Моя участь у визвольних змаганнях 1917-1920 - Осип Станімір

Ревкому, для виправлення деяких похибок в договорі з 12-тою совєтською армією з дня 12. 2. 1920 р. Той новий ревком утворене в той спосіб, що до вінницького ревкому, з якого уступили д-р Гірняк й Опока, кооптовано всіх членів Начального Ревкому. Головою Об’єднаного ревкому вибрано сот. Франца Кондрацького, його заступником підстаршину Миськова, а секретарем д-ра Андрія Музичку. Той саме Об’єднаний Ревком ЧУГА, на жадання воєнкома одеської округи тов. Краєвського (жида) видав Начальну Команду, ген. Микитку і ген. Ціріца, до розпорядимости ревтрибуналу 14-тої совєтської армії в дні 24. 2. 1920 р.

З кінцем лютого 1920 р. ціла ЧУГА найшлась в районі Чечельника, Бершаді, Балти, Бірзулі і Берґдорфу. Тут приступлено до реорганізації ЧУГА по думці договору з 12-тою совєтською армією, а саме: ІІ-гий галицький корпус переформовано в першу бриґаду УССів, І-ший галицький корпус — в другу бриґаду, а ІІІ-тий галицький корпус — в третю бриґаду ЧУГА. Кожна бриґада мала складатися з команди бриґади, з трьох полків піхоти трьохкорінного складу, одного легкого гарматнього полку та одного важкого гарматнього дивізіону. З дотеперішніх бриґад потворено полки з задержанням давніх чисел. 4-та галицька бриґада перейшла до 1-го корпусу і її розділено між нові полки, 5-ту бриґаду вжито до формування кінноти 1-го корпусу, 14-ту бриґаду розміщено між нові полки ІІІ-го корпусу (бриґади), а етап УГА приділено до 1-го і ІІІ-го корпусів. Начальна Команда ЧУГА дістала назву «Полевий Штаб Червоної Української Галицької Армії» (П.Ш.ЧУГА). Тимчасовим начальним вождем ЧУГА став тов. Порайко, його заступником тов. Солодуб, начальником польового штабу тов Іванов, бувший полковник генштабу, політкомом тов. Михайлик (жид), а комісарем оперативного штабу тов. Пучко. В цілій армії заведено большевицькі порядки, це є: покасовано старшинські і підстаршинські ранґи та відзнаки, заборонено носити тризуби, співати національний гимн і уживати українських прапорів, усунено генералів і польових духовників, покликано до життя політкоми і ревтрибунали і т. д. До Києва покликано відпоручників ЧУГА на нараду, а засягнувши у них інформацій, назначено свіжо утвореним бриґадам нових комендантів з поміж молодих старшин-фронтовиків, а саме: комендантом 1-шої бриґади став сот. Богдан Білинкевич, відтак комуніст Михайло Баран, 2-гої бриґади — сот. Юліян Головінський і 3-тсі бриґади — сот. Осип Станімір. Так перегрупована ЧУГА мала вкоротці відійти на большевицько-польський фронт.

ІІІ-тій Галицький Корпус під большевиками

Большевицький переворот застав мене в районі Тирасполя, в селі Нойдорфі, де квартирував мій курінь. Я лежав хворий на плямистий тиф у німця-колоніста, шість днів притомний, а вісім непритомний. Чотирнадцятого дня прийшла криза і я відзискав пам’ять. В очах було темно, а в вухах шуміло. Мене обступили старшини куреня і на переміну оповідали подробиці про большевицький переворот та їхні нові порядки. Я не все зрозумів, бо був дуже ослаблений, знав тільки, що ми вже під большевиками. На третій день після кризи я встав з ліжка і звільна та осторожно ходив по хаті, ставляючи непевно кроки, начеб на ново вчився ходити. В сінях дався чути стукіт і до моєї кімнати ввійшло 4-ох незнаних мені мужчин з курінним адьютантом, чет. Собечком. Поздоровивши, один з них спитав: «Здєсь поміщається тов. Станімір?» Я дав притакуючу відповідь і попросив гостей сідати. Показалось, що це була політична і військова верхівка ЧУГА, а саме: тов. Затонський, член реввійськради 12-тої радянської армії, тов. Порайко, начальний вождь ЧУГА, тов. Михайлик, полії ичний комісар штабу ЧУГА і тов. Федір Замора, політком 3-ої галицької бриґади (кол. корпусу). До мене звернувсь комісар Затонський з ось такими словами: «Товаришу Станімір, ми до вас з ділом, вас назначується комендантом ІІІ-го галицького корпусу — тепер 3-ої бриґади на місце ген. Кравса». Це мене заскочило не абияк, тож я з місця відмовився, кажучи, що такого високого командного посту прийняти не можу, бо не надаюся. Я можу щонайвище бути комендантом полку, але ніколи комендантом бриґади. У відповідь на це комісар Затонський змірив мене від стіп до голови своїм пронизливим зором і сказав: «У нас, большевиків усе можливо — сьогодні сапожник, а завтра командір бригади чи дивізії. Коли ви, товаришу Станімір, добровільно не хочете обняти команди 3-тої галицької бригади, в такім разі ми вам приказуємо!» «Якщо так, то я, вояк приказ мушу виконати, який би він не був» — була моя відповідь. «Вас однак прошу, щоб товариш Кравс провадив дальше команду бриґади, поки я цілком не виздоровію». Всі на це погодилися! На тім офіціяльна частина відвідин скінчилась і почалась товариська гутірка. Мене засипано різними питаннями, стараючись вислідити, що в мені сидить? Дуже несимпатичне враження зробив на мене комісар Затонський. Він був до мене аж надто ласкавий й облесний, але ця ласкавість була цього роду, що ось-ось він встромить ніж у свою жертву і буде насолоджуватись її судорожними муками. Інші учасники відвідин держались стримано і гідно. До кімнати увійшов пор. Вовк і зголосив, що всі військові частини стоять зібрані в німецькому народному домі на мітинґ. Гості попрощались і вийшли, я остався сам, оголомшений.

Перебіг мітинґу, напідставі заподань учасників, був приблизно ось такий: як перший промовець виступив комісар Затонський. Він говорив довго і краснорічиво, говорив про революцію в Росії і потребу революційного осведомления галичан, а на кінець ядерними словами завізвав стрільців до розправи зі своїми старшинами, які в більшості є буржуї чи буржуазного світогляду і як такі є ворожо наставлені до всякої совєтської влади. По його промові настала довга і прикра мовчанка, аж нагло встав один зі стрільців і випалив як зі скоростріла: «Товаришу комісар, ми знаємо краще, які наші старшини. Вони з-під такої стріхи, як і ми, вонті гнили разом з нами в стрілецьких окопах, їх гризли воші нарівні з нами, вони не є жодні буржуї, а буржуєм є ви, товаришу комісар, бо маєте золоті зуби». На тім скінчив і сів спокійно на своє місце. Заля заніміла, настала констернація, а кінцевий вислід був такий, що наступний промовець говорив уже більше стримано. Смілий виступ стрільця був довший час улюбленою темою між стрільцями і старшинами.

Я звільна приходив до здоров’я. Минуло ще три дні і до мене приїхав бриґадний комісар, Федір Замора, з тим, щоб я, без огляду на стан здоров’я негайно перебрав від ген. Кравса команду бриґади, бо в противному разі