Правда про секс. Ілентина - Валія Кіян

В тіні ВОНА кусочком глини перекреслює написане на скелі ім’я, а потім подумавши, губкою витирає все написане і перекреслене. Залишає тільки одне ім’я. ВОНА знає кого шукає, хто їй потрібний. Потрібний ВІН, той з ким вона гуляє в віртуальності, кого кохає. ВІН не хоче писати, от як би тільки захотів. «Художник, артистична непокірна душа» а насправді спортсмен, який не може займатися спортом. Слухає музику, «бо вона в душі йому гра». Ніхто їй не замінить його. Викинула грудку глини, пішла. ВІН мовчить, чекає, дивиться, як вона йде, значить буде знову шукати, може знайде, може все-таки хтось зможе писати з нею. ВІН не втручається, чекає.

Реальність. Недалеке минуле.

Від Ялтина я вже успіху не сподівалася.

— Як успіхи? Писав щось? Може почни про погоду, не так буде збуджувати. — З такими словами я знову зустрілася з ним на сайті.

— Погода поки що, жара така, якої, говорять не було років 80. Вдень тут навіть засмагає певна публіка. Натякни, що любиш в сексі, для мого натхнення.

— Любов! Чисте почуття кохання! Тоді і секс є можливий.

— Часом почуття виливаються в вигляді шаленого бажання близького контакту.

— Без великого почуття любові я не маю оргазму. Тому, як що немає кохання, не має рації витрачати сили.

— Любов, це і симпатія, і потяг бажання близькості. — Ялтин йшов напролом зі своїм бажанням близькості.

— Все це входить в комплект, — відповіла йому.

— Та все ще є й фригідні.

— Фригідних придумали чоловіки, які скупі на свої почуття. Жінки відчувають ці почуття, це є друга полярність електричного заряду. Так як флюїди жінки є важливі для чоловіків, так ця енергетика важлива для жінки. — Закрутила я не слабо, аж сама здивувалася.

— Згідний.

— Написав щось? Хоч про погоду?

— Все ніяк, думаю про тебе.

Він пробував ще і ще. І кожного разу збуджувався так, що не міг писати.

Віртуальність. Недалеке минуле.

ВІН дивиться, як на березі моря ВОНА кидає камінці, так щоб вони стрибали по воді якомога далі. Виходить в неї по-різному, одні тонуть відразу, інші трохи далі, один пострибав досить далеко. Не заважав, не підходив, дивився здалеку, що з того вийде.

Реальність. Недалеке минуле.

Написав Петер з Одеси.

— Є задуманий сюжет? Тема?

— Так, є! То що, напишемо?

— В дистанційному режимі?

— Можна й так.

— І як тоді будувати співавторство? Як можна познайомиться з сюжетом, Ілентина?

— Можна зустрітися, або по телефону.

Петер підходив до справи серйозно і по діловому.

— Я реально зараз в Одесі, зараз не знаю як буду переміщатися по Україні. А яка ідея роману, якщо це серйозно? Чи це жарт такий?

На сайті Петер писав, що він киянин, а виявляється одесит.

— Звичайно серйозно. Можемо підписати договір про співпрацю. Зустрітися в кафе.

— З кафе поки-що не ясно, а каву уже зварив. Може поки-що скайп?

— Можна.

— Тоді включаємо скайп. З камерою?

— Поки-що без камери. Приходиться вибирати, або чути, або бачити, одночасно мій комп’ютер не тягне.

— Пришли мені фрагмент, щоб я зорієнтувався.

Довго думала, що відправити Петеру. Вибрала щось ніяке, щоб не нав’язувати свій стиль.

— Прочитав прислане. Щоб прислати фрагмент у відповідь, його потрібно спочатку зробить. Але те, що отримав не здалося мені уривком із сексуального роману. Чи я не прав?

— Не хотіла розпочинати сексуальним епізодом. Як що хочеш, для розминки і тренування, можемо написати щось невеличке, зовсім інше.

— Але ж для створення чогось сексуального характеру (роману, або чогось меншого), хіба не важливо знати, як можливий співавтор написав би про цей бік життя. Де межа, до якої він може дійти і як описує? Мені здається це необхідно для спільних спроб, — написав. Так вправно і легко відповідати питанням на питання в нас може тільки одна нація.

— Межу, до чого дійшов би співавтор, знати важливо, тому напиши. І давай вирішимо як ми співпрацюємо. В співавторстві працювала двома способами. Перший: намітить точки дотику і кожен виконує свою частину. Другий спосіб складніший.

— У себе межі я особливо не бачу. І все-таки хотілось би знати, як це у тебе, як що, щось заважає, то як же тоді подібне починати? Взявся — ходи, як в шашках. І «другий метод складніший» це як?

— Другий метод, це коли кожен робить свій ескіз, потім міняються і шматують, доопрацьовують роботу один одного і так знову і знову, до завершення. А межі, в мене немає також.

— Дуже цікава метода, але не зрозуміла остаточно. Як що нічого не заважає, то чому б не продемонструвати щось більш відверте, як на мене, це пішло б на користь.

Він явно вимагав еротичної сцени. Ніщо інше Петера не цікавило. Я наполягла, щоб він розпочав першим, Петер прислав пробу.

— «Отож… чи йти?! Вчора, вже на першому побаченні, чи не після півгодинного спілкування, він раптом запитав: «Прийдеш до мене завтра?». Очікуючи дивився прямо в очі, але й мене очима охоплював, ноги, стегна, сідниці, ніби й роздягав, та неприємно не було. А вже почалось солодке і ніби вабливе, відчуття унизу живота, знайоме, але ніби й забуте. Вона розуміла, що піти хоче, попри невизначену відповідь, що дала. Цікаво, а як саме він почне це робити? Чи буде він делікатним, або брутальним? Де і як він буде її торкатися, цілувати, чого зажадає від неї? Мабуть, він очікує, що мінет буде одразу,