На землі кленового листу - Левко Лук'яненко
Другий. Цілком логічно буде уявити собі також думки, так би мовити, вниз до вивчення духовних прапервнів, у кожного народу своїх. Отже, теоретична сила розуму йде не тільки до більшого абстрагування, але й до глибшого обґрунтування особливостей національного духу. Заглиблюючись у національне минуле, вона ніби розвиває кореневище. Розростання кореневища дає додаткові соки для росту стовбура вгору. Зміцнення національного духу тут у тому, що на основі власного минулого відбувається звільнення від чужого і витворюється незалежне сучасне. Повернення до Дажбога — це не рух назад, це звільнення від чужого, повернення до свого коріння і навернення своїх до свого в умовах теоретичних досягнень XX сторіччя з цілком відкритою перспективою прогресивного руху вперед до майбутнього вищого абстрагування.
Такий підхід знімає суперечність між моїми двома тезами, бо не заперечує отого побічного іншого розвитку. РУНвіра таким чином виступає ученням про національний дух. Дажбог — ірраціонально-чуттєвий символ національного духу в тій своїй сутності, яка не виражена в матеріальних предметах культури, але спрямовує увагу українців до Творця за наближенням до Нього та єднання з Ним; символ, у якому Господь пов’язаний зі Своїм творінням і відкриває йому шлях до самостійного духовного самовдосконалення й розвитку.
Думаю, що слова мої вплинули на Чировського — людину розумну, не задогматизовану, з гнучким розумом і готову до подальших пошуків істинного шляху зміцнення нації. Ми обидва чудово розуміли, яка неймовірно важка інтелектуальна праця чекає на нас, на ту нечисленну націоналістичну верству, що має відродити національний дух і дати народові націоналістичну ідеологію.
Розділ VIII
ОФІЦІЙНЕ ВІДКРИТТЯ ПОСОЛЬСТВА І ЗАСНУВАННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО КОНСУЛЬСТВА
Підготовка
На перше грудня 1992 року було призначене офіційне відкриття українського посольства в Канаді. З Києвом було узгоджено, що на урочистості з цієї нагоди приїдуть перший заступник міністра закордонних справ Микола Макаревич та завідувач відділом США і Канади Борис Корнієнко. Запросили першого заступника міністра Канадського департаменту закордонних справ і міжнародної торгівлі пана Мордена та мера Оттави пані Гольцман. Узгодили зустріч в ДЗСМТ та основні теми політичних консультацій.
25 листопада 1992 р. на черговій нараді в присутності першого секретаря з економіки й торгівлі Олександра Шандрука, першого секретаря з культури й інформації Бориса Біляшівського та Андрія Глуховецького й Анатолія Нікули узгодили матеріали до прес-конференції, розклад роботи в посольстві і в будинку канадського парламенту.
27 листопада прибуло поповнення посольства — новий рад-ник-посланник Андрій Веселовський та перший секретар з консульських справ Ярослав Асман. Після поселення в готелі та відпочинку наступного дня ознайомив їх з будинком посольства.
29 листопада провів нараду дипломатів у новому складі. Обговорили основні контури української політики в Канаді, завдання посольства та тематику майбутніх переговорів з канадцями.
30 листопада прилетіли М. Макаревич і Б. Корнієнко. Зустріли ми їх усім штатом дипломатів. Просто з літака вони поїхали оглянути будинок посольства.
На відкриття посольства прибули представники Канадського департаменту закордонних справ і міжнародної торгівлі, мер Оттави пані Гольцман, оттавські журналісти та радіокореспонденти. Зібралося десь із сотню українців з різних українських громад.
Ми з дружиною, їдучи на чужину, взяли з собою вузлик землі. Ганна Біляшівська посипала нею перед порогом і навколо будинку — нехай ноги відчувають під собою рідну землю.
Після цього Макаревич, Корнієнко, я, Шандрук, Веселовський, Біляшівський і Асман розгорнули наш прапор. Два священики (від греко-католицької і православної церков) освятили прапор, як і належить за християнським звичаєм. Потім його прикріпили до тросика високої металевої щогли, завчасно поставленої перед будинком посольства. Під спів гімну Мазур урочисто підняв прапор на верхівку щогли.
Священики освятили також металеву вивіску з назвою посольства трьома мовами — українською, англійською і французькою, а Макаревич і я розрізали блакитно-жовту вузеньку стрічку, що перетинала вхід до посольства.
Почався мітинг. З промовами до присутніх звернулися я і Макаревич, а з канадського боку від ДЗСМТ — Фіцлендер, від парламенту — Марк Гарб. Виступив і представник мерії Оттави.
Після мітингу в залі посольства провели прес-конференцію. Макаревич і я відповіли на численні запитання кореспондентів. Біляшівський роздав мою офіційну заяву та прес-релізи про офіційне відкриття посольства України та його завдання в Канаді. Запросили присутніх на урочисті збори, присвячені відкриттю посольства, які мали відбутись увечері в будинку канадського парламенту.
Український мотив під склепінням канадського парламенту
Збори в залі парламенту були основною подією у процедурі відкриття посольства. Увечері сюди зібралося багато людей. Я виголосив промову. Спочатку говорив англійською, середину промови — українською і останню третину — знову англійською.
Ось її скорочений виклад.
«Я як перший посол України в Канаді маю честь і приємність звернутися до вас у цей вечір з нагоди офіційного відкриття першого посольства України в Канаді.
Сьогоднішній день — знаменний для українців України й Канади, бо рівно рік тому на всенародному референдумі переважна більшість українського населення проголосувала за відокремлення України від колишньої комуністичної імперії.
Буквально через кілька годин після проголошення результатів цього вільно висловленого вибору українського народу Канада першою із західних країн визнала українську незалежність, здобуту Україною на основі міжнародного права та самовизначення. Україна й Канада стали на новий шлях взаємної поваги і співпраці, чого доти ніколи не знала історія наших двох великих націй.
Український народ з його давньою і славною історією тяжко переживав трагедію втрати своєї державності і вимушене перебування під чужинським гнітом. Численні спроби розірвати кайдани закінчувалися невдачею, сум огортав народну душу, й вона квилила сумними піснями. Ці пісні — тяжкий національний стогін, що передавався від покоління до покоління закликом до боротьби проти чужинців і зайд.
Не міг народ, що так багато пролив крові за волю, змиритися з рабською долею. Тільки в першій половині XX сторіччя вона двічі вибухнула могутніми збройними національно-визвольними повстаннями. Імперській Москві було дедалі важче приборкувати Україну. Наше прагнення до самостійності вперше в історії збіглося зі всесвітнім національним рухом супроти колоніалізму за свободу поневолених народів і стало вагомим його складником. Боротьба Заходу проти комуністичної російської імперії ішла в руслі нашої боротьби за волю. Українці Канади як частина світового українства чимало зробили, щоб зруйнувати «залізну завісу» поміж Заходом і СРСР та вивести Україну з
