Правда про секс. Ілентина - Валія Кіян

Того, що Петер почне писати твір від імені жінки, я ніяк не чекала.

— Мені тоді що, писати? Що відчуває чоловік?

— Згідно з методом другим, то так.

Але ж я не знаю, що відчувають чоловіки, тому й шукаю співавтора. Що ж, подумала і відправила Петеру фрагмент написаного мені листа. Як що Ялтин взяв лист своєї поклонниці, то я можу взяти лист поклонника. Відправила Петеру фрагмент листа Яреми.

— «Чи це можливо, якщо я іноді лижу Вашу щільну кицьку і смокчу ваші ніпелі, а потім штовхаю мого, як камінь твердого півня у вашій мокрій кицьці, і переміщують це спочатку повільно, а потім швидше і швидше.»

Петера це надихнуло неймовірно, від імені жінки він розімлів і продовжив написане.

— «Якби ж би він не дуже поспішав, коли вже його член буде в мені, а довго й повільно водив ним всередині і трохи зверху, продовжуючи пестити мене руками й ротом і я сама трохи допомагала б направляти його в мені.»

— Те, що ти написав, Петер, є добре, але я думаю, що жінки мислять інакше.

— Хотілось би знати, як саме?

Не відповіла Петеру, як що хотів знати як мислить жінка, то чому примусив мене писати від імені чоловіка? Пишемо далі. Петер прислав наступний фрагмент.

— «Зустрілися, як домовились. Майже не розмовляючи одразу вирушили, спочатку їхали на метро, потім пішки увесь час повертаючи між однакових новобудов, казали якісь слова не важливі. Ніяких думок не було, лише передчуття, що буде зараз. У ліфті він поклав руку на сідницю, притиснув, здалось, зараз почне цілувати, але ні, а вже й приїхали. Зайшли, кімната одна, але безладу не побачила, майже на пів кімнати широкий диван, отут вони невдовзі опиняться, а поки-що, він посадив на єдине в кімнаті крісло, сказав, що піде робити каву, вийшов на кухню. Встала, підійшла до великого дзеркала у шафі, торкнулась волосся, провела долонею по обличчю треба трохи підправити помаду, але не встигла вийти в коридор, де залишила сумку, як разом з ароматом кави і туркою в руці увійшов він. Поставив турку на маленький столик, підійшов ззаду і провівши руки під моїми пахвами притиснув долонями груди.»

От так на думку Петера мислять жінки, сплять і бачать, як їх завалюють на диван, не сказавши й слова про кохання, тільки секс без зобов’язання. Про що думають чоловіки в такій ситуації? Як змогла, уявила і написала.

— «Знову «зняв» собі жінку. Вона згодилася буквально через пів години, видно «голодна». Це в мене не перша і не остання, Тьху! Тьху! Тьху! Вона мені сподобалася, довгі ноги, апетитний задок і груди, надіюся не силікон, при нагоді помацаю, перевірю. Звичайно, можна було б взяти повію, але і дорого, і абсолютно не ті відчуття, а ще «з презервативом, без поцілунків, оральний і анальний не пропонувати». Тоді немає такої насолоди. Такі жінки як ця, часто думають, як що гарно віддадуться, то я можливо закохаюся, а то й одружуся, тому стараються. Цікаво, ця згодиться на мінет відразу, чи буде: «Ні я не така, я порядна.» Приготував і приніс до кімнати каву, коли зайшов, вона чепурилася перед люстром. Перевірив груди — не силікон.»

Коли Петер це прочитав, обуренню його не було меж: «Як я могла так думати? Зовсім не знаю чоловіків!»

— Виправ! Напиши як мислять чоловіки за таких обставин.

Не написав. І взагалі писати більше не став. Не спрацювалися.

Пізніше, ми спілкувалися просто як друзі, стало зрозуміло, він свято вірить, що жінки просто мріють зробити йому мінет, і отримують при цьому шалений оргазм. Хто його в цьому переконав? Із моїх знайомих жінок, жодна, з тих що робили мінет, оргазму від мінету не отримала. Хотіла було сказати йому про це, але не стала. Мабуть є причина, по якій його подружці краще зробити йому оральний, щоб по другому не приставав. Що ж з такими претендентами початковий задум написання книжки виконати не реально. Других претендентів не було, та я уже й не шукала. Під своїм оголошенням написала, що вже співавтора знайшла. Мені ніхто не підійде, як що я хочу писати тільки з одним. Це не я вибирала, це мною вибирався той, який найбільше будив мою фантазію. Мабуть десь там, в небесах, нас обох вибрали, на мою голову. Небеса вибрали мене і поляка Мовчуна. Запропонувала йому писати разом, довго пресувала і він нарешті згодився. Згодився і все. Не написав жодного слова, але фантазію будив досконало і простір для фантазії давав безмежний.

Реальність.

Співавтор. Мовчун співавтор? Який він співавтор? Просто гарний чоловік, в якого закохалася по інтернету. Як я тільки не старалася, як не зачіпала його, скільки палких листів йому писала, він не писав. Згодився мені допомогти і мовчить. Співавтор. Я закохана в співавтора який нічого не пише. Моє кохання важко витримати, я це розумію. Тільки як мені бути зі співавтором, який не пише взагалі, не обзивається місяцями, я не знаю, що з ним, чи хоч ще живий? Як мені узнати, що відчувають чоловіки? Мовчун обіцяв допомогти, скільки часу мені чекати допомоги? Обіцяв допомагати, хай допомагає! Через пошук в інтернеті знаходжу сторінку Мовчуна в соціальній мережі. Щаслива безмежно, він живий, мабуть просто не хоче писати мені Ілентині. З ним все гаразд, але не зовсім. Його профільне фото шокує своїм саркастичним усміхом. На жаль я можу зайти на той сайт не зареєструвавшись, як мені бути? Мовчун побачить мене і подумає, що я його переслідую, так не потрібно робити. Тому я придумую образ чоловіка та записуюсь на сайт чоловічим іменем. Образ красивий, романтичний, мужній, сама б влюбилася, як би не знала, що це я. Роблю це тому, що хочу бачити Мовчуна не нав’язливо, не викликаючи підозри, тільки бачити, не більше. Побачила Мовчуна і не тільки, там був цілий його світ.

Віртуальність.

ВОНА підставила обличчя теплому