Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет - Генрі Райдер Хаґґард

І тут маркіз справді немовби збожеволів. Він шаленів, лаявся, скреготів зубами, шукав меча, щоб убити її чи себе, але не міг знайти. Весь цей час Бетті спокійно сиділа й пильно дивилася на нього. Вона була схожа на втілення долі.

Нарешті він стомився, і тоді настала її черга.

— Послухайте мене, — почала вона. — Тоді в Лондоні ви обіцяли одружитися зі мною. Ви намовили мене тікати з вами до Іспанії. Через вашого посланця, колишню коханку, ми домовились про весілля. Я одержувала від вас листи й відповідала вам, оскільки ви пояснювали, що з деяких міркувань не хочете казати про це при моїй кузині Маргарет і не можете одружитися зі мною, поки вона, її батько та коханий не залишать Гранаду. Тоді я попрощалася з ними і залишилась тут одна з любові до вас, так само як і тікала з Лондона. Вчора ввечері нас поєднали. Про це знають усі ваші слуги, тим більше що я щойно в їх присутності снідала й приймала їхні привітання. І ви тепер насмілюєтесь казати мені, яка пожертвувала задля вас усім, що я, ваша дружина, маркіза Морелла, не є вашою дружиною? Ну що ж, вийдіть із цієї кімнати, і ви почуєте, як ваші ж слуги соромитимуть вас. Підіть розкажіть про все вашому королю та вашим єпископам, та й самому його святості папі римському та послухайте, що вони вам скажуть. Яким би ви не були знатним та багатим, вони замкнуть вас у божевільні чи у в’язниці.

Морелла слухав, погойдуючись з боку в бік, потім схопився і з прокляттям кинувся до Бетті, але перед його очима зблиснуло жало кинджала.

— Вислухайте мене, — продовжувала Бетті, коли він відсахнувся назад. — Я не рабиня й не належу до слабких жінок. Ви не вб’єте мене і навіть не проженете геть. Я ваша дружина і в усьому рівна з вами. Я міцніша за вас тілом та розумом, і я постою за свої права перед богом та перед людьми.

— Звичайно! — вигукнув Морелла майже захоплено. — Звичайно, ви не слабка жінка! І ви відплатили мені за все з лихвою. А втім, ви, може, не така вже розумна, просто вперта дурепа, і все це помста клятої І неси. О, тільки подумати, — він махнув кулаком, — тільки подумати — я вважав, що одружився з донною Маргарет, а замість неї знайшов вас!

— Помовчіть! — сказала вона, — Ви безсоромна людина. Спочатку ви кидаєтеся з кулаками на свою дружину, з якою щойно повінчалися, а потім ображаєте її, запевняючи, що хотіли б одружитися з іншою жінкою. Помовчіть, бо я відчиню двері, гукну сюди ваших людей і повторю їм ваші жахливі слова.

Бетті стояла випростана над маркізом, який лежав на ліжку.

Морелла, перший гнів якого минув, подивився на неї замислено й навіть з деякою повагою.

— Я гадаю, — сказав він, — що ви, моя добра Бетті, виявилися б гарною дружиною для будь-якого чоловіка, якому заманулося б добитися успіхів у житті, якби він тільки не був закоханий в іншу і не був би впевнений, що одружений з нею. Я знаю — двері замкнені й, наскільки я можу передбачати, ви тримаєте ключ при собі, так само як і кинджал. У цьому приміщенні задушливо, я хотів би вийти звідси.

— Куди? — запитала Бетті.

— Скажімо, побачити Інесу.

— Як, — мовила вона, — ви знову збираєтесь залицятися до цієї жінки? Ви вже забули, що ви жонаті!

— Здається, мені не дадуть забути про це. Давайте домовимося. Я хочу на деякий час і без скандалу залишити Гранаду. Які ваші умови? Пам’ятайте, що є дві умови, на які я не погоджусь: я не залишусь тут з вами, а ви не поїдете зі мною. Запам’ятайте також, що, хоча зараз ви маєте кинджал, з вашого боку нерозумно продовжувати цей жарт.

— Як і з вашого, коли ви заманили мене на борт “Сан-Антоніо”, зауважила Бетті. — Ну що ж, наш медовий місяць почався не дуже приємно. Я не заперечую, якщо ви на деякий час поїдете… шукати Інесу. Заприсягніться, що ви не замислюєте заподіяти мені зло, що ви не будете замірятися на моє життя чи честь і не будете замірятися на мою свободу чи становище тут, у Гранаді. Заприсягайте на розп’ятті.

Вона зірвала зі стіни срібний хрест, що висів над ліжком, і простягла йому. Бетті знала, що Морелла забобонний, і була впевнена, що, коли він заприсягне на розп’ятті, він не посміє порушити клятву.

— А коли я не зроблю цього? — похмуро спитав він.

— Тоді ви залишитесь тут, поки не виконаєте моє побажання. Але ж вам так хочеться поїхати! До того ж я сьогодні поснідала, а ви ні. І я впевнена, що ніхто не наважиться нас потурбувати. А тим часом Інеса та її друг священик від’їдуть так далеко, що ви не зможете їх наздогнати.

— Гаразд, я заприсягну, — погодився Морелла; він поцілував хрест і відкинув його геть. — Ви можете залишатися тут і хазяйнувати в моєму домі в Гранаді. Я не заподію вам ніякого зла і ніяк не потурбую вас. Але якщо ви залишите Гранаду, тоді ми схрестимо мечі.

— Ви хочете сказати, що самі залишаєте це місто. Тоді ось тут папір і чорнило. Будьте ласкаві, підпишіть наказ для управителів ваших маєтків, аби вони у вашу відсутність переказували всі прибутки, а також дайте розпорядження всім слугам у всьому мені коритися.

— Відразу видно, що ви виросли в домі купця! — мовив Морелла, кусаючи перо. — Гаразд, якщо я погоджусь на це, ви дасте мені спокій й не ставитимете інших вимог?

Бетті подумала про документи, які забрала з собою Інеса, й вирішила, що Кастелл та Маргарет знатимуть, що з ними робити в разі необхідності. Вона також подумала, що, коли з самого початку дуже притисне Морелла, її можуть одного разу знайти мертвою, як це часто буває в Гранаді, й відповіла:

— Від ошуканої жінки ви багато хочете, але в мене ще залишилася