Українська література » Публіцистика » Макуха - Дмитро Чобіт

Макуха - Дмитро Чобіт

Читаємо онлайн Макуха - Дмитро Чобіт

Юрій Віталійович цих простих правових речей чомусь не робив — він вдався до звинувачень інших: мера Києва Леоніда Черновецького, секретаря Київради Олеся Довгого, керівника Секретаріату Президента України Віктора Балоги і навіть самого глави держави! У дні, коли Генпрокуратура розслідувала його дії, Ю. Луценко зробив гучну заяву для преси про підготовку державного перевороту. І цей справжній маразм міністра внутрішніх справ друкували на перш сторінках бютівські газети у вигляді аншлагів! Та хоч трішки задумайтеся, шановний читачу. Державний переворот — це один із найтяжчих злочинів. Якщо про його підготовку стало відомо міністру внутрішніх справ, то йому не до преси треба апелювати, а негайно вживати заходи з недопущення скоєння злочину, повідомити про це Генеральну прокуратуру, уряд і Президента. А що зробив міністр? Побіг на прес-конференцію. Але хіба за фаховим рівнем, почуттям відповідальності та обов'язку, діловими і моральними якостями Ю. Луценко відповідає високій державній посаді? У зв'язку із цим ще раз наведу оцінку Ю. Луценка його опонентом, народним депутатом України В. Кисельовим: «Я думаю, це людина із серйозним психічним розладом. У Секретаріаті Президента, на засіданні РНБО побити мера столиці нормальна людина не змогла б». Що тут можна заперечити?

А хіба нормальний міністр внутрішніх справ може називати своїх підлеглих міліціонерів «ментами»? Однак це зневажливе і образливе слово, мовлене Ю. Луценком, не раз звучало з екранів телевізорів! Чути таке з вуст міністра мені завжди було неприємно. А членам сімей міліціонерів?

На дострокових виборах у Києві міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко очолював список блоку «НУНС» — він балотувався у депутати міської ради, однак зазнав нищівної поразки — за нього проголосувало виборців менше, ніж число підлеглих йому міліціонерів, які проживають у столиці.


9. Постскриптум

Юрій Луценко, який у 2014 році планує балотуватися у Президенти України (про це він заявив журналові «Кореспондент», № 34 за 8 вересня 2007 p., C.20), вже тепер вражає своєю дивовижною безвідповідальністю, примітивною демагогією та катастрофічним браком не лише політичної, а й загальної культури. Про теперішні звитяги Ю. Луценка ми коротенько оповіли. Та чим запам'яталася його минула діяльність? Хіба що цирковими акціями. У 2001 р. він організовував обляпування міністерства внутрішніх справ України курячими яйцями, подав тодішньому міністрові склянку крові. У 2002 році вручив Президенту України Л. Кучмі рогозяні капці… Суцільна клоунада.

Впродовж останніх років український політикум здрібнів до неможливості. За явного браку моральних авторитетів, інтелектуалів і масштабних особистостей у лідери стали пнутися пройдисвіти і клоуни. Саме вони тепер значною мірою і визначають обличчя влади в Україні.

II. Спонсор сателіта

Давид Жванія взяв на себе усі витрати виборчої кампанії.

Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ України [176]. 1. Політичний інвестор

Головним спонсором луценківської «Народної самооборони» виступив мультимільйонер грузинського походження Д. Жванія; про це відкрито говорив Юрій Луценко та хвалився сам Давид Важайович. В інтерв'ю газеті «Високий Замок» від 5 червня 2008 р. Д. Жванія визнав, що у 2007 р. брав участь у фінансуванні виборчої кампанії «Народної самооборони» і витратив на це 90 мільйонів. При цьому Д. Жванія наголосив, що цифра ця обчислюється «не у гривнях».

Цікава ситуація. Грузинський патріот Давид Жванія, який поміняв громадянство Грузії на громадянство Кіпру, а Кіпру — на України, витрачає шалені гроші на українські вибори. Для чого? Подібні акції в Україні — не рідкість, бізнесмени називають їх інвестиціями у політику. А кожна інвестиція має повернутися власнику з належною віддачею. Велика інвестиція в українську політику має принести і великі прибутки. А може шановний Давид Важайович є просто великим благодійником луценківської самооборони? Мабуть, що ні. Благодійність — це передусім безкорисливість, а Д. Жванія із своєї інвестиції вже одержав зиск у вигляді депутатського мандата члена українського парламенту від «Народної самооборони». Д. Жванія вже втретє стає народним депутатом України. Після першої каденції він отримав посаду міністра надзвичайних ситуацій, а тепер добився рекомендації його кандидатури на посаду голови Антимонопольного комітету України. Я ось дивуюся: навіщо процвітаючому бізнесменові, який крутить сотнями мільйонів доларів, щоденний клопіт державного службовця? Невже йому не вистачає 15 тисяч гривень (місячна зарплата українського міністра) до першого мільярда? Якби ж то він тихо і спокійно заробляв свою щомісячну платню, однак погляньте, що він витворяє.

Дивним чином втершись у довіру до Віктора Ющенка, Давид Важайович навіть став його кумом і майже з ним породичався. Зрозуміло, що й стосунки між ними були довірливими. Так тривало до отруєння кандидата у Президенти України. Після цього випадку, як стверджує сам Д. Жванія, Віктор Ющенко став його уникати. Що ж стало підставою для різкого охолодження колись теплих і приязних стосунків?

2. Отруєння Президента

Під час добре відомої тепер вечері на дачі в заступника голови Служби безпеки України Володимира Сацюка, на якій, за переконанням В. Ющенка, його було отруєно, Давид Важайович Жванія відіграв далеко не останню роль. Кандидат у Президенти України потрапив на цю злощасну дачу завдяки старанням свого грузинського кума. Оскільки у ЗМІ оприлюднено текст протоколу допиту Віктора Ющенка у цій справі, то краще процитуємо його:

«Я багато разів аналізував обставини раптового погіршення мого здоров'я у вересні 2004 року та події, які відбувалися напередодні цього, в процесі мого лікування і приходжу до висновку та впевненості, що у даному випадку було вчинено замах на моє життя шляхом отруєння, і воно було вчинено саме ввечері з 5 на 6 вересня 2004 року, під час вечері на дачі Сацюка В.М.

Відгуки про книгу Макуха - Дмитро Чобіт (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: