не знайшов ані часу, ні бажання поцікавитися тамтешньою флорою й тепер гірко шкодував про це. Тут росли різноманітні пальми, тростина, схожа на цукрову, і бамбук, але зиску з цього не було, оскільки я побоювався отруйних рослин.
Розділ 19
Райський куточок
16 липня
Наступного дня я знову вирушив тим самим шляхом. Проминув ділянку савани, дістався витоків струмка і вийшов до дрібнолісся. Тут я зустрів динне дерево – папаю, як називають його бразильці, і нарубав його листя, щоб використати для приготування м’яса. Навіть найжорсткіша дичина, загорнута в листя папаї, години за дві стає ніжною, немов молоде ягня. Мене вразила безліч виноградних лоз у цій частині острова, але, знаючи, що свіжий дикий виноград у великій кількості шкідливий для шлунка, я вирішив зібрати його, висушити і зробити з нього родзинки.
Цього вечора я вперше не повернувся додому й заночував далеко від своєї фортеці. У мене гуділи ноги та нили плечі від важкої рушниці й поклажі, що складалася з пляшки з питною водою, запасу їжі, ножа, сокирки та зібраного винограду. Як і в ніч катастрофи, я влаштувався в розгілці могутнього дерева й чудово там виспався.
Зранку я продовжив мандрівку.
Пройшовши у північному напрямку близько чотирьох миль, я повернув на захід. Переді мною раптом відкрилася долина, схожа на райський сад. І хоча серце моє щеміло від суму, я був сповнений таємної радості: адже насправді я – єдиний хазяїн усієї цієї краси! Британський лорд, який володіє родовим маєтком… Тут вивищувалися королівські й кокосові пальми, пальма мауриція, яку високо цінують індіанці, гаї плодових дерев, кактуси, орхідеї та безліч зовсім невідомих мені рослин. Із них я знав тільки авокадо. Зірвавши темно-зелений плід, подібний до груші, я залюбки його з’їв. Обережно зрізав інший плід, який на вигляд нагадував великий ананас без шкірки, розсік навпіл – усередині на сніжно-білій м’якоті чорніло насіння, що скидалося на кавунове. Понюхав: незнайомий плід мав аромат суниці, а на смак нагадував підсолоджений лимон. Він напевне був їстівний, і я вирішив набрати цих плодів, а також авокадо й винограду.
Мені закортіло оселитися в чудовій долині, але я опинився б надто далеко від
