Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова
Найголовніше було б для нас виїхати з Ґрозного із залишками речей, тому що ставлення до людей із російськими прізвищами дедалі жорстокіше. Що б ви нам порадили? Може, десь приймають на роботу людей із Чечні і їм надають кімнату? Відпишіть нам, будь ласка. Ґрозний, головпоштамт, до запитання».
Подумала і зрозуміла — не відішлю. Ніхто не в змозі мені допомогти. Ніхто.
П.
28.08.
Сусід Джим щодня п’є горілку. Учора він давав нічний концерт. Голосно кричав, що ми — «російські тварюки» і нас давно час зарізати, а він — уміє! Ми записали його голос на диктофон дідуся. Уранці ми пішли до його мами та братів.
Мати й сестра Борзови бігли до Джима зі скандалом. «Синок» і «братик» їх прогнав. Грубо виштовхав зі свого житла. На наших очах пхнув ногою матір, стару чеченку!
Тоді до нього прийшов серйозний брат-каратист. Джим відразу принишк. Від страху.
— Його проти нас підбивав синок Нури — Резван, — пояснила моя мама. — Я особисто чула!
Аладдине! Чому я без тебе? Ти — у в’язниці? Сам потребуєш допомоги?
Я триматиму оборону! Попри те, що мені все частіше хочеться, щоб пропало все, весь наш світ, щоб зіткнулися галактики, планета зійшла з осі й усе зникло, розсипалось і перетворилось на порох.
Через прізвище багато хто вважає нас за росіян. Але хіба це можна вирахувати? Мати моєї мами — вірменка. Батько моєї мами — донський козак. Мати мого батька — польська єврейка. Батько мого батька — чеченець. У родоводі мами були татари, грузини, осетини, вірмени, українці, черкеси. У родоводі батька — французи, іспанці, поляки, чеченці. Хто по краплинах вирахує склад моєї крові? Прабабуся Юля-Маліка часто повторювала: «Ми — кавказький народ!», «Ми — люди миру!»
Будур
31.08.
Джим красномовно гострив великий ніж під нашим балконом. Я в цей час, заглушуючи жах, що йшов із глибини серця, слухала пісні Т. Муцураєва з плеєра, стояла біля вікна і думала, що без бою не здамся.
01.09.
Із сусідом — мир! Джим був у нас із дружиною. Про себе розповідав. Зокрема, про те, як за бійки й витівки в рідній домівці його били до непритомності і як він місяць сидів на ланцюзі в нашийнику. Його на ланцюг саджали рідні брати! І тримали як звіра.
Мені стало тужно, і згадалися «Паризькі таємниці».
15.30. НЛО летіло над нашими будинками, вібруючи, дикими стрибками. Світіння червоно-помаранчеве. Я малюю на аркуші це диво!
НЛО в нас бачили часто, особливо в період бойових дій. Незрозумілі летючі об’єкти висіли гронами, збираючись у вигадливі геометричні фігури. Навіть військові говорили про це, а не тільки мирні жителі. Іноді припинялися бої, коли вони підлітали занадто близько.
13.09.
Я чула від людей — у нас-бо ні радіо, ні телевізора, — що 11 вересня в Америці було захоплено кілька літаків! Два літаки врізалися в біржу — там більш ніж сто поверхів. Передали: загинули сотні людей! Щодо інших викрадених літаків Америка мовчить! Їх наче й не було? Для безпеки самі збили?
Передають: перша інформація — помилка! Крім двох, ніякі літаки не захоплювали. Цікаво, коли ж прозвучала правда? За першим чи другим разом? Чи це взагалі неправда?
В. Путін, «наше сонце», як, посміюючись, кажуть шкільні вчителі, висловив припущення про «чеченський слід».
15.09.
Страшно усвідомлювати, що я жива, а на іншому континенті люди так загинули! Щойно вони були живі! Мали близьких, плани на майбутнє. Нехай буде проклятий той, хто задумав і спланував скоєне! Той, хто заробив на крові випадкових, безвинних жертв! Йому має не бути прощення!
Амінь.
18.09.
Бомбардують міста Арґун і Ґудермес. Це близько від Ґрозного! Збили з землі або підірвали вертоліт із московською комісією. Комісія летіла перевіряти військові склади в Чечні! Видаток і прихід. Винними стали чеченці. Жителі міст Арґун і Ґудермес.
Я намалювала палаючий будинок, з діркою в даху.
Треба ж! Саме сьогодні я була перший день у школі! У своєму 10-му класі.
Ринок розбігся об 11.00! Але не тому, що перекриті всі дороги й біля Ґрозного бомби падають. А тому, що вдень неподалік від рибного магазину застрелили в голову двох молодих людей! За однією версією — загинули російські військові, за іншою — чеченці.
Мені в ніч на сьогодні снився сон. Двоє хлопців підходять до мене й кажуть:
— Для нас припасені чотири кулі! Ми завтра помремо. Дві кулі ввійдуть у шию, а дві в голову.
Мої сни часто провіщають майбутнє. Тільки я не завжди розумію. Аура людини знає інформацію про те, що має відбутися! Може, це приходили їхні душі?
Будур
19.09.
Ми збираємо речі. Торби повинні бути неважкими: кухлі, ложки, зошити щоденника, книжки, ковдра. Раптом спати доведеться на землі? Треба тікати! Грошей на транспорт немає. Стріляють сильно. Ідуть бої в районі селища Стара Сунжа. Мама каже:
— Кинемо все, що залишилось. Твоя нога болить менше, осколки видалено. Ми зможемо піти! У біженцях в Інгушетії годують! Ми більше не будемо голодувати.
Сусідка Мінат із приватного сектора принесла гарбуз. Зваримо його на обід і на вечерю!
Щойно стріляли з БТРа. Влучили в будинок. Добре — він порожній. Від нас недалеко, наприкінці провулка. Горить! Ох, як горить!
Американські літаки бомбардують Афганістан! Приймач у Мінат передав: Росія хоче в цю гидоту вплутатись. Вихід — списати бідність основного населення країни на війни! Можливі удари у відповідь? Куди нам тікати?
Фатьма-Поліна-Будур
27.09.
Сьогодні — дощ.
Останні п’ять днів торгувала на ринку, щоб назбирати на їжу в дорогу. Ризикувала неабияк. Навколо гуркотіло. Відкласти потрібну суму не вдалося. Тільки харчі купила.
Путін наплював на жителів Чечні. Сусіди кажуть, по радіо оголосили строк: 72 години. Стільки нам дозволено жити. Після того моєму Ґрозному та селам усієї Чечні загрожує доля талібів. Що означає: бомбитимуть нас за методикою Дж. Дудаєва, як в Афганістані, — «килимовими» бомбардуваннями. Це коли знищують усе й усіх.
Президент Росії домагається масової здачі зброї. А ми, мирні жителі, тут до чого?! Бомбити ж нас будуть! За п’ятнадцять хвилин цей термін минає. Курям на сміх! У якомусь селі одна людина здала одну одиницю зброї.
У нас телевізора немає і світла теж. Тому дані до нас прийшли від Мінат із гарбузом.
Учора в районі Консервного
