Велика Вітчизняна війна. Спогади та роздуми очевидця - Федір Петрович Пігідо
Встановити історичну правду, відновити викреслені епізоди і виправити фактологічні помилки не було б трудно історикам, коли б цю роботу залишити історикам, без тиску на них заідеологізованих державних та інших установ з політичними амбіціями. Так, в академічну ділянку втручається президентська адміністрація. На відзначенні 55–ї річниці так званого «визволення України» Леонід Кучма висловив занепокоєння, що «доводиться стикатися зі спробами виривати участь України у війні із загального її контексту, видавати визволення за зміну окупації з фашистської на радянську, пояснювати стійкість радянських воїнів не патріотизмом, а винятково загороджувальними загонами за їхніми плечима». І хоча він погоджується, що «якісь оцінки та висновки потребують перегляду», то все ж таки наполягає на тому, що «головне має залишитися незмінним і несхитним: воля України виросла з дружби, бойового братерства народів, а її державність — з Великої Перемоги 1945–го».[229]
Указом Президента Кучми вийшов історико–меморіальний серіял «Книга пам'яті України», завдання якого — зібрати імена усіх, «хто поліг в ім'я перемоги». В редакційній статті завершального тому серіялу — «Безсмертя — Книга пам'яті України: 1941–1945» читаємо: «У величезному масиві документальної і дослідницької літератури як вітчизняної, так і зарубіжної, включаючи спеціальне дослідження, виконане за дорученням нині чинної Урядової комісії з цього питання, недвозначно розкрито, що ОУН та її збройні формування утримувалися і вели боротьбу як найманці фашистської Німеччини проти країн антигітлерівської коаліції і затаврували себе як колаборанти фашизму».[230] Вищезгадана комісія такого «розкриття» не робила,[231] а голова комісії публічно заявив, що твердження редакційної статті є фальшивим.[232] Ця фальшивка віддзеркалює погляди голови редколегії серіалу і була накинена редакції, проти волі багатьох її членів. Одночасно редакція видала інший варіант книги, з якого вилучено брехливе наклепницьке твердження.
При участі таких чудернацьких вибриків і більш поважних полемік проходить щось подібного до ідеологічної громадянської війни. Йде боротьба за колективну пам'ять українського народу. «Вітчизняна» версія тягне український народ назад до спільної вітчизни з Росією, «українська» бажає скріпити українську відрубність від неї. Для прихильників обох версій головні покажчики історичної свідомості та національної ідентифікації зосереджені на вершинах героїзму та трагізму українського народу. У «вітчизняників» оба ці вияви належать війні: найбільшим горем було винищення українського народу фашистами, а найбільшим історичним досягненням була «перемога», з якої, за словами Президента Кучми, «виросла» українська державність. Для них тріумф «перемоги» став важливішим за здобуття «незалежністи», а звірства гітлерівської окупації гіршими за голодомор та інші злочини сталінського режиму. На такому ідеологічному роздвоєнні українці будують сьогодні свою молоду державу. Питання на яке вони мусять знайти відповідь: котра з цих двох версій української історії та плекання колективної пам'яті в молодих поколіннях краще надається для державо— та націобудівництва? Спогади Федора Пігідо та щоденник Олександра Довженка повинні допомогти у вирішенні цього питання.
Примечания1
Див.: Українська революційно–демократична партія (УРДП–УДРП) / Збірник матеріалів і документів. — К.: Смолоскип, 1997. — С. 574.
(обратно) 2Машинопис спогадів Ф. Пігідо. — С. 18.
(обратно) 3Там само. — С. 7.
(обратно) 4Там само. — С. 3
(обратно) 5Там само. — С. 7
(обратно) 6Там само.
(обратно) 7Krawchenko V.A. J'ai choisi la liberte. — Paris, 1947.
(обратно) 8Машинопис спогадів Ф. Пігідо. — С. 8.
(обратно) 9Начальники адміністративно–господарчих районів та керівники опірних пунктів.
(обратно) 10William Henry Chamberlain, «The unknown Russian Emigration», The New Leader, 17 August 1945. P. 16. «Новий провідник» — американський тижневик ліберально–робітничого напряму. Вільям Генрі Чембрлін — співредактор (assistant editor) тижневика, колишній кореспондент у СРСР впливової газети «The Christian Science Monitor». Автор статей про голод тридцятих років, двотомної історії Російської революції. Влітку 1946 р. Чембрлін відвідав ряд західноєвропейських країн, де спеціально зустрічався з недавніми вихідцями зі Східної Європи та СРСР.
(обратно)