На землі кленового листу - Левко Лук'яненко
Ви бачите, що і характер влади в Україні, і проблеми ядерної зброї швидко не розв’яжуться. А тим часом для зміцнення незалежності надзвичайно важливою була б економічна допомога. Ми не просимо грошей. Ми хотіли б економічної співпраці на основі поєднання канадських модерних технологій і українських технічних, сировинних, трудових та інших ресурсів.
Серед вас і загалом серед українців є чимало підприємців, економістів, юристів, ви маєте знайомих підприємців-канадців. Їдьте самі в Україну. Агітуйте ваших знайомих починати підприємницьку діяльність в Україні. Теперішні труднощі в подоланні бюрократизму та інші труднощі будуть багатократно винагороджені низькою собівартістю продукції унаслідок низької заробітної плати робітників.
Україна тепер вільна, демократична й відкрита, в ній уже пробиваються паростки націоналістичного духу, що об’єднуватимуть усе розпорошене по світах українство.
Це здобутки ваші й наші. Тепер погляньмо на втрати. Я проглянув багато різних журналів, бюлетенів та інформаційних випусків. І тут, і 1989 року в Бельгії, Франції, Англії, Німеччині бачив на фотокартках у президіях зборів, у керівництві різних організацій одних і тих же осіб. Де молодь? Де зміни? Нема! І в цій залі я бачу те ж саме. Пошукайте своїми очима в залі молодь — її майже нема! Чому нема молоді? Де ваші діти? Де діти ваших дітей? Чому їх тут немає?
Є, звісна річ, об’єктивні причини. Але хіба не в тих же умовах євреї вміють залишатися євреями, а французи — французами?
Чому ви боїтеся ротації кадрів, чому не допускаєте молодь до керівництва організаціями? Адже ротація — не тільки найкращий засіб боротьби з бюрократизмом і зачерствінням, а й найкращий спосіб привнесення нових ідей, нових форм організаційного і громадського життя, залучення до співпраці молоді. Хочете спокійно досидіти у створених вами маленьких шкаралупах аж до смерті під солодкі промови вузенького кола ваших друзів? І в збереженні вашого вузько-кастового егоїстичного світу ви страшенно войовничі.
Подивіться, як проходять ваші збори: пан Білак не дав обговорювати пропозиції про зміни Статуту. Пан Брода догматично захищає півсторічної давності організаційні засади КУКу. Такий диктаторський дух на зборах ви не знайдете в Україні, дарма що канадській демократії виповнилося 125 років, а українській лише 2…
Хочу сказати й про тривалі суперечки з приводу придбання будинку для резиденції посла. Пан Вербенюк пропонує орендувати помешкання, я ж наполягаю на купівлі особняка. Керівництво КУКу підкреслює, що допомагатиме посольству лише один рік. Я не можу з цим погодитися, тим більше, що із 675 тис. доларів, потрібних для купівлі, основна сума (450 тис. доларів) надійде не від КУКу. Її буде перераховано паном Тухачевським через Степана Киселя. Прошу схвалити купівлю. Дякую за увагу!»
Вперше в Канаді зала провела мене з трибуни в гнітючій тиші. Я сказав правду. А правда колола очі.
В останній день конгресу я ще раз виступив, подякував за допомогу Україні, запропонував скласти список усіх жертводавців і табличку з їхніми іменами повісити в будинку посольства. Це трохи згладило мій попередній виступ.
Пан Богдан Максимець, голова Онтарійського КУКу, який завжди був на моєму боці, зумів провести резолюцію про купівлю будинку для резиденції посла.
Гроші Тухачевського були вже в Степана Киселя. Він обіцяв приїхати до Оттави, оглянути будинок резиденції і, якщо сподобається, наполягати на його купівлі.
* * *
13 жовтня ми підготували проект угоди між Україною і Канадою про культурний обмін.
Того ж дня до Канадського міністерства закордонних справ і міжнародної торгівлі направили ноти про дозвіл на купівлю резиденції та про дозвіл відкрити українське генеральне консульство в Торонто.
* * *
На 16 жовтня 1992 року був запланований другий брифінг з багатосторонніх переговорів у справі біженців з Близького Сходу, що мали відбутися 11–12 листопада за участю української делегації у складі представників посольства в Канаді. Мені важливо було з’ясувати тематику, можливий характер і значення цих переговорів, щоб визначити, хто має там бути від нашого посольства і яку підготовку необхідно провести.
* * *
16 жовтня посольство отримало ноту від канадського Міністерства закордонних справ про порушення нами правил про дипломатичні представництва: Родіонов їздив на авто, яке було зареєстроване на посольство Російської Федерації, тобто іншої держави, що неприпустимо. Коли б не його пиятика і дорожня пригода, цього б не було, і він би їздив на російському авто. Тепер його доведеться віддавати російському посольству, бо Бєлоногов без дозволу Москви сам його нашому посольству не передасть.
* * *
17 жовтня приїхав начальник відділу кадрів МЗС України Леонід Гур’янов для розслідування справи Родіонова і Кучера. Дивно, але упередженого ставлення до себе я не відчув. Гур’я-нов заявив, що його завдання — зібрати факти, а не робити висновки. Я поселив його в готель і створив усі умови для вільного спілкування з усіма співробітниками посольства.
Пан Дієм
До Оттави прибув новий польський посол пан Тадеуш Дієм. Він мав скласти мені візит ввічливості.
Пан Тадеуш був з колишньої польської опозиції, до комунізму і Москви ставився майже так само, як і я, ми швидко порозумілись і домовилися по змозі координувати нашу діяльність. Говорили ми й про те, що Росія — спадкоємниця Союзу РСР — зобов’язана передати Україні українську частку в майні СРСР за кордоном, частку золотого й алмазного фондів, активів СРСР та іншого добра, створеного з участю українського народу. Переговори міністрів закордонних справ України й Росії з цього приводу можуть тривати до нового потопу. Позитивну роль тут могли б відіграти Віденські конвенції 1978 та 1983 років, які регулюють питання правонаступництва власності, боргів тощо. Ці конвенції були ініційовані Радянським Союзом і мали на меті створити міжнародно-правову базу для претензій колишніх колоній до своїх метрополій згідно з міжнародним цивільним судочинством. Радянський Союз таким способом збирався завдати нищівного матеріального удару Англії, Франції та іншим своїм капіталістичним ворогам. Західні держави не підписали конвенції, і вони не набули чинності. Тепер геополітичні обставини змінилися. Потрібно небагато голосів, щоб конвенції набули
