Гуцули у Визвольній боротьбі - Михайло Іванович Горбовій

Як нас переслухували, Били, катували, І чи винен, чи не винен. Вони не питали. Більш невинних, як тих винних. Били, катували, При тім хлібники на голод Людей потягали. До того ще з своїх крісів Між людей стріляли. Як зачали бичувати І кости ломити, То не думав бідний гуцул, Що ме більше жити. Два держали за голову, Другі два за ноги, А чотири з обох боків Били кілько змоги. Ой закувала зозуленька У зеленім лузі. Тяжко люди зажурились У страшній дорозі. Як нас гнали по дорозі, Там був слід овечий. Не вклонившись жандармови, Дістав буком в плечі. Як привели з Ясенова, То стали витати, — Кулаками поміж очі Добре витинати. Нашу спину нагайками Пірвали із дрібна Так, що була до страшної Та й рани подібна. Так побитих дорогою Дуже скоро гнали. Під Буківцем в Яворові Старшину здибали. Як ми його іздибали, Став він так казати: Як приведуть в Соколівку, То всіх розстріляти. Рядом поставали, І всіх дев'ятьох докупи Ланцами зв'язали. Як нас там у Соколівці Ланцами зв'язали, То всіх нас дев'ять людей Під ліжко запхали. В Соколівськім постерунку Страху нам додали, Так, що ми всі в одній хвилі Цілком повпрівали. А в Косові нас на ринку Ляшня висмівала І за грати тюремні! Нас позамикала. Як уже нас у ту тюрму Та й позамикали, То цілі три дні й три ночі Нам їсти не давали. Наше село Довгополе Вкрили чорні хмари. В понеділок той раненько Попілля там взяли. Ой співає соловейко На дубі високім. Узяли в нас ляхи отця У сімдесят років. Ой узяли до Косова, До тюрми загнали. Такий він вже був здоровий, Що з ліжка знимали. Із-за гори високої Линуть чорні хмари. З тюрми до староства тридцять Вартівників гнало. Ой кує зозуленька В гаю на калину. Повели нас вщ староства Аж до Коломиї. В Коломиї, славнім місті, Так нас привитали, Що цивільна ляцька зволоч Більшовиком звала… Нас у Коломийській тюрмі Брали між жовняри, Котрі усі наші харчі Геть позабирали. Ой забрали крішки хліба, Грошей не лишили, А як хто за чим обізвався, То ще й набили. І всіх свіжих, як пригнали, Між жовнір давали, Бо ті наших гуцуликів З всього обдирали. Не журіться, ляхи, В нас наїура така, Що за вашу всю роботу Буде ще заплата.

Пісню складено 25 червня 1920 р. у коломийській тюрмі довгопільськими гуцулами. Машинописний текст цієї пісні зберігається у Центральному державному історичному архіві в м. Львові, ф. 309, on. 1, спр. 763, арк. 106, 107.

Подав Петро АРСЕНИЧ

Р. Коваль. Бібліографія праць Михайла Горбового

Армейський вишкіл 1917 р.// Історичний калєндар-альманах Червоно! Калини на 1937 рік. — Річник XVI. — Львів: накладом видавничо! кооперативи "Червона Калина", 1936. — С. 80–82.

Великодні свята у війську. — Рукопис. — Оригінал. — Косів. — Без дати. — С. 21–51.

Від'їзд У.С.С. на Велику Україну 1918 р. //