На землі кленового листу - Левко Лук'яненко

Ці люди настільки брудні, що не допускають існування чесної людини. І стежать для того, щоб зловити на чомусь брудному, а потім шантажем перетворити на маріонетку.

Як КДБ набирав собі агентуру? Він стежив за особистим життям міністрів, членів парламенту, генералів. Ловив на чомусь ганебному (крадіжка, перелюбство, наркотики, сексуальне збочення абощо) і потім припирав жертву до стіни ультиматумом: або співпраця, або розкриття гріха. Розкриття гріха означало ганьбу і моментальний провал кар’єри, співпраця — непевне майбутнє. У ньому хоча й на прив’язі, але можна довго й непогано прожити. Дуже часто в таких випадках у людини не вистачало духу відмовитися від принизливої співпраці й відкрито прийняти ганьбу або покінчити життя самогубством, і вона ставала агентом. Не один закордонний міністр, член парламенту, генерал таким чином перетворювався на кадебістського сексота. А люди високого рангу й інтелекту ставали пропагандистами комуністичних ідей, членами компартій і ревними оборонцями московської імперії.

Коли я прибув до Оттави, то десь упродовж першого тижня сказав Родіонову й Кучеру (ясна річ, окремо) таке. Радянський Союз не випускав за кордон на роботу людей без підписки про співпрацю з КДБ. Ви були за кордоном не в складі туристичної групи, а працювали там. Можете мені не казати, давали чи не давали ви письмове зобов’язання на співпрацю з КДБ. Мене не здивувало б, коли б ви після проголошення України незалежною державою і перетворення КДБ УРСР на СБ України продовжили співпрацю з українською Службою безпеки. Будь-яка праця, спрямована на зміцнення Української держави, — корисна праця, і я буду ставитися до неї позитивно. Проте я не дозволю і не допущу співпраці з розвідниками російського посольства. Про всякі ж випадкові зустрічі, що могли б трапитися не з вашої ініціативи, зобов’язую вас негайно мене інформувати.

— Ну й що, інформували? — поцікавився Шандрук.

— Ні. Звісна річ, не інформували. Як далі буде — поживемо — побачимо. Ми ж самі готові співпрацювати зі Службою безпеки. Можна було б розробити план якоїсь аналітичної діяльності, що була б корисна для перспективного планування політики на американський континент. Таку співпрацю нам не пропонують, а дрібне й гидке внутріпосольське підслуховування практикують.

— Інерція давніх російських методів і давньої комуністичної аморальної моралі.

— Страх бере за молоду державу. Ось слухайте. Усі професійні дипломати української дипломатії — це службовці міністерства закордонних справ Союзу. Усі вони, либонь, без жодного винятку співпрацювали з КДБ. Документи про їхню співпрацю не в Києві, а в Москві. З тими документами легко підійти до будь-якого українського професійного дипломата і пред’явити йому ультиматум: або співпрацюватимеш з нами, або розкриємо твої зв’язки з КДБ на весь світ. Скільки з них не побояться публікації такої інформації?

Між іншим, службовці КДБ у кращому моральному становищі: вони відкрито працювали з КДБ, з розвалом Союзу перейшли на службу в СБУ і відкрито служать Україні. Ховати нічого. Все відкрито. Не потрібно грати подвійну роль, і в душі немає морального конфлікту. З дипломатами та службовцями закордонних установ складніше. Їхня співпраця з КДБ була таємна. З проголошенням незалежності України їм не вистачило духу зізнатися. Вони пішли в підпілля від Української держави. Російська держава їхню таємницю від українського народу тримає у своїх руках. І зможе використати супроти України тоді і так, коли і як це завдасть нам найбільшої шкоди. Щоб уникнути цієї небезпеки, потрібно б якнайшвидше набирати патріотичних українців на дипломатичну службу і зменшувати вагу професіоналів комуністичного гарту. На жаль, кадрова політика нашого міністра інша. Його заступники, відділ кадрів просякнуті старим духом і добирають людей у посольства зі свого середовища, а не з патріотичних кіл. За такої кадрової політики створення українського за духом дипломатичного корпусу розтягнеться щонайменше на десяток років. Уявляєте, Сашко, держава має мережу посольств, що охоплює всі основні країни світу, і в усіх цих посольствах працює московська агентура!

— Думаю, що справа не така трагічна: Москву турбує не робота українських посольств — ця робота ще зовсім незначна, її турбує більше сам факт заснування посольств та консульств і включення України в міжнародну дипломатію. За таких обставин Москві немає потреби нагадувати агентам про документи, що фіксують їхню співпрацю з КДБ. Вона може розглядати їх як запасну мережу і довго їх не турбувати.

— Можливо. Існують ще важливі два чинники щодо наших взаємин з Москвою і ваги її агентури в українських посольствах. Чи ви сумніваєтеся хоч на мить, що Москва має достатньо агентів у самому нашому МЗС? Думаю, що вона отримує документи МЗС швидше, ніж вони доходять до посольств.

Друге. Українська дипломатія твориться такими людьми і в умовах такої навскрізної відкритості, що, по суті, в ній поки що неможливе ні планування, ні здійснення таємних операцій. Третє. Наше посольство — це зародок посольства. До повноструктурного зі своїм спецзв’язком, службою безпеки й охорони ще далеко. Не знаю, чи матимемо ми це хоч би на кінець наступного року. Проте будинок посольства та резиденцію варто було б перевірити вже зараз — чи не встановлені підслуховувані. Для перевірки стін треба запросити фахівців з Києва.

— Так. У Радянському Союзі були фахівці високого класу. Що-що, а підслуховувати чекісти вміли. Ну, а якщо вміли підслуховувати, то, напевне, вміли і викривати підслухувачі. Може, й Україні трохи дісталося тих спеціалістів.

— Ви були в спецчастині МЗС? Двері оковані залізом, жодного слова української мови не знають. Оце охоронці таємниць українського МЗС! Запрошуй таких для виявлення російських «жучків» у наших стінах.

— Ну то хай канадці перевірять. Принаймні з одного, російського, боку будемо забезпечені.

— Ви маєте на увазі перевірку державною чи приватною фірмою?

— Приватною.

— А ми можемо покладатися на неї?

— Я не сумніваюсь, що і в приватній фірмі є добрі фахівці, які зуміють виявити «жучки». Але нам потрібно ще й зберегти в таємниці факт перевірки і від канадської, і від російської розвідок. Наскільки можна буде їм вірити, що вони збережуть таємницю?

— Фірми дорожать своєю репутацією.

— А ви виключаєте перевірку канадською державною фірмою?

— Державна фірма такої професії — це ж розвідка.

Наше МВС провело переговори з канадським МВС про співпрацю. Збираються співпрацювати й служби безпеки двох країн. Україна й Канада — натуральні союзники у боротьбі супроти російського імперіалізму.

— Ми, посольство, не маємо права заходити в такі взаємини з розвідкою іншої держави. І якби була угода про співпрацю між українською і канадською службами