Холодна Гора - Олександр Семенович Вайсберг
— Не маєте права критикувати наш уряд і самочинно порушувати право. Наш уряд знає сам, коли треба міняти право.
— Якщо тільки про йдеться це, то я визнаю свою провину.
— Звинувачуваний, це так просто вам не минеться. Але ми не торкаємося ваших службових провин, то не наша справа. Нас цікавить ваша контрреволюційна діяльність.
Однак, упродовж очної ставки з Герфом не вдалося викрити нічого контрреволюційного. Свідчення Герфа були нешкідливими.
Він явно знаходився під тиском слідства і хотів уникнути звинувачень у симпатії до ворога держави Вайсберга й висвітлив лише кілька негативних, але нешкідливих моментів. Він тримався подалі від якоїсь суттєвої брехні.
Ми обидва підписали протокол. Герф підвівся й узяв газету, що лежала на столі. Я звернувся до нього:
— Товаришу Герфе, чи ви вже прочитали газету?
Він затримався з відповіддю.
— Купите собі іншу, а цю залиште мені.
Герф стояв у нерішучості. Він не міг дати мені газету, боячись наразитися на звинувачення, що надав послугу ворогові народу.
Я бачив, яку дилему поставив перед ним своїм проханням, але за газетою я нудьгував більше, ніж за хлібом. Уже три тижні, як я не читав жодної газети.
— Прошу вас, товаришу Герфе, зробіть хоч раз щось для безпорадної людини. Ви маєте можливість купити собі нову газету. А тут ніяких газет не дістанеш.
Герф, нарешті, наважився:
— Я сам не можу цього вирішити. Я можу дати вам газету лише в тому разі, якщо це дозволить слідчий.
Полевецький кивнув головою на знак згоди, а я отримав газету.
Ніколи більше я не брав участі в очній ставці, що відбувалася в такій культурній і правовій формі. В жовтні того ж року за спробу звернутися при очній ставці безпосередньо до свідка я отримав удар кулаком в обличчя.
Наступного дня я зустрівся віч-на-віч з водієм мого автомобіля Григорієм Яровим. Гриша був добрим водієм, але як людина й політик зовсім не заслуговував на увагу. Був він членом партії, хоч не виконував ніякої партійної роботи і не підпорядковувався навіть найскромнішим вимогам дисципліни. В гаражі, де давно працював, якось організував натуральний страйк, який тривав аж два дні і — неймовірна річ — закінчився без політичних та організаційних висновків стосовно Гриші. Факт, який неможливо зрозуміти в Радянському Союзі. Його навіть не виключили партії. Він ніколи не приходив на роботу вчасно. Не тільки їздив моїм автомобілем на прогулянки, щоб покатати своїх приятелів околицями Харкова, — їздив на залізничну станцію, щоб підробити на перевозках. Я це знав, але не виганяв його з роботи, бо він був незамінимим як водій і механік.
Якось він навіть примудрився обікрасти власний автомобіль, поздиравши з його сидінь шкіру й продавши її на базарі. Мав дуже розвинене почуття гумору і моя дружина його любила.
— Чи знаєте Ярового?
— Ціле літо він був моїм водієм.
— Чи мали з ним якісь непорозуміння?
— Незліченні. Не пам’ятаю години без непорозумінь. Але то все дрібниці.
— Чи означає це, що ви виступаєте проти нього як свідка?
— Ні в якому разі! Яровий не має жодного приводу бути упередженим стосовно мене.
— У такому разі я зачитаю свідчення товариша Григорія Ярового.
Зі стосу паперів він дістав протокол зізнання, вже підписаний Яровим.
«…У ту неділю поїхав Олександр Семенович Вайсберг зі своєю дружиною та кількома зарубіжними приятелями автомобілем на прогулянку. Я вів автомобіль. Ми їхали в напрямку Бєлгорода. В певному місці Вайсберг наказав зупинити авто. Товариство вийшло й направилося до розташованого поблизу дороги гаю буцімто шукати квітів, а насправді вони захопили з собою фотоапарати та фотографували розташований там таємний аеродром».
Я схопився й зірвався на ноги:
— Гришо, чи ти здурів!? Чи очманів? Хто підсунув тобі такі думки?
Слідчий перервав мене голосним криком:
— Звинувачуваний, сядьте й тримайте язика за зубами! Не маєте права впливати на свідка! Ви не можете з ним розмовляти. Якщо ж маєте якесь питання — звертайтеся до мене, а я ще подумаю, чи слід свідкові на нього відповідати! Ми не дозволимо, аби ви тут продовжували свою контрреволюційну діяльність і тероризували свідка, який хоче вас викрити.
— Я просто не міг стриматися, слухаючи безпардонну брехню Ярового.
— Звинувачуваний Вайсберг, застерігаю вас проти ображання свідка. Він так само знаходиться під охороною закону, як і слідчий.
В’язничні правила передбачають найтяжчі санкції за такі вчинки.
— Хіба мені вже не вільно боронитися?
— Можете боронитися, але не маєте права порушувати правила ведення слідства. Чи підтверджуєте зізнання свідка Ярового?
— Ні, не підтверджую!
— Чи маєте ви що-небудь додати до його зізнань?
— Мені нема
