Правда про секс. Ілентина - Валія Кіян

Мовчун тим часом шле пісеньки і пише коментарі своїм давнім знайомим подругам. Відновлює стосунки, чи продовжує? Попросилася до нього а «друзі», витримавши довгу паузу, записав мене, Івана, слідом за ним до мене записалася і його найліпша приятелька, подруга юності, Киця:

— Є якась нитка симпатії, яку не можу виразити. Запрошую.

Запросила мене до гурту своїх приятелів. Я прийняла її запрошення. Між собою Мовчун з Кицею на сайті спілкуються пісеньками, тому що майже всі їхні друзі професійні музиканти, або артисти. Я згадую пісні з мультфільмів і включаюся в це спілкування. На той час між ними я одна була з України, серед поляків. Вивішую мультфільми, Киця хвалить, дуже їх любить, особливо «Том і Джері». Мовчун ревнує, або робить такий вигляд. Вранці «Том і Джері» вже вивішений ним в Киці на сторінці, та серія де миша з пташкою мордують кота. Я галантно розшаркуюся, що натяк зрозумів, не буду вам перешкоджати, мені подобається ваша дружба, не можу руйнувати вашу любов, і таке інше. До такого благородного вчинку байдужих жінок не залишилося, оцінили мій жест. Не задоволена була тільки Киця. Не знаю, що в них відбулося, але Мовчун більше не показував свої права на неї на тому сайті. Потроху звикаю, обживаюся в чоловічій ролі і бачу нам, «чоловікам» за шкідливість треба «молоко давати». Не встигли толком поспілкуватися, а Киця вже хоче приїхати до мене Івана, признається мені в коханні. Мовчу. Типово по чоловічому, тупо не розумію. Тоді Киця запрошує мене до себе, обіцяє, що буде весело. Дякую і нічого більше. А що я можу більше? Не хочу подавати надію, не хочу закохати її в себе, не хочу нічого обіцяти. Киця явно, хоче звабити мене, Івана. Чи це мені так здається з переляку? Як мені це не до речі.

— Вважай, що я є фантом, і існую тільки в комп’ютері, — написала. Не-допомогло. Переконує мене, ніби не хоче заміж, не шукає чоловіка взагалі нічого не хоче, тільки говорити, а я для неї є дуже цікавий.

— Мисли, що я одружений імпотент, євнух, жінка, і все це разом узяте, — пишу до Киці, не вірить, звичайно. І тут, мої вчинки що до жінок, здаються мені знайомими, щось вони мені нагадують, чиїсь слова і чиїсь вчинки. От такої!!! Я повторюю його вчинки, Мовчуна.

Чому я так роблю, зрозуміло, я маю причину, а яка причина в нього? Він що, такий же фантом як і я, чи знає, що більше, чим віртуально розважитися не може? То було б цікаво, спілкуються два фантоми…

Реальність. Минуле.

— Я бачила як Риба зваблювала Горобчика, — Амазонка розповідала Таленці, Тетяні і Ілентині. Готували обід. Були у Амазонки в гостях.

— Тоді в інституті, до якогось свята була дискотека. Освітлення було мало, напівтемрява, світломузика блимає. Пам’ятаєте, як тоді наші дівчата частіше одягалися? Штани. При тому освітленні їх не можна було відрізнити від хлопців. Хлопці тоді мали довге волосся, так що зачіскою не відрізнялися також. Незнайомих дівчат хлопці боялися запрошувати до танцю, щоб випадково не помилитися, раптом це виявиться хлопець, щоб не-ганьбитися. Риба це помітила і зорієнтувалася. Але одягнена вже як є, тут нічого не зміниш. Гробчика вона собі запримітила. Я стояла не далеко від нього бачила, як Риба старалася його зацікавити.

Амазонка щось присолює, щось помішує на плиті, дещо ставить до холодильника, продовжує розповідь.

— Риба повільно, під музику проходить мимо Горобчика, зупиняється, стає до нього в профіль, щоб побачив груди. Нахиляється, ніби поправляє щось на нозі. Випрямилася, відійшла, потім знову підходить і повторює всі рухи спочатку. Так зробила разів з три. На четвертий раз Горобчик запросив її до танцю. Потім вони зустрічалися.

На плиті в Амазонки щось приготувалося. Розпорядилася, організувала подружок на сервірування столу в кімнаті.

Реальність.

— Ми, чоловіки, «повільно запрягаємо». Ми «повільно запрягаємо».

Повторюю, щоб стримати себе і не проявити свою жіночу сутність. Не завжди це мені допомагає. Чоловіки скупі на слова, тому мені не потрібно писати ціле речення, досить одного слова, або смайлика. Важко стримувати в собі слова. Коли Мовчун вперше написав мені, Івану, я розгубилася. Звертається до мене, до Івана, так як я себе на тому сайті назвала. Я спочатку не розумію, що це він пише мені. Не пам’ятаю, що писала у відповідь, та то й не важливо.

Мовчун писав щось про те, що Киця поїхала в гори на гірське весілля, що вона вміє гнати самогон «сливовицю» 70 градусну. Потім ми спілкуємося всі троє разом, я спотикаюся на польських словах, які подібні до українських, а означають зовсім інше. По закінченню розмови помічаю, що ім’я Іван він пише досить дивно — «ІВап». Читаю уважніше і бачу, що виходить трохи матюком, в польському читанні літер. Мовчун любить гратися словами, це його стиль. Як шкідливий пес, капосно робить, звичайно.

— Ти робиш мені рекламу, чи не знаєш, що пишеш? — Запитала.

Нічого не відповів, але надалі ім’я Іван писав без викрутасів.

Потім було свято Великдень. Не чекала від Мовчуна такого релігійного фанатизму. Привітав усіх, кого міг і мене в обох варіантах, Івана привітав на сайті, Ілентину по емейлу. Його приятелька Киця хоче переконати мене, Івана, що вона Мовчуну тільки приятелька, не більше. Я бачу, що це не так, не хочу ставати між ними, ціную їхню дружбу. Киця не повинна закохатися в Івана, приймаю з свого профілю фото красивої чоловічої потилиці, натомість розміщаю сфотографовані канцелярські кнопки.

— Ті кнопки, це щоб прикріпити твою фотографію. Ти знаєш як я виглядаю, а що з тобою? Ти з Марса?

Відсутність фото Івана Киця помітила відразу.

— Звичайно з Марсу.

— Дуже гарно. Тепер все зрозуміло. Тоді я з Венери.

— Що значить з Венери?

— Марс, Венера, Юпітер, Сатурн, Уран, Меркурій. Іван, ти хіба жартуєш, чи собі робиш з мене йа — йа.

Не знала,