На землі кленового листу - Левко Лук'яненко

Крім того, я звернув увагу віце-прем’єра на те, що наявність проблем між Україною і Росією щодо механізмів сплати боргів колишнього Союзу визначається позицією обох сторін, в даному разі — і України, і Росії, а не лише тільки непоступливістю України. Проте це не заважає країнам Заходу надавати реальну економічну допомогу одній із сторін — Росії і фактично блокувати допомогу Україні, вимагаючи саме від неї абсолютно неприйнятних поступок у цьому, зовсім не другорядному для нашої економіки питанні.

Зустріч пройшла у діловій, дружній атмосфері. Розмова мала відвертий характер з обох сторін. Домовилися з паном Мазанковським про подальші контакти і взаємні консультації.

Як висновок із цієї зустрічі, слід зазначити, що для зміни досить жорсткої на сьогодні позиції Заходу, яку ще раз недвозначно продемонстрував віце-прем’єр Канади, у питанні надання суттєвої економічної допомоги Україні треба негайно розробити і узгодити з міжнародними валютно-фінансовими організаціями програму економічної реформи. Для її розробки доцільно залучити також і експертів цих організацій, аби полегшити подальший процес її узгодження. Посольство України в Канаді проситиме уряд Канади профінансувати в рамках програми «Таск Форс» участь канадських фахівців у розробці програми.

Нагальною також є потреба у реалізації більш ефективної і оперативної роз’яснювальної роботи за кордоном щодо всіх аспектів як внутрішньої, так і зовнішньої економічної політики уряду України. Для цього посольству України у Канаді вкрай необхідно своєчасно отримувати всі відповідні інформаційно-аналітичні матеріали.

Спеціально слід наголосити також на тому, що досвід Росії, яка користується всіма перевагами наявності у неї програми економічної реформи, узгодженої з міжнародними валютно-фінансовими організаціями, засвідчує недогматичний, цілком лояльний підхід цих організацій до порядку практичної її реалізації. Тому такий варіант програми, що відповідав би всім вимогам і потребам України, необхідно скласти терміново і якнайшвидше узгоджувати її з міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Без цього годі сподіватися на розширення необхідної нам нині економічної допомоги від розвинених країн».

Політичні емігранти

9 листопада Родіонов і Кучер відмовилися повертатися в Україну. Вирішили залишитися в Канаді. Комісія, яку я призначив, зробила опис посольського майна в їхніх квартирах і зажадала від них повернути дипломатичні і поліційні картки. Вони відмовилися. Квартири оплачувало посольство, і тепер вони були опечатані. Наступного дня Родіонов і Кучер подали заяви до канадського МЗС з клопотанням надати їм статус емігрантів. Це був скандал. Журналістам вони заявили, що просять політичного притулку в Канаді, бо посол їх переслідує. Їх спитали: «Якщо вас переслідує посол, то тут, у Канаді, чому ж ви не хочете повертатися в Україну?». Вони відповіли, що в Україні, мовляв, немає демократії, що їх, бачте, переслідуватимуть з українського міністерства закордонних справ. Усім було ясно: захотілося хлопцям легкого життя в Канаді.

Прийшли й до мене журналісти — ще б пак, така сенсація! Я сказав, що Україна демократична держава і дотримується Загальної декларації прав людини, яку 1948 року схвалила ООН. Згідно з цією декларацією кожен громадянин України може обирати місце проживання за власним бажанням. Родіонов і Кучер скористалися з цього права.

День ветерана і літературний вечір

11 листопада Канада святкує День пам’яті загиблих у війні (День ветерана). Це велике свято, що передбачає військовий парад, демонстрацію, присутність генерал-губернатора, прем’єр-міністра, дипломатичного корпусу, покладання вінків до пам’ятника ветеранам.

Уперше в історії Канади в цьому святі брала участь і дипломатична місія нової Української держави! Я пішов на святкування разом із першим секретарем посольства з питань культури та інформації Борисом Біляшівським.

На широкому прямокутному майдані біля пам’ятника полеглим воїнам дипломатичний корпус вишикували у дві шеренги.

Біляшівський з явним задоволенням брав участь у цій церемонії. Він постарався, щоб вінок від України було добре видно для фоторепортерів і взагалі всіх, хто зібрався на свято. Вінок був дуже гарний. На яскраво-зелених гілках звисали обабіч блакитно-жовті стрічки. І хоч день був похмурий, наш вінок яскравими стрічками приваблював зір усіх присутніх.

* * *

Оттавська громада давно вже пропонувала організувати мій літературний вечір. Я не вважав себе письменником і не виявляв бажання, бо постійно мав якісь справи, що були важливіші за розмови про мою творчість. Тепер знову отримав запрошення. Цього разу час мені дозволяв, разом з тим хотілося декого побачити, то й пішли з дружиною.

Вечір вела Віра Гуцуляк. Зовнішня сторона — канапки, кава, чай, тістечка — була організована, як завжди, у міру скромно, смачно й красиво. Сама ж художня частина не привертала попередньої уваги, і сценарію, власне, ніякого не було. Либонь, громада, в тому числі й Віра Гуцуляк, розуміла, що ця частина підготовки вечора лежить на мені самому.

Я на ходу почав думати, як би не перетворити творчій вечір на одну якусь довжелезну лекцію. Вже підходячи до головного столу, попросив дружину підготуватися й прочитати уривок з нарису про Василя Стуса, який вона добре знала. Коли я завершив коло розповіді і тепер треба було йти або шляхом нанизування нових тем, або перейти до аргументації зачеплених, дружина показала на годинник. Я зрозумів натяк як її бажання почати свій виступ, і підказав пані Гуцуляк.

Надія чудово прочитала спочатку уривок з нарису про Василя Стуса, а потім уривок з «Одеського сюрпризу» — маленького спогаду з далеких студентських часів. Це урізноманітнило вечір, бо, крім суворої дійсності, когось повернуло в далеку молодість свіжість юначих почуттів та перше кохання.

Підійшов отець Андрій Чировський — ставний, високий, чорнявий чоловік і запросив до себе на вечерю. Я хотів познайомитися ближче з цією людиною, подякував за запрошення, і ми домовилися про зустріч на 21 листопада.

Резиденція

Керівництво КУКу під тиском голови КУКу провінції Онтаріо Богдана Максимця та Степана Коваля погодилося на купівлю будинку для резиденції посла України на вулиці Айленд Парк Драйв поряд з резиденцією мексиканського посла. На цій вулиці було кілька посольств, тому отримати дозвіл від уряду на купівлю тут будинку для резиденції українського посла не становило труднощів.

У Канаді заведено, що юридичне оформлення купівлі-продажу нерухомого майна здійснюють спеціальні агентства. Вони беруть певну плату за послуги, але справу роблять кваліфіковано, надійно і швидко.

Угода була укладена від Конгресу українців Канади. Ціна будинку становила 675 тисяч канадських доларів. Керівництво КУКу передавало будинок у розпорядження посла.

Забігаючи наперед, скажу, що після офіційного відкриття посольства 1 грудня 1992 р. (у першу річницю після референдуму 1991 року) пан Ераст Гуцуляк уклав з посольством угоду оренди будинку канцелярії з оплатою один долар на рік.

Я наполягав, щоб обидва