Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет - Генрі Райдер Хаґґард
Нарешті комендант і нотаріус пішли, тюремники прибрали зі столу, замкнули двері, і Кастелл з Пітером повлягались на своїх ліжках, задоволені, що вони вже в Севільї, хоча й у в’язниці. Цю ніч вони спали спокійно.
Уранці вони прокинулись відпочилі. Після сніданку з’явився комендант у супроводі сеньйора Хуана Бернальдеса. Це був ніхто інший, як іспанський компаньйон Кастелла, який писав йому відомі читачеві таємні листи. Бернальдес був кремезним чоловіком зі спокійним і розумним обличчям, небагатослівний.
Привітавши Кастелла з пошаною, що не залишилося непоміченим комендантом, Бернальдес попросив дозволу поговорити з в’язнем віч-на-віч. Комендант вийшов, пообіцявши, що через годину повернеться. Як тільки двері за ним зачинилися, Бернальдес звернувся до Кастелла:
— У досить дивному місці нам довелося зустрітися, Джоне Кастелл. Щоправда, це мене не так уже й дивує; деякі ваші листи дійшли до мене. Ваше судно “Маргарет” відремонтоване й чекає вас; щоб уникнути підозр, я почав потроху вантажити його товарами для Англії. Тільки я не можу уявити, як ви потрапите туди. Але нам не можна гаяти час. Розповідайте мені все по порядку, нічого не упускаючи.
Кастелл і Пітер розповіли йому все якомога коротше. Бернальдес слухав мовчки. Коли вони закінчили, він звернувся до Пітера:
— Дуже жаль, молодий чоловіче, що ви не погамували свій гнів і вбили цього солдата. Неприємності, котрі вже майже закінчились, тепер починаються знову, ще навіть гірші. Маркіз Морелла досить могутня людина в цій країні. Ви могли зробити цей висновок з того, що їх величності послали його до Лондона вести переговори з вашим англійським королем Генріхом щодо євреїв та їхньої долі на той випадок, коли хтось із них після вигнання з Іспанії шукатиме притулку в Англії. Саме про це всі говорять. І я маю попередити вас, що їх величності ненавидять євреїв, особливо маранів. Тут, у Севільї, їх дюжинами спалюють на вогнищах. — При цьому Бернальдес багатозначно подивився на Кастелла.
— Я сам шкодую, — зітхнув Пітер, — але цей хлопець так грубо схопив Маргарет, що я геть розгубився й не зміг стриматись. Уже вдруге я потрапляю в халепу з тих же причин. До того ж я гадав, що він просто бандит.
— Кохання — поганий дипломат, — з легким усміхом зауважив Бернальдес, — і чи варто лічити минулорічні хмари. Що зроблено, того не повернеш. Я постараюсь влаштувати так, щоб вас усіх викликали до їх величностей післязавтра, коли вони слухатимуть судові справи. Краще вам мати справу з королевою, ніж просто з кимсь із суддів. У королеви добре серце, якщо до нього знайти шлях, але тільки не тоді, коли йдеться про євреїв чи маранів, — і він знову поглянув на Кастелла. — Однак грошей у вас багато, а в нас в Іспанії ми виїжджаємо на небо на золотих, — додав він, натякаючи на гроші та продажність.
Більше вони ні про що не змогли поговорити, — повернувся комендант, котрий заявив, що час сеньйора Бернальдеса закінчився, й запитав, чи завершили вони свою розмову.
— Не зовсім, шановний коменданте, — промовила Маргарет, — я хотіла б одержати ваш дозвіл і попросити сеньйора Бернальдеса надіслати мені християнський одяг. Я не хочу поставати перед вашими суддями в одязі невірних. Та й мій батько і сеньйор Брум теж приєднаються до мого прохання.
Комендант засміявся, пообіцяв їм усе зробити і навіть дозволив поговорити ще хвилин п’ять, які вони використали для того, щоб обміркувати, який одяг треба принести. Потому комендант разом з Бернальдесом пішли, залишивши їх самих.
Тут лише вони пригадали, що забули запитати Бернальдеса, чи не чував він щось про Інесу, якій вони дали його адресу. Але, оскільки він сам нічого не сказав про неї, вони вирішили, що Інеса ще не приїхала в Севілью, і знову з жахом подумали, що могло статися після їхнього від’їзду із Гранади.
Цієї ночі на них обрушилась нова неприємність, збентеживши й засмутивши їх. Після вечері прийшов, комендант і оголосив, що, згідно з розпорядженням суду, перед яким вони мають постати, сеньйор Брум, звинувачений у вбивстві, повинен перебувати окремо від них. І, незважаючи на всі умовляння та прохання, Пітера повели в окрему камеру. Маргарет проводжала його зі сльозами.
Розділ XIX
БЕТТІ СПЛАЧУЄ СВОЇ БОРГИ
Бетті Дін не була схильна до страхів та передчуттів. Народжена в гарній, але бідній сім’ї, вона в свої двадцять шість років сама прокладала собі шлях у цьому жорстокому світі й уміла використовувати будь-які обставини. Здорова, сильна, наполеглива, закохана, романтична й по-своєму чесна, вона була пристосована до того, щоб зустрічати злети й спади долі, боротися з труднощами в цей неспокійний вік і ніколи не залишатися в боргу.
Проте той довгий час, який вона провела одна у високій вежі, очікуючи, поки її покличуть, щоб зіграти роль підставної нареченої, був найтяжчим часом у її житті. Вона розуміла, що її становище, по суті, ганебне й може закінчитися трагічно. Тепер, спокійно обдумуючи все, вона сама дивувалась, чому вирішила вибрати цей шлях. Вона закохалася в маркіза майже з першого погляду, хоча щось схоже бувало з нею й щодо інших чоловіків. Він грав роль закоханого, поки вона, обманута, всерйоз не віддала йому своє серце, впевнена в своєму засліпленні, що, незважаючи на різницю в їхньому становищі, він кохає її і хоче зробити своєю дружиною.
Потім настав тяжкий день розчарування, коли вона довідалася, що була всього-на-всього, як сказала Інеса Кастеллу, простою приманкою, аби впіймати білого лебедя — її кузину і хазяйку. Це сталося того дня, коли її обманули листом, якого вона досі ховає за пазухою, і коли, на свій жах, почула, як її у вічі назвали дурною. Тоді вона заприсяглась у душі, що за все помститься Морелла. І ось тепер настав час виконати свою клятву й відплатити обманом за обман.
Чи кохала вона досі цього чоловіка? Вона не могла