Кремлівський плагіат. Від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча - Володимир Селезньов

що залишилися у складальних цехах німецьких заводів, були зібрані 50 примірників StG-44, які разом із технічною документацією були передані Червоній армії для налагодження виробництва в СРСР. У жовтні 1946 року Гуґо Шмайсеру як спеціалісту зі зброї “запропонували” поїхати на кілька років до Радянського Союзу для участі в роботі так званої “технічної комісії” Червоної армії. Завданням комісії був збір інформації про стан розробок новітньої німецького зброї, щоб використовувати ці напрацювання у виробництві радянської зброї.

Це розпорядження стосувалося багатьох відомих німецьких конструкторів зброї, при цьому дозволялося взяти з собою сім’ї. 24 жовтня 1946 року німецькі фахівці прибули на особливому поїзді до Іжевска. Тепер відомо, що Гуґо Шмайсер мешкав у Іжевску в будинку № 133 по вулиці Червоній.

Так хто ж насправді створив АК-47 — Шмайсер чи Калашніков? Наведемо лише кілька фактів.

Гуґо Шмайссер був всесвітньо відомим зброярем, який двічі здійснював революцію у конструюванні автоматичної зброї. Він створив пістолет-кулемет МР-18 у Першу світову, який став прототипом багатьох пістолетів-кулеметів під час Другої світової.

Згідно з розкритими нині архівними даними, в СРСР, крім Г. Шмайсера, працювали не менше 474 німецьких фахівців у галузі стрілецької зброї! Серед них були доктор технічних наук Вернер Ґрунер і Курт Горн (творці легендарного кулемета MG-42, який і досі перебуває на озброєнні бундесверу і широко експортується в різні країни, а також виробляється за ліцензією у Греції, Пакистані, Іспанії та Туреччині), головний конструктор фірми “Gustlof Werke” Карл Барніцке, а також Оскар Шинк, Оскар Бетцольд, Отто Діч та інші.

Гуґо Шмайсер та інші німецькі інженери і вчені були на піку своєї професійної діяльності після двох світових воєн. І всі вони, виходить, нічого не зробили, а сільський самородок під керівництвом партії і уряду заткнув за пояс сотні найосвіченіших і найдосвідченіших конструкторів, у яких уже були значні напрацювання, ім’я та наукові ступені.

Однак якби М. Калашніков справді був винахідником АК-47, то після такого тріумфу (а в його розпорядженні опинилися цілі заводи і сотні фахівців), він міг би створити десятки нових зразків зброї. Однак більш ніж за шістдесят років, з 1947 по 2013 роки, окрім модифікацій АК, “великий конструктор” так більше нічого і не зробив. Судячи з усього, йому це було просто не під силу.

Що ж відбулося насправді? Відразу ж після війни серед радянських конструкторів влаштували конкурс на розробку нового автомата. Молодий конструктор М. Калашніков у 1945 році підключився до створення автомата на Ковровському збройовому заводі. На початку 1946 року він підготував проект для участі в конкурсі.

Однак літні випробування не виявили переможця, при цьому автомат М. Калашнікова — АК-46 — посів усього лише третє місце. Жоден автомат не відповідав необхідним тактико-технічним характеристикам, тому конкурсантів відправили допрацьовувати свої зразки.

У грудні 1946 року автомат М. Калашнікова АК-46 знову вийшов на випробування, де його головними конкурентами стали тульські автомати Булкіна АБ-46 та автомат Дємєнтьєва АД-46. Потім був другий тур випробувань, після якого автомат АК-46 комісія визнала непридатним для подальшого опрацювання.

Однак паралельно в Іжевску працювала група німецьких конструкторів, очолювана Г. Шмайсером. Проект, що його розробляли там, об’єднував у собі передові конструкторські рішення з наявних на той момент зразків автоматичної стрілецької зброї, а за зовнішнім виглядом дуже нагадував німецьку штурмову гвинтівку StG-44.

1947 року було вирішено виставити цей проект на конкурс. Проте як і кому представляти іжевский автомат? Не називати ж його іменем німецького конструктора! Та й участь у конкурсі полоненого німця зі зрозумілих причин повністю виключалася. Ось тут і трапився М. Калашніков, чий зразок провалився на грудневих випробуваннях. М. Калашнікова призначають “розробником” іжевского автомата, який отримав назву АК-47, і він у серпні 1947 року, порушуючи всі писані правила (ним був представлений абсолютно новий зразок, що не відповідав заявленому раніше проекту, а це було заборонено умовами конкурсу), йде на випробування, на яких успішно перемагає.

Наприкінці того самого року М. Калашнікова посилають до Іжевска доробляти автомат. Це, до речі, один з найважливіших моментів усієї історії з АК-47. Адже М. Калашніков працював при КБ Ковровського збройового заводу, а його проект загадковим чином “поплив” до конкурентів до Іжевска. Насправді М. Калашнікова просто відрядили до групи Г. Шмайсера, щоб зі славного російського хлопця остаточно зробити творця АК-47. Останній був узятий на озброєння в Червоній армії у 1949 році.

Так М. Калашніков офіційно став “великим конструктором-зброярем”, винахідником знаменитого радянського автомата. Звичайна історія для сталінської епохи, коли для пропаганди згори призначали передовиків, героїв та прославлених конструкторів.

Розділ 16
ОСТАНКІНСЬКА ТЕЛЕВЕЖА
Запозичені винаходи

У Росії полюбляють вихвалятися винаходами, що їх нібито здійснили російські винахідники. Так, до прикладу, стверджується, що кріпосні механіки-самоуки, батько і син Черепанови, побудували перший паровоз, морський офіцер А. Можайскій винайшов перший літак, електротехніки П. Яблочков і А. Лодиґін — перші електролампи, А. Попов — перше радіо тощо.

Однак відомий російський письменник І. Турґєнєв, побувавши на Великій виставці промислових робіт усіх народів у 1851 році в Лондоні, писав про свої відчуття: “Посетил я нынешнею весной Хрустальный дворец возле Лондона; в этом дворце помещается, как вам известно, нечто вроде выставки всего, до чего достигла людская изобретательность, — энциклопедия человечества, так сказать надо. Ну-с, расхаживал я, расхаживал мимо всех этих машин и орудий, и статуй великих людей; и подумал