Українська література » Пригодницькі книги » Робін Гуд - Джон Макспедден

Робін Гуд - Джон Макспедден

Читаємо онлайн Робін Гуд - Джон Макспедден
class="book">— З великою радісгю, — мовив у відповідь Робін. — тільки дозвольте мені обрати інструмент, бо часом я хоч і полюбляю арфу, проте загалом вважаю, що найвеселіше можна заграти тільки на ріжку.

По цьому він спритно вихопив з-під зеленої куртки свій ріжок і просурмив у нього тричі так дзвінко, що аж луна пішла під склепінням.

— Хапайте його! — заверещав єпіскоп. — Нас обманули! Це витівки Робіна Гуда!

Десять виряджених лучників, що були поставлені при вході, кинулись до олтаря. Та вони тут же наштовхнулись на глядачів, які в тривозі посхоплювалися з лав і загородили всі проходи. Тим часом Робін легко перестрибнув через поруччя олтаря і став у найближчому закутку.

— Ні кроку не руш! — закричав він, розтягуючи лук. — Кожен, хто зайде за поруччя, впаде мертвим! Всі, хто прийшов подивитися на вінчання, сідайте на свої місця. Вінчання відбудеться, бо ми прийшли до церкви. Але молода сама обере собі жениха!

Біля входу знову зчинилося сум'яття, і до церкви бойовим порядком вступило двадцять чотири стрільці на чолі з Віллом Стютлі. Вони оточили всіх десятьох виряджених лучників, спохмурнілого брата молодої та інших присутніх тут охоронців порядку й обеззброїли їх.

Після цього до церкви зайшов святково прибраний Алан Дейль разом з Пурпуровим Віллом, який був у нього за старшого дружка. Вони статечно пройшли через увесь храм і зупинилися перед олтарем.

Виходячи заміж, дівчина обирає собі нареченого, — так сказано в одному з законів короля Генріха, — урочисто промовив Робін. — Так от, дівчино, перед тим, як провадити це вінчання, скажи нам, кого б ти хотіла мати за свого чоловіка?

Дівчина відповіла не словами. Вона лише всміхнулась самими очима, підійшла до Алана, оповила руками його шию і заплакала щасливими сльозами.

— Ось кого вона кохає насправді, — сказав Робін, — молодого Алана, а не старого лицаря-каліку! Вибір її той, що треба! І закохані будуть повінчані, перш ніж ми підемо звідси. Тепер, мілорде єпіскопе, починай церемонію!

— Я знаю тебе, лиходію і злочинцю! — зарепетував єпіскоп. — Не буду я їх вінчати, бо в церкві тричі треба робити оклик заручених, такий закон на нашій землі. Три оклики з олтаря! А ти порушуєш правила!

Він з ляскотом закрив біблію і сів на неї.

— Іди-но сюди, Маленький Джоне, — нетерпляче гукнув Робін, а потім зірвав з плечей єпіскопа ризу й натягнув її на йомена. — Ану, який з тебе вийде єпіскоп?

Єпіскоп Герфорда був присадкуватий і товстий, а Маленький Джон високий і худий. Риза вільно теліпалась на плечах Маленького Джона, зате вона ледве сягала йому до пояса. Розбійник у ризі мав дуже кумедний вигляд. Дивлячись на нього, люди мимоволі почали сміятися.

— Щоб я луснув, — сказав Робін Гуд, — але цей наряд робить тебе зовсім іншою людиною. Ти найкращий єпіскоп, якого мені будь-коли доводилось бачити. Приступай до окликів!

Лопочучи короткими полами ризи, Маленький Джон незграбно видирався на хори. Звідти він з кумедною урочистістю тричі оголосив про одруження дівчини з Аланом Дейлем.

— Гукай ще, — наказав Робін, — у тебе дуже коротка риза, і через те говорити треба довше.

Маленький Джон гукнув учетверте, вп'яте, вшосте, всьоме… Ніколи ще оклик не робився таким гучним голосом і з таким щирим завзяттям.

— От тепер досить! — нарешті зупинив його Робін. — Певен, що ти заслужив подвійну винагороду. О, здається, я бачу шановного отця при вході в церкву, який зможе відправити службу навіть краще за мілорда єпіскопа Герфорда. А мілорд єпіскоп посвідчить це та прикладе печатку до паперів. Отче, будьте ласкаві, благословіть оцих молодят, як належить по закону.

Чернець Тук, який весь час скромно стояв у куточку при вході до церкви, виступив наперед. Алан з дівчиною стали перед ним на коліна, а старий лицар, змушений бути свідком вінчання власної нареченої, з безсилої люті лише скреготів зубами. Чернець впевнено розпочав вінчальну церемонію.

Коли він запитав: «Хто віддає цю дівчину?», Робін ступив крок уперед і відповів щирим голосом:

— Я віддаю! Я, Робін Гуд Бернесдейльський та Шервудський! А той, хто збирався одняти її в Алана Дейля, заплатить за це сповна.

Молодих нарекли чоловіком та жінкою, а потім безстрашні йомени тепло поздоровили їх і всі, починаючи з Робіна Гуда, по черзі поцілували щасливу дівчину.

Мабуть, неможливо закінчити краще цю розповідь, ніж словами самої балади, яку й донині співають по селах та містечках Англії:


Так закінчився цей обряд, Веселе богомілля! І подались стрільці назад у ліс – справлять весілля.
Розділ дев'ятий
ЯК БУЛО ВРЯТОВАНО ТРЬОХ СИНІВ УДОВИ

Пробрався Робін в Ноттінгем

Крізь браму вранці тихо

І там на вулиці зустрів

Бундючного шерифа.


й та й веселими ж були учасники вінчання, які висипали тоді з плімптонської церкви. Та невеселі були ті, що зостались на місці. Мілорда єпіскопа замкнули на хорах, де він сидів без ризи і скреготів зубами з безсилої люті. Десяти вирядженим лучникам також знайшлися куточки в церкві, щоб підтримати йому компанію. Двох із них було замкнено в склеп, трьох — на дзвіниці, «щоб вітали нас весільним дзвоном», як сказав Робін Гуд, а решту позапихано під стільці на хорах та в ризниці. Брата молодої на її прохання відпустили, проте наказали йому не потикатися цього дня до церкви і під страхом смерті не втручатися більше у справи сестри. Що ж до кульгавого старого лицаря, то його змусили видертись на височенне дерево, де він незручно умостився серед гілля і стиха кляв Робіна Гуда та його друзів, коли ті гуртом

Відгуки про книгу Робін Гуд - Джон Макспедден (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: