Макуха - Дмитро Чобіт
5. Крітський відпочинок
Виборча кампанія — це дуже напружений і важкий процес. Знаю по собі — як-не-як тричі обирався народним депутатом України. Мені, наприклад, важко збагнути, як у ході виборчої кампанії можна кинути все і поїхати відпочивати із сім'єю на море. Я не можу уявити лідера Народного Руху України В'ячеслава Чорновола на пляжі далекої країни за два місяці до виборів. Жоден політик, який себе хоч трохи поважає, такого дозволити собі не може. Ю. Луценко дозволив.
Влітку 2007 р., тобто за два місяці до вирішального голосування, лідер блоку «Наша Україна — Народна самооборона» був помічений і сфотографований на фешенебельному курорті грецького острова Кріт. Проживав там Ю. Луценко із сім'єю в апартаментах п'ятизіркового санаторного комплексу, добова вартість перебування в якому ледь не дорівнює місячній зарплаті українського парламентарія. Якщо Ю. Луценко може собі таке дозволити, то цілком зрозуміло, що послуги санаторіїв Верховної Ради у Криму «Нижня Ореанда» чи «Дюльбер» йому без потреби.
Можливо, що крітський відпочинок і не набув би великого резонансу, якби Ю. Луценко не став викручуватися і говорити неправду. На прес-конференції у Києві Ю. Луценко спробував довести, що має легальні доходи для відпочинку у закордонному п'ятизірковому готелі. «Минулого року моя дружина задекларувала офіційний дохід у 500 тисяч гривень, — заявив Ю. Луценко і додав: — Якщо приплюсувати до того близько 200 тисяч мого особистого доходу, то я собі міг дозволити відпочинок на Кріті в санаторії». Цими словами лідер народних самооборонців відкрив тему для чергового журналістського розслідування.
6. Корупційна спокуса
«Корупційна спокуса Юрія Луценка» — саме так називалася стаття Віктора Чивокуні в «Українській правді» від 25 липня 2007 року. У ній наведено дуже цікаві дані про те, як колишній міністр намагався викрутитися, збити журналіста із правильного шляху розслідування, але це йому не вдалось. Журналістське розслідування було довгим і непростим. Ми не будемо його переказувати, а зупинимось на головних фактах.
Куми Ю. Луценка Юрій та Олена Воскобойнікови у серпні 2005 p. зареєстрували ТзОВ «Українські новітні телекомунікації», фінансовим директором якого працювала дружина Ю. Луценка Ірина. Олена та Ірина були подружками із шкільних років, дружили сім'ями і доводились кумами.
Як встановив В. Чивокуня, займаючи посаду міністра внутрішніх справ, Ю. Луценко «лобіював «Українські новітні телекомунікації», з тим, щоб ця фірма, де працює його дружина, отримала доступ до грошей МВС, що витрачаються на мобільний зв'язок» [174]. Видання оприлюднило копію розпорядження МВС, яким усю українську міліцію зобов'язували перейти на обслуговування мобільним зв'язком саме через згадану фірму. Тобто фірма кумів, яка знаходилась у звичайній квартирі та була звичайнісіньким посередником між клієнтами й операторами мобільного зв'язку, стала основним провайдером мобільних телефонів усієї української міліції. «Якщо це не корупція, то що?» — запитав резонно В. Чивокуня, звертаючись до особи, яка оголосила «хрестовий похід проти корупції».
Інформація про відпочинок лідера блоку «Наша Україна — Народна самооборона» Ю. Луценка на фешенебельному крітському курорті та його причетність до оборудок з міліцейськими коштами на користь фірми власних кумів і рідної дружини набула гласності та вкрай негативно відбилася на його репутації. Безперечно, це стало одним із найдошкульніших ударів по блоку «Наша Україна — Народна самооборона» напередодні позачергових парламентських виборів і позначилося на їхніх результатах. Іншого годі сподіватися — у центрі скандалу опинилася перша особа блоку. Тут доречно навести коментар з цього приводу опонента нашоукраїнців Василя Кисельова з Партії регіонів: «Юрій Віталійович нарешті показав своє нутро. З дитинства він виховувався в комуністичних традиціях, але жадоба влади змушувала його постійно робити якісь політичні «кульбіти»… Побільше б таких людей у списках НУНС — і перемога регіонів буде ще переконливішою» [175]. Хіба не мав рацію пан Кисельов?
7. Російський друг
6 червня 2008 p. і так неспокійне політичне життя в Україні сколихнув черговий скандал: одразу два народних депутати України — бютівець Ігор Рибаков і народний самооборонець Юрій Бут — заявили про свій вихід із проурядової коаліції, яка і так мала дуже хитку перевагу і нараховувала всього 227 депутатів. Демарш І. Рибакова і Ю. Бута призвів до того, що коаліція стала цілком недієздатною — у неї не вистачало одного голосу для прийняття рішення.
Раніше маловідомі парламентарії привернули до себе посилену увагу. Виявилося, що Ю. Бут є російським офіцером запасу, тобто він приймав присягу на вірність Росії, служив командиром взводу мотострілецького полку. Громадянином України Ю. Бут став лише у 2002 році, а до того він працював у Москві, спочатку викладачем Військової академії ракетних військ стратегічного призначення імені Ф. Дзержинського при Міноборони Росії, а згодом — директором Центру міжнародних проектів і співробітництва Російської академії державної служби при президентові Росії. У Верховній Раді України він став відомий тим, що разом із І. Рибаковим організував і створив в одному із її приміщень капличку УПЦ (МП).
«Я — учасник двох парадів на Красній площі у Москві», — з гордістю заявив Ю. Бут журналістам. Свій вихід із коаліції він пояснив категоричною незгодою із антипрезидентською спрямованістю дій Ю. Тимошенко та підтримкою цього курсу Ю. Луценком. «У них існує тільки дві думки — їхня або неправильна. — підкреслив Ю. Бут і додав: — Мене обурило блокування трибуни, щоб не дати Президенту виступити із Щорічним Посланням».
У парламентський список блоку «Наша Україна — Народна самооборона» на дострокових парламентських виборах 2007 р. Юрія Бута особисто записав Ю. Луценко. В інтерв'ю «Газеті по-українськи» 10 червня
