Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет - Генрі Райдер Хаґґард
І все-таки вона не стала робити це тільки в ім’я помсти, чи, швидше, вона помстилася б якимось іншим чином. Ні, справжньою причиною було її бажання сплатити борг Маргарет, Пітерові й Кастеллу. Адже це вона накликала на них біду, тому саме вона мала визволити їх бодай ціною свого життя чи жіночої гідності. А може, вона керувалася й любов’ю до Морелла, якщо вона ще збереглася, і бажанням помститись та вирвати здобич у нього з рук. Врешті-решт, вона розпочала цю гру, і вона доведе її до кінця, яким би жахливим він не був.
Сонце сіло, і темрява обгорнула Бетті, Вона подумала, чи доведеться їй ще колись побачити світанок. її хоробре серце завагалося, і вона стисла кинджал, схований під чудовим чужим платтям. їй спало на думку, що, може, розумніше самій всадити його собі в груди, а не чекати, поки це зробить обманутий шаленець. Та ні, кому судилося померти, завжди встигне це зробити.
У двері постукали, і хоробрість Бетті, майже втрачена, повернулась до неї. О, вона доведе цьому іспанцеві, що англійка, яку він примусив повірити, що вона його жадана кохана, може стати його повелителькою! В усякому разі, перш ніж усе це закінчиться, він почує правду.
Бетті відчинила двері. Зайшла Інеса з лампою в руці. Вона спокійно й уважно огляділа Бетті.
— Наречений готовий, — промовила вона неквапом, щоб Бетті могла розібрати, — і послав мене по вас. Ви не боїтеся?
— Ні, відповіла Бетті. — Скажіть мені лише, як усе це буде влаштовано.
— Маркіз чекає вас у кімнаті перед залою, що використовується як каплиця. Там я, як старша тут, подам вам по келиху вина. Пийте обов’язково з того, що триматиму в лівій руці, підносьте келих до рота під вуаллю так, аби не відкривати обличчя, і не мовте жодного слова, інакше він пізнає ваш голос. Потому ми пройдемо до каплиці, де нас чекатиме отець Енріке та всі домочадці. Зала та велика, а лампи будуть слабкі, так що ніхто вас не впізнає. На той час вино з підмішаним у нього наркотиком почне діяти на Морелла. І тоді за умови, що промовлятимете дуже тихо, ви спокійно можете сказати: “Я, Бетті, беру шлюб з тобою, Карлосе”, а не: “Я, Маргарет…” Коли з цим буде скінчено, він одведе вас у покої, наготовані для вас, і там, якщо в моєму вині є якась сила, він усю ніч міцно спатиме. А за цей час священик передасть мені шлюбні документи, один примірник яких я віддам вам, а другий сховаю. Ну, а потім… — Інеса знизала плечима.
— Що буде з вами? — спитала Бетті, уважно вислухавши Інесу.
— О, я разом зі святим отцем сьогодні ж уночі виїду до Севільї, де на нього чекають гроші. Це кепський компаньйон для жінки, яка віднині збирається стати чесною та багатою, але краще такий, аніж ніякого. Може, ми ще зустрінемося з вами, а може, й ні. В усякому разі, ви знаєте, де шукати мене і решту: у домі сеньйора Бернальдеса. А тепер час. Чи готові ви стати іспанською маркізою?
— Звичайно, — незворушно відповіла Бетті.
І вони попрямували до виходу. Вони йшли через порожні зали та коридори. Мабуть, жодна східна змова, замислена в цих стінах, не була такою сміливою й відчайдушною. Нарешті вони дійшли до кімнати перед залою й зупинилися так, щоб світло від підвішеної лампи не падало на них. Невдовзі двері відчинилися, і зайшов Морелла в супроводі двох секретарів. Як завжди, він був розкішно зодягнутий у чорний оксамит, на шиї висів золотий ланцюжок, прикрашений коштовним камінням, а на грудях блищали зірки та ордени, що свідчили про його звання. Ніколи, в усякому разі так здалося Бетті, Морелла не був такий величний і гарний. Він був щасливий, готуючись випити чашу радості, якої він домагався. Так, його обличчя промовляло, що він щасливий, а Бетті, помітивши це, відчула, як у її душу закрадаються докори совісті. Морелла низько вклонився їй, вона відповіла йому глибоким реверансом. її висока, граціозна постать схилилась так низько, що коліна майже доторкнулись підлоги. Після цього він підійшов до неї і шепнув на вухо:
— Найвродливіша, найкоханіша! Я дякую небесам, які привели мене до цього щасливого часу крізь безліч жорстоких І небезпечних доріг. Дорога моя, я знову прошу вас вибачити мені за завдане вам горе. Адже все це я робив тільки задля вас, яку я боготворю. Я вас так кохаю, як зрідка люблять жінку, і вам, вам одній я буду вірний до останнього дня свого життя. О, не тремтіть, я клянусь, що жодна жінка в Іспанії не матиме кращого й відданішого чоловіка! Я вас одну леліятиму, боротимуся вдень і вночі, щоб піднести вас до найвищого становища, щоб задовольнити будь-яке ваше бажання. Багато щасливих літ ми проживемо разом, поки не настане мирний кінець і ми не ляжемо поруч, аби заснути надовго й прокинутися на небесах. Пам’ятаючи минуле, я не прошу у вас багато, і все-таки, коли ви хочете зробити мені весільний подарунок, який для мене цінніший од корон чи царств, скажіть, що ви простили мені все, що я вчинив поганого, і на знак цього піднімете свою вуаль та поцілуєте мене в уста.
Бетті з тремтінням слухала ці слова, з яких вона цілком зрозуміла лише кінець. Такого випробування вона не передбачила. Але треба було пройти й через це, бо щось промовляти вона не сміла. Зібравши всю свою мужність і пам’ятаючи, що світло не падає на її обличчя, Бетті після невеликої паузи, немовби засоромившись, трохи підняла прикрашену перлами вуаль і дозволила Морелла поцілувати себе в губи.
Вуаль знову впала, і Морелла нічого не запідозрив.
“Я гарна актриса, — подумала про себе Інеса, — але ця жінка грає краще дерев’яного Пітера.
