Макуха - Дмитро Чобіт

Тут доречно навести і слова Д. Жванії з інтерв'ю газеті «Високий Замок» від 5 червня 2008 року. На запитання, як часто він бачиться із своїм хрещеником, Давид Важайович відповів: «Тепер жодних стосунків з родиною Ющенків у мене немає. Наше спілкування припинилося. Це сталося у 2004 році». Тобто стосунки припинилися відразу ж після отруєння. Виходить, що недовіра закралася ще тоді, а, крім факту отруєння, поважнішої причини просто не могло бути.

Серед скандальних атак, спрямованих проти Президента України у дні травнево-червневої кризи у Верховній Раді України, одна відзначалася особливим цинізмом.Її озвучив Д. Жванія: «Історію з отруєнням Ющенка діоксином придумали в його штабі». Ці слова Д. Жванії вся бютівська пропаганда винесла великими аншлагами на шпальти своїх видань і смакувала понад місяць.

Жодного конкретного факту у своїх численних виступах та інтерв'ю щодо нової версії отруєння Президента Д. Жванія не навів. Із його слів хіба що варті уваги такі: «Я був проти того, щоб Віктора Андрійовича вивозили на лікування в австрійський «Рудольфінерхаус» [180]. Свою думку цей різноплановий «фахівець», навіть у галузі медицини, аргументує не тим профілем австрійської клініки. Але це смішно тепер читати. Якби перемогла позиція Д. Жванії і В. Ющенко залишився б в Україні, то не важко здогадатися, що би з ним трапилося. Це перше. І друге: у будь-якому випадку жодна українська лабораторія не виявила б слідів діоксину — у них для цього нічого немає!

Єдиним аргументом версії Д. Жванії є наступний його ж вислів: «Думаю, у Ющенка було харчове отруєння. Звичайний панкреатит». І цей явний медичний маразм бютівська преса мусувала на всі лади протягом тривало часу! Тобто широко обговорювали припущення вкрай зацікавленої особи. Ми не будемо вести дискусію з новим знавцем медицини у сучасній українській політиці, а дамо слово фахівцям.

У зв'язку із заявою Д. Жванії, голова міжнародної групи лікарів, які проводили лабораторну діагностику стану Президента України, керівник клініки дерматології університетського шпиталю Женеви, президент Світової ліги дерматологів Жан Сора категорично спростував заяви Д. Жванії і наголосив на прес-конференції у Женеві, що незалежні лабораторні тести, проведені в кількох лабораторіях світу, підтвердили наявність надзвичайно високих концентрацій діоксину в організмі В. Ющенка. «Наявні медичні докази підтверджують пероральний шлях отруєння», — підкреслив пан Сора. Подібні заяви зробили міністр охорони здоров'я України В. Князевич і особистий лікар Президента Р. Валіховський. Як на цьому тлі виглядають чергові інсинуації супроти Президента?

Сам Д. Жванія відмовився від надання слідчим Генеральної прокуратури України показів щодо отруєння Президента.

Тобто свою версію для преси він викладає, а перед слідчим — не хоче. Більше того, Д. Жванія заявляє про свою непричетність до отруєння та, посилаючись на презумпцію невинуватості, навіть погрожує Президенту України імпічментом.

Чергова цинічна атака на Президента України, хамські та образливі дії супроти нього Д. Жванії переслідували банальну мету — створити із Давида Важайовича жертву політичних репресій в Україні. Саме у ці дні Генеральна прокуратура України зацікавилася справою набуття Д. Жванією громадянства держави Україна. Для цього потрібно, аби громадянин іншої держави не менше ніж 5 років проживав в Україні. Давид Важайович Жванія був громадянином Грузії, потім — Кіпру. Внаслідок рішення українського суду, який у 1999 р. встановив його 10-річне проживання в Україні, він отримав українське громадянство. Генеральна прокуратура вважає, що незаконно, бо станом на 1999 рік Д. Жванія насправді не проживав в Україні 10 років. Більше того — вид на проживання в Україні він отримав лише у 1998 році, при цьому сам Д. Жванія письмово заявив, що вперше приїхав в Україну у 1996 р. і був тут 10 разів, загальною тривалістю три місяці! А «Газета по-українськи» у номері ще за 11 серпня 2006 р. повідомляла, що «в Україну Давид приїхав 1996 року як громадянин Кіпру та керівник кіпрської компанії «Брінкфорд». У 1997-му він організував ЗАТ «Брінкфорд», що почало активно просуватися на український енергоринок».

Тепер Давид Важайович стверджує, що це все неправда і його просто переслідують безпідставно, бо на час набуття громадянства він таки проживав в Україні необхідні 10 років. Якщо це справді так, то чого боятися? Покажіть трудову книжку за ці роки — там буде видно, де, коли ви працювали, довідки з відділів реєстрації за місцем проживання, зрештою, і сусіди можуть підтвердити факт проживання. Проте цим простим і зрозумілим шляхом Д. Жванія чомусь іти не хоче. Він творить із себе жертву політичних репресій та влаштовує скандали, погрожує зверненнями до парламентів країн світу, Європарламент, ООН… А нові друзі із БЮТ їх посилено роздмухують.

Бютівська преса стала горою на захист Д. Жванії. Вона наводить приклади політичних переслідувань за комуністичних часів та позбавлення радянського громадянства багатьох відомих дисидентів, заявляє, що Конституція України передбачає єдину можливість позбавлення громадянина України громадянства — коли він сам стає громадянином іншої держави. Але бютівські юристи чомусь не дивляться на Закон України «Про громадянство України», де чітко сказано, що «підставами для втрати громадянства України є… набуття особою громадянства України… внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів». Причому без встановлених термінів давності. І це так мусить бути й надалі, адже злочинне придбання українського паспорта іноземцем не може робити його громадянином України, — з усіма наслідками, які звідси випливають. Якщо цей принцип порушити хоч раз, то завтра українські паспорти будуть купувати пройдисвіти і злочинці з усього світу.

2 липня 2008 р. Апеляційний суд м. Києва скасував рішення Радянського районного суду м. Києва про