Ідеаль, або На поміч, пардон - Фредерік Бегбедер

планеті, не „капіталізм“, а „плутократія хотячки“. Колективістська, а відтак і комерційна утопія не лишили і крихти від європейського гуманізму. Я набрид вам? Може, ви і маєте рацію: хто ми такі, щоб балакати про політику, ліпше не ворушити це лайно, і, головне, нізащо не погоджуватися з тим, що десятки мільйонів людей загинули ні за цапову душу. Я оце думаю собі, чи не служить російський націоналізм, націоналізм вашої церкви і ваших правителів, прикриттям для блискучої відсутності декомунізації. Коли нема правосуддя, панує страх. Тим-то Володимир Буковський і пропонував улаштувати комуністам Нюрнберзький процес. Поки ця країна не погляне в очі історії, вона не позбудеться лиха, тому що у всіх її мешканців жижки тремтять. Минулого не обирають. Росія після 1991 року — це Німеччина в 1945-му, Іспанія після Франко, Італія після Муссоліні, Франція після Петена і я після Франції. Атрофія пам’яті не допоможе знайти дорогу в житті. І куди мене оце понесло, izvinite, певне, ладану нанюхався… Може, я уявив себе Росією? Адже, як по правді, я теж не люблю згадувати. Я теж боюся свого минулого і забороняю собі мріяти, то, власне, й опинився тут.

17

Я носив мокасини, черевики зі слизькими підошвами, тож став королем слалому на брудному снігу Петровки, поміж брязкучими трамваями і тяжкими чорними автами, що стояли у два ряди перед „Галереєю“. Я навчився перемагати самотність, вкладаючи голих дівчат до себе в ліжко. Ох, панотченьку, ви уявити не можете, як утішно наказувати їм цілуватися, висолопивши язики, аж обидві повиснуть на тонкій ниточці слини. І чого це я такий ласий на слину танцівниць? Страшенно люблю висисати вміст їхніх ротиків і постійно прошу, щоб вони плюнули на мене. Вони принаймні не вдають, коли у них котиться слина.

Мрію про дівчину на виклик, у якої з верхньої губи звисатимуть бурульки: заморожена стриптизерка — це наче карпатський упир. Мені здається, я знову ладен закохатися мов парубчак, та й що тут такого, це ж востаннє… Поки я коцюбну від холодюки на Арбаті, музика в імлі будить у мені спрагу покохати дівчину, якої не існує на білому світі… Понурий перехожий у завеликому пальті.

Як у „Стрейнджер ін Москов“, найліпшій пісні того педофіла Майкла Джексона. Знаєте, пресвятий панотче, наша зустріч — це неабиякий антидепресант. Не сподівався навіть, що ви так добре вплинете на мене. Сповідь у храмі Христа Спасителя ще дужчий гедонізм, ніж відвідини „Гангрі-даку“ (хоч „Нью-Йорк таймс“ запевняє, що це найбільш несамовитий шинок північної півкулі). Я спробував попросити допомоги в одній психіатричній клініці вашого міста, та черговий лікар відмовився мене туди госпіталізувати. Ваші божевільні напхані по самісіньку зав’язку. Втім, мені ще поталанило: кажуть, ті заклади ще гірші, ніж за доби Солженіцина. Ваша позолочена маківка набагато ліпше покриває мою провину. Тут я цілком почуваю мою незначущість. Храм ваш відбудували зовсім нещодавно, та москвичі вже ненавидять його, тому що Лужков у нього вгатив усенький міський бюджет. Так цікаво просити відпущення гріхів у каплиці, яку спорудили скоробагатьки. Ох, чого це я так забалакався, адже стільки пацієнтів чекають своєї черги, щоб поскаржитися вам на життя. Бувайте, панотче. У мене таке враження, наче ваше мовчання може порятувати мені життя.

Хтозна, що сказати про нього: він причепився до мене в „Найт-флайті“, і я погодилася піти з ним у готель, а потім… Він був такий добрий, трохи дивак, дуже романтичний і надто вже ніжний як на такі заклади… Ми завжди остерігаємося лагідних клієнтів, хтозна, чому вони так гаряче присягаються в коханні, адже ми беремо п'ятсот доларів за півгодини і ніколи не дзвонимо потім! (…) Він повсякчас торочив, що шукає обличчя для фірми, і я подумала, що це може згодитися мені для роботи: він знай казав, що мої груди твердіші, ніж вилиці. Тож я лишила йому візитку і портфоліо. Знаєте, більшість дівчат з „Найт-флайту“ знімається в еротичних позах, у нас у всіх є візитки зі світлиною в білизні. Тож знімки, що їх виявили ви у нього в кімнаті, валяються у спальнях багатьох московських чоловіків.

Ксенія В., ескортниця

Ми перевели з Октавом декілька вечорів, та я його не знаю, й мені нема чого сказати про нього. Він жодного разу не казав мені про свої плани, і я заявляю, що обурений вашими методами. (…) Авжеж, чоловік на світлині в „Голден-доллсі“ — це таки я, але це ще нічого не доводить. Повторюю, до цієї справи я не маю жодного стосунку, і: НІ, Я НЕ ПРАЦЮЮ НА СПЕЦСЛУЖБИ, скільки можна повторювати? Мене просто підставили. (…) Підтверджую, що я заплатив за трьох дівчат у ресторані, пригостивши їх шампанським і збитими вершками. Я готовий співпрацювати з російською поліцією і відповідати на всі запитання, які поставлять мені у зв'язку з цією справою.

Ж.-М. Д., імпортер джі-пі-ес-радарів.

Не said he was looking for new faces. It was my dream to become a model so I accepted to take pictures at his studio. He was very professional so we had an affair together It didn't last long, He said I was too young, he was nervous, always asking for my ID. card.

But Karolina Kurkova was 15 when she signed her first contract with Miuccia Prada! I don't see the problem.

Yurgita P, model, „Aristo agency“, Moscow.[16]

Я нічого про нього не знаю, та він казав мені, що спілкується з якимось священиком. Православна церква близька до влади. Може, він хотів видати себе за бойовика, щоб підозра впала на чеченських сепаратистів. Хто там знає?

Ірина В., незалежний піар-менеджер, що відповідає за піар-підтримку і організацію конкурсу „Арісто стайл ов зе момент“.

Хтозна, чи допоможе вам моя розповідь зрозуміти, що сталося. Якось під час фотосесії в його студії цей навіженець сказав, що зможе змусити мене заплакати двічі поспіль, розповівши одну історію, та й годі. Він хотів, щоб у мене засяяли очі, тоді світлина буде ліпша. Я сказала, нехай спробує.

— Уяви, — мовив він, — біле ведмежа на крижині. Воно весело плигає довкола своєї матері, аж у неї поціляє мисливець. Ведмедиця заточується і падає на бік, її білим хутром розпливається кругла кривава пляма. Вона гарчить від болю. А ведмежа нічого не помічає, воно знай гасає собі, аж розуміє, що матінка його не рухається. Спершу