Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані
У грудні 1979 року, числа не пам’ятаю, я поїхала в гості до Попелюх Валі, де й познайомилась з Василем Стусом. Розмовляла з ним про художню літературу та на побутові теми. У мене склалося враження про нього як про розумну людину і талановитого поета. Про антирадянську діяльність Стуса мені нічого не відомо. Ніякої літератури Стус мені читати не давав, розмови на політичні теми зі мною не вів. Я від нього не чула ніяких наклепницьких вигадок на радянський державний і суспільний лад. Вищевказана зустріч зі Стусом у мене була єдиною. З ним я не листувалася. У травні 1980 року я дізналася про арешт Стуса, причина арешту мені невідома. Нічого іншого відносно Стуса я показати не можу. 14 травня 1980 року у мене було проведено особистий обшук під час мого перебування в місті Москві.
4 серпня 1980 року було проведено обшук в моїй київській квартирі.
Ці обидва обшуки, як вбачається з постанов про їх проведення, були зроблені по кримінальній справі № 5, тобто відносно Стуса Василя Семеновича.
В зв’язку з цим заявляю, що вилучені у мене під час обшуків по справі відносно Стуса предмети і документи ніякого відношення, як я вважаю, до вказаної справи не мають. Саме тому давати будь-які показання про ці вилучені у мене документи і предмети я відмовляюсь.
ЗАПИТАННЯ. Під час особистого обшуку 14 травня 1980 року у вас, під час перебування у м. Москві, були вилучені ряд документів, листів, в тому числі рукописний документ під назвою «Відкритий лист до російських та українських істориків» на 9 аркушах паперу наклепницького змісту, автором якого значиться засуджений за антирадянську діяльність Бадзьо Юрій Васильович. Покажіть, яким чином цей документ опинився у вас, в місті Москві?
ВІДПОВІДЬ. Ніяких показань відносно документів, що були вилучені у мене під час особистого обшуку 14 травня 1980 року, я давати не буду, оскільки ці документи, як я вважаю, ніякого відношення до кримінальної справи відносно Стуса не мають. З цієї ж причини не бажаю повідомити, яким чином до мене потрапив рукописний документ «Відкритий лист до російських та українських істориків». Можу лише відмітити, що цей документ до мене потрапив не від Стуса, читати Стусу цей документ я не давала.
ЗАПИТАННЯ. Під час обшуку 4 серпня 1980 року у вашій київській квартирі наряду з аркушами паперу, де вказані адреси різних осіб, і друкарською машинкою «Rheinmetall», було вилучено 74 аркуші білого паперу з записаним на них віршовим текстом. Покажіть, хто автор цих віршів і яким чином вони потрапили до вас?
ВІДПОВІДЬ. Я відмовляюсь дати показання відносно вилучених у мене паперів, оскільки вони ніякого відношення до кримінальної справи на Стуса не мають.
Хочу тільки сказати, що вірші на 74 аркушах потрапили до мене не від Стуса і не він є їх автором. Читати Стусу ці вірші я не давала. Прошу відмітити й таке. Вилучена у мене під час обшуку 4 серпня 1980 року друкарська машинка належить мені. У користуванні Стуса вона ніколи не була, на цій машинці для Стуса я нічого не друкувала. І взагалі на цій машинці я не друкувала ніяких документів ворожого змісту. Саме тому я прошу органи слідства повернути мені зазначену друкарську машинку.
Мені роз’яснено слідчим обов’язки свідка, і мене попереджено про відповідальність за ст. 179 КК УРСР за відмову або ухилення від дачі показань і за ст. 178 ч. 2 КК УРСР за дачу завідомо неправдивих показань.
Відносно Стуса я дала показання. Що ж стосується вилучених у мене під час обшуків документів та окремих аркушів з записами, то відносно них я не бажаю давати показання, оскільки вважаю, що вони не мають відношення до кримінальної справи на Стуса.
Протокол я прочитала, з моїх слів записано правильно. Доповнень і поправок не маю.
(підпис)
Допитав:
Старший слідчий слідчого відділу КДБ УРСР
майор
(Цімох)
Протокол допиту свідка
м. Донецьк
31 липня 1980 р.
Допит почато о 14 год. 15 хв.
Закінчено о 18 год. 45 хв.
Старший слідчий слідчого відділу КДБ УРСР майор Цімох в приміщенні слідчого відділу УКДБ по Донецькій обл. з додержанням вимог ст. ст. 85, 167 і 170 КПК УРСР допитав як свідка:
1. Прізвище: Сірик.
2. Ім’я: Микола.
3. По батькові: Іванович.
4. Дата народження: 17.V.1954 р.
5. Місце народження: с. Проїждже Старобільського району Ворошиловградської області.
6. Національність і громадянство: українець, громадянин СРСР.
7. Партійність: безпартійний.
8. Освіта: 9 класів.
9. Рід занять: робітник Старобільського заводу залізобетонних виробів.
10. Місце проживання: село Піщане Старобільського району Ворошиловградської області.
11. Паспорт: II-ЕД № 688781 виданий 22.II.1977 р. Старобільським РВВС.
12. В яких стосунках з обвинуваченим і потерпілим: (прочерк)
У відповідності з ч. IV ст. 167 КПК УРСР Сірику М. І. роз’яснені обов’язки свідка, передбачені ст. 70 КПК УРСР, і його попереджено про відповідальність за ст. 179 КК УРСР за відмову або ухилення від дачі показань і за ст. 178 ч. 2 КК УРСР за дачу завідомо неправдивих показань.
(підпис свідка)
На пропозицію дати показання по всіх відомих йому обставинах свідок показав:
В липні 1973 року мене було засуджено Ворошиловградським обласним судом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР за вчинення державного злочину — антирадянської агітації і пропаганди до 7
