Українська література » Публіцистика » Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова

Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова

Читаємо онлайн Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова
після боїв 1999 р. носили помиї відром на вулицю. Щоправда, тут немає електрики. Опалення, звичайно, теж немає. Але умови після наших нетрів райські.

Царівна Будур

22.11.

Міліцейській родині передали посилку з ОАЕ. Я дивилася в них касетний фільм. У фільмі рідні та будинок.

Приватний готель, що належить родичам, які виїхали в 2000 р. після війни. Діти розповіли: кожні два тижні вони одержують подарунки!

Звичайно, коли живеш поряд, дізнаєшся багато того, чого й не хотів би. Починають нападати сумніви.

У новому будинку, як і в старому дворі, повно крадіїв! Під’їзд на ніч ми замикаємо. Але, незважаючи на це, невідомі ходять по поверхах! (Очевидно, залазять через балкони й вікна!) Я взяла цвяхи в родичів нашої квартирної хазяйки. Забила всі двері квартир на нижніх поверхах. Щоб крадії, коли в яку-небудь квартиру залізуть, у під’їзд не змогли вийти. Так я сподівалась. Але мої розрахунки не виправдались. Ці люди не бояться висоти! Вони відвідали наш під’їзд через четвертий поверх! Потягли лічильник! Я відшукаю ще цвяхів (мої закінчились!) і заб’ю всі двері четвертого поверху! «Злодіям — ні!» — таке моє гасло.

Царівна

28.11.

Уже три дні, як мама няньчить дівчинку хазяйки. Крім наданої квартири, Таїса дає 20 р. на день і часто годує мене на ринку!

Стався інцидент із Тонею. Я продала її книжку, але покупку повернули. Довелося забирати гроші назад.

Повз мене йшов хлопець. Зупинився. Відрекомендувався — Іслам. Відразу спробував улаштувати мене на роботу в кафе. Але там хазяйка — подруга Кусум. Мене не взяли. З’явився наступного дня. Веселий! Повідомив, що він одружений, але я йому як сестра. Таке я вже чула кілька разів. Однак приємно. Подарував на талан 50 рублів.

У Козерога вчора вбили друга. Другові 16 років! Він школяр. Убили в рідному під’їзді! Вистрілили, коли він подзвонив у двері. Це тому, що його батько працює в міліції! Козеріг сильно засмучений.

Я в порожнечі. Любити нікого. Сьогодні я втрапила в перестрілку на дорозі. Вистрілили по військовому посту, через мою спину. З поста — відповіли. Я встигла сховатися за дерево.

До чого сумно жити! Ніхто не розуміє мене.

Будур

29.11.

Підірвали фугас. Я випадково не потрапила. Бабахнуло поряд.

Завтра торгувати. Дізналась: дружина міліціонера відвідала наші двори. Назбирала пліток. Зрозуміла: ми знали її близьких, їхні витівки.

Таїса приносить продукти. Мама готує дівчинці й собі.

Убивства щодня! То чеченців випадкових, а то — пересічних російських солдатів. Безглуздо й страшно. Зате ті, з кого треба б спитати, — здорові, живі, все з ними гаразд.

Під час вибуху загинув підліток на зупинці «Електроприлад».

У нас у новому дворі є непоганий сусід, звати — Арбі. Він допомагав бабусі-росіянці з першого поверху вантажити її майно. Зовсім безкорисливо. Бабуся відправила речі рідним, а сама залишилась. Чекатиме на кращі часи, щоб продати вцілілу квартиру. Арбі одружений. І дружина в нього симпатична. Ми набирали воду у водовоза, розговорилися. Чому я не вмію жити?

Царівна Будур

2002

16.01.

Знову дружина міліціонера пліткує. Розповідає чеченцям, ніби бачила, як я ходжу до російських солдатів на пост. А іншим жителям околу вона ж продовжує брехати, що я дружу з чеченськими бандитами. Кого має на увазі? Чи не своїх знайомих? І чому на кінокадрах, які вона сама мені показувала, її найстарший син у військовій формі? На вулицях в ОАЕ! У дворі мати й батько розповідають: «Син навчається».

Але поряд існує багато хорошого. Таїса дала сто рублів (за п’ять днів роботи з її донечкою). Аміна, яка продає чай, подарувала джинси. Їх не схотів носити син першої дружини. Я щаслива!

Наші колишні сусіди-злодії з вулиці Завєти Ільїча йшли повз моє торговельне місце, побачили — мене немає на ринку — і поширили нову брехню про мене, про що мені відразу розповіли найближчі торгаші. Чому за наклеп і обмови в нас у країні не судять? Наклеп подібний до чаклунства.

За одну ніч, при свічці, я перечитала книжку «Майстер і Маргарита». Тому вчора мала якнайприємніше спілкування.

Усім добраніч! Хай не буде обстрілу!

Царівна Будур

18.01.

У момент моєї відсутності на ринку Чорний Принц посварився зі своїм охоронцем. Той був такий злий, що насмілився ногою вдарити хазяїна. Зрозуміло, ніхто з продавців не знає причини. Але люди бачили: вони бились! Інцидент трапився днів сорок тому. Потім, коли сміливий охоронець спокійно йшов проспектом у центрі міста, у нього вистрілили з пістолета! Кулі влучили в ноги! І ці кулі виявились отруєними. Тепер йому загрожує ампутація.

А 14 січня близько 16.00 Чорний Принц і його молодший брат, який виконує роль охоронця, сідали в «БМВ» коло Біржі. Було велике ринкове скупчення людей. Повз те місце саме проходили мої сусіди з торговельного ряду Козеріг і Мадина. Із «шістки», що стояла поряд, вийшли двоє хлопців приблизно по 15–17 років з автоматами. Вони почали стріляти по машині Чорного Принца. У його молодшого брата-охоронця влучило 24 кулі! Він помер на колінах у Козерога, який від страху забився за «БМВ». Мадина знепритомніла — теж біля Козерога. А ті, хто стріляв, спокійно сіли в «шістку» і спокійно поїхали.

У Чорного Принца влучило 7 куль. До лікарні пораненого доправив Козеріг! Чорного Принца зразу відвезли в реанімацію. Тепер, кажуть, його переховують. Мати Чорного Принца й загиблого молодшого сина зробила Козерогові подарунок — срібний перстень!

Нічого до ладу написати не можу. Абсолютно нічого не знаю. Чоловіки біля мене шепотілись. Вони з’ясували номер «шістки», з якої стріляли в брата Чорного Принца! Знову будуть розбірки.

Панує гасло: «Хто сильніший!» Триває беззаконня! Навіщо була війна? Адже злочинність тільки посилилась! Хто винний? Хто правий? Я не суддя. І, на жаль, не слідчий. Але ростили всіх — матері! У більшості загиблих лишаються діти. Це нові сироти моєї батьківщини.

Ще вранці двоє невідомих хлопців підбігли до наших столів. Вони попрохали передати записку Козерогові та його друзям: «Потрібна допомога. Валет підійде. Шок». Знаю, що негарно, але в записку я зазирнула. Ні чорта не зрозуміла. Віддала папірець своїм сусідам-торгівцям, щойно вони з’явилися. Записка справила враження. Вони затрусились від жаху й миттю зникли.

Ми купили сосиски! Уперше за три останні роки! Яке щастя!

Мій кіт Борзик видужав після поранення й гладшає!

Убитого брата Чорного Принца бачу як живого. Йому вже ніхто не нашкодить. Я напишу його ім’я — Салман. Він часто підходив до наших столів. Пригощав

Відгуки про книгу Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: