Робін Гуд - Джон Макспедден

З англійської переклав Юрій Юра

Вірші переклав Леонід Солонько

Малював Валентин Якубич

Перекладено за виданням: Robin Hood and His Merry Outlaws. Retold From the Old Ballads by G. Walker McSpadden and Charles Wilson. London.

Неймовірно далека, важка й небезпечна подорож закінчується. Відвідано кілька невідомих планет, зроблено багато надзвичайно важливих відкриттів, пережито безліч то радісних і щасливих, то моторошно страхітливих пригод. Поступово зменшуючи швидкість, зореліт наближається до рідної, теплої Землі. Там — батьківщина, друзі… За кермом космічного корабля сидить високочола людина. Очі її зосереджено дивляться в ілюмінатор, туди, де з найчорнішої чорноти назустріч кораблеві мчить, з кожною миттю збільшуючись, сріблиста кулька Землі. А в голові людини роєм рояться думки — і всі найблагородніші, всі найважливіші, всі такі, що їх негайно треба донести до людства, бо інакше…

Вдруге, вп'яте читаючи-перечитуючи сторінки улюблених науково-фантастичних повістей та романів про міжпланетні польоти, ви неодмінно уявляєте себе найголовнішими учасниками цих подій — талановитими вченими-конструкторами, безстрашними й мудрими капітанами, самовідданими борцями за щастя, розум і велич Людини. Але нікому з вас навіть на думку не спаде взяти на себе роль підступного й хижого негідника, жалюгідного заздрісника, нікчемного боягуза, з чиєї вини чи злого умислу в найвідповідальніший момент виходять з ладу мотори, кінчається кисень, харчі та пальне, гинуть найближчі помічники, найдорожчі друзі…

Згадайте й інші земні свої справи — розваги на шкільному подвір'ї, в піонерському таборі, нескінченні суперечки в гуртках художньої самодіяльності. Як завжди багато охочих бути Чапаєвими, Тимурами, Олегами Кошовими і як завжди важко умовити своїх однолітків бути «ворогами»! Ніхто не хоче проти веління серця перевтілюватися в «біляків», «фашистів» та «зрадників», хоч усі добре знають, що це ж тільки у грі, не насправді і зовсім не надовго.

І справді, друзі, кривдно й боляче навіть у жарт, навіть на сцені грати роль якогось негідника, відчути на собі сповнені ненависті погляди своїх товаришів, бо кому ж невідомо, що людина славна тільки славними своїми ділами, і тільки такими ділами вона може прокласти собі шлях у безсмертя. Цю істину яскраво, переконливо й незаперечно доводить історія всіх віків і народів.

Кожен народ має своїх улюблених героїв. І чи ці герої створені лише багатющою уявою — як-от герої казок, міфів, легенд, — чи вони мали своїх прототипів у житті, — кожен справді народний герой наділений одними й тими ж рисами: мужністю, силою, благородством, ненавистю до гнобителів, любов'ю до знедолених; він не вішає носа ні в якій скруті, він завше бадьорий і життєрадісний, він особистим прикладом веде за собою на подвиги слабкіших духом. Кожен такий герой, за словами О. М. Горького, виростає «з непереборного прагнення людей втілити в життя найкращі свої мрії, сподівання й помисли, створювати чудесні образи поезії і взірці для своєї поведінки в житті. В творчості справді народній, — підкреслює письменник, — естетика — вчення про красу — завжди тісно пов'язана з етикою — вченням про добро».

Отож відірвіться на деякий час від космічних польотів — вашого найближчого майбутнього, — сядьте в уявну машину часу і полиньте так років на вісімсот з гаком назад, темне й похмуре середньовіччя… 1066 рік. Вільгельм Норманський, прозваний Завойовником, висадився з своїм військом на узбережжі Англії і завдав англосаксам поразки в битві при Гастінгсі. Переможці полонили Англію. Землі й замки багатьох англосакських феодалів було конфісковано й передано норманським лицарям та фаворитам короля. Але, як завжди в таких випадках, найбільше потерпів народ — селянство, ремісники. Відтепер на його плечі ліг подвійний гніт — своїх феодалів і жорстоких норманських завойовників. Тисячі «йоменів» — вільних селян, — позбавлених землі, потрапили в кріпацьку залежність до норманських феодалів, у чиїх неприступних замках нерідко можна було також бачити людей із срібними нашийниками, на яких був напис «раб».

Наступники Вільгельма Завойовника провадили ту ж саму політику гноблення і насильства. Волелюбні англосакси кидали свої домівки й тікали в ліси, що вкривали в ті далекі часи більшу частину території Англії.

В цих лісах, як свідчать старовинні англійські народні балади, переховувався й народний месник-герой Робін Гуд.

Хто ж він був? Чим лишив по собі невмирущу славу?

«Багато хто співа про Робіна Гуда, та мало хто знає, де він народився», — мовиться в одній із балад про цього славнозвісного героя.

І справді, в багатьох баладах Робін Гуд за походженням «йомен» — вільний селянин. Так він часто називає себе й сам. Однак є балада, в якій говориться, що батько Робіна був лісником і знаменитим лучником. Інша ж балада доводить: «Не в хоромах та не в світлиці з мальованими стінами — народився Робін Гуд у зеленому лісі серед конвалій». А є й такі перекази, за якими Робін Гуд був сам знатним графом Хантінгдонським, якого скривдили жорстокі вороги. З такими розбіжностями щодо походження Робін Гуда ви зіткнетеся, читаючи й цю книжку, що написана з використанням майже всіх балад про цього народного героя.

Проте для нас не має великого значення, ким був народжений Робін Гуд, важливо те, що історичний прототип цього героя, очевидно-таки, справді існував, а ще важливіше те, чим наділив його від щедрот душі своєї народ.

Геть усі балади малюють Робіна Гуда невтомним ворогом завойовників і грабіжників норманнів, улюбленцем простого люду, захисником бідняків, сиріт і вдів, людиною, близькою кожному, хто потребував його допомоги. Саме такий він пройшов крізь століття і живе й понині в пам'яті англійського народу. Робін Гуд мав свій, присвячений йому день у найкращому місяці — травні, — і цей день святкувався по всій Англії протягом майже чотирьохсот років. Жителі сіл і міст кидали в цей день роботу, йшли в ліс і влаштовували там стрілецькі змагання; народні співаки розповідали перекази про Робіна Гуда, молодь танцювала й