Українська література » Публіцистика » Холодна Гора - Олександр Семенович Вайсберг

Холодна Гора - Олександр Семенович Вайсберг

Читаємо онлайн Холодна Гора - Олександр Семенович Вайсберг
Олександре Семеновичу?

Гуревич завжди був моїм кращим другом. Він дуже достойна людина. Якщо він мене завербував, то його таки, дійсно, доконали.


— Добре, але що ж у такому разі маємо робити з цією зброєю?


Уночі я знайшов вирішення проблеми. Коли Кушнаренко вранці повернувся, я запитав його:


— Скажи, Володю, коли було прислано зброю?


— У серпні 1936 року. Гуревич каже, що вислав з Москви на адресу мого заводу скрині з фальшивою декларацією. У скринях знаходилися автоматичні карабіни. Скрині повинні були зберігатися на складі мого заводу. Згідно ж з декларацією, там мали знаходитися запасні частини до наших машин.


— Дуже добре, Володю. Я бачу, як виплутатися з цього становища. Чи маєш якогось приятеля, що недавно помер?


— Ні.


— Подумай добре. Може, далекий знайомий, якого ти добре знав особисто.


— Навіщо це тобі?


— Невже не ясно? Маємо надіслати зброю покійникові.


Через хвилину Кушнаренко повідомив:


— Є, Петровський Олександр Ілліч. Рік тому він помер у Сумах.


Але він не береться до уваги.


— Як це?


— Бо то був 70-літній дід. Він навчав мене в гімназії географії.


Позапартійний, явно аполітичний. Нам не вдасться зробити з нього повстанця. Вони його не приймуть.


— Не будь смішним, Кушнаренко. Слідчі зрадіють можливості, нарешті, здихатися від цієї зброї й закрити справу. Вони приймуть усе, що потрапить під руку.


Кушнаренко не погоджувався. Думка робити повстанця зі старого професора видавалася йому абсурдною:


— Якщо я зізнаюся, що отримав зброю, вони це запротоколюють і я вже не зможу від цього відмовитись. Вони не зможуть взяти Петровського й візьмуть когось із моїх друзів.


— Кушнаренко, я маю в цих справах набагато більше досвіду, ніж ти. Слідчий давно вже шукає способу закінчити цю історію. Жива людина не може бути її закінченням. Потрібен лише покійник.


Мишко приєднався до моєї пропозиції. Ми напосіли на Кушнаренка, але він ніяк не міг зважитися. Мучився ще три дні. Кожної ночі його допитували, ми вже не могли на нього дивитися. Врешті, Мишко набрався рішучості:


— Володимире Івановичу, коли вони викличуть вас уночі, назвіть їм Петровського. Якщо ж ви, повернувшись сюди, скажете, що цього не зробили, ми перестанемо з вами розмовляти. Досить із нас вашої історії. Треба покласти їй край.


Кушнаренко вже не боронився. Пообіцяв, що все зробить.


Опівночі його знов забрали. Через дві години він повернувся й побудив нас усіх. Був він увесь завантажений цигарками та махоркою. Його обличчя сяяло:


— Олександре Семеновичу, ви мали слушність. Слідчий був дуже задоволений, коли я йому повідомив, що зброю прийняв Петровський, який потім помер. Через десять хвилин усе було закінчено. Я отримав добру їжу та оце куриво.


Ми обіймали Кушнаренка. Тяжкий тягар спав із нашого серця.


Серед новоприбулих було дуже багато симпатичних людей, наприклад, Зборовський. Розголос про нього випереджав його самого. Він керував армією в сорок мільйонів. Але то були не солдати, а лише бджоли, бо був пасічником. Ще в 1929 році його виключили з партії. Був він на той час керівником якогось тресту. В одній із його публікацій — я вже не пам’ятаю докладно, що то було, книжка чи брошура з економіки — партія знайшла відхилення від її генеральної лінії. Зборовського та його приятеля Каплана було виключено з партії. Зборовський навіть не вніс апеляції. Він покинув місто й оселився поблизу Харкова, став пасічником. Він і тут посідав певну посаду. За дорученням Комісаріату сільського господарства він дбав про розвиток бджільництва в Харківській області. Любив свою справу й був щасливим з того, що йому не треба було бувати в місті.


Ненавидів місто, ненавидів партійні дискусії, ненавидів пов’язану з цим усім мережу брехні, що охопила цілу країну. При всім тім Зборовський був людиною політичною. Я часто з ним розмовляв. Він пов’язував свої сподівання з німецькою революцією. Вважав, що вона уникне помилок революції російської й поставить Сталіна перед міжнародним судом. Нова революційна держава постане на Заході.


Революційна Європа ліквідує російський деспотизм у разі потреби оружною рукою. Я поділяв його погляди і лише в 1946 році збагнув їх утопічність.


Зборовський розповідав:


— Каплан був заарештований на два роки раніше від мене. Його вже немає. Ще в 1929 році я знав, що має настати і не хотів повертатися до партії. Не хотів бути змушеним до щоденної брехні. Не хотів уже бачити людей і гадав, що про мене забули. Але в них добра пам’ять.


Інший мешканець нашої камери, Лагодін, теж мав подібну історію. Він, будучи свого часу виключеним із партії, не клопотався про поновлення й тримався в тіні. Інтелектуал з освітою, він узявся до фізичної праці. Працював муляром і переходив з однієї будови на іншу, ніде не затримуючись більше, як на два місяці. Довго його не могли знайти. Допоміг випадок.


Одного вечора після роботи партійний працівник прочитав для будівельників лекцію. Розповідав про міжнародне становище та про Лігу націй. Говорив дурниці, від яких волосся ставало дибки на голові. Наш товариш не зміг цього стерпіти. Він попросив слова в дискусії і викрив брехню партійного працівника. Той помітив підозріло високий рівень освіти муляра й повідомив про це ДПУ. ДПУ викликало

Відгуки про книгу Холодна Гора - Олександр Семенович Вайсберг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: