Українська література » » Соло бунтівного полковника. Вершина - Анатолій Іванович Сахно

Соло бунтівного полковника. Вершина - Анатолій Іванович Сахно

Читаємо онлайн Соло бунтівного полковника. Вершина - Анатолій Іванович Сахно
своє визволення з московсько-большевицьких оков. На наших очах українські революціонери кривавляться в жорстоко нерівних змаганнях. Провід українського народу — Українська Головна Визвольна Рада через своє закордонне представництво докладає всіх зусиль, щоб Україна зайняла гідне місце між усіма іншими вільними народами світу як суверенна і ні від кого не залежна держава. Кривавий Сталін не хоче цього за жодну ціну допустити. Тому він з одної сторони висилає свої банди, які палять, грабують і вимордовують український народ, а з другої сторони підступом і насильством хоче вимусити від Вас Ваші голоси, а відтак обдурювати світ, що українському народові добре живеться в СССР і що він хоче назавжди залишитися в цій большевицькій катівні народів.

Та ми знаємо, що таке большевицький рай!

Де народ позбавлено свободи слова, друку, совісті, політичних переконань, а громадян перетворено в бездушних німих рабів? — В СССР!

Де масово державні чинники палять села, грабують і руйнують господарства своїх громадян? — В СССР!

Де заховався дикий звірячий закон спільної відповідальності, за яким маленькі діти відповідають за діяння своїх батьків, а то й просто родичів? — В СССР!

Де у варварський спосіб висилається масово населення по холодних диких пустелях Сибірів, Казахстанів? — В СССР!

Де масово вимордовується населення штучним голодом та кривавими екзекуціями? — В СССР!

Де матері їдять своїх дітей? — В СССР!

Де жінок запрягають до плуга? — В СССР!

Де поліційні органи б’ють до безтями і в такому стані ґвалтують та заражують венеричними недугами жінок та неповнолітніх дівчат? — В СССР!

Де поліційні органи безпеки примушують кожного чесного громадянина стати підлим донощиком-сексотом; де громадянин жахається громадянина; де всі, мов пекла, жахаються органів безпеки? — В СССР!

Де державні чиновники ув’язнюють і вимордовують єпископів і священиків, безчестять, грабують і руйнують церкви? — В СССР!

Де селян, як той скот, заганяють до колгоспних кошар та замучують їх стаханівщиною та голодом, де робітник конає в крайній нужді? — В СССР!

Де на людей, як на звірів, влаштовують облави; де люди приневолені критися під землею, в лісах і хащах; де ніхто не певний свого завтра, де найчисленніша примусова еміграція? — В СССР!

А увесь цей жахливий терор сталінської кліки Вас приневолюють схвалити і затвердити власними голосами.

Українці!

Сталінські вибори — це підла комедія, це сміх і наруга над Вашою національною і людською гідністю. Партійні брехуни і енкаведистські посіпаки без Вашого відома і згоди встановлюють кандидатів у депутати — своїх агентів, сексотів і зрадників, які найбільше Вас мордують, насилують і нищать.

Кому дорога честь і добро українського народу, той на вибори не піде!

Грудень, 1946 р.

Організація Українських націоналістів


Минуло три місяці відтоді, як до них востаннє приходив зв'язковий районного проводу; найновішою звісткою від нього було те, що внаслідок операції чекістів загинув один із найвидатніших командирів УПА. Від того було моторошно й страшно. Безнадія, що давно витала в криївках, оселилася в них надовго, може, назавжди.

Уже кілька років розрізнені загони Української повстанської армії намагаються відтягнути кінець існування націоналістичної «партизанки». Організація українських націоналістів як партійна структура давно перебралася за кордон, звідки надсилала на західноукраїнські землі вказівки й заклики, що далі — то абсурдніші й нереальні. Відчувалося: за кордоном не мали правдивої інформації про реальне становище в Україні.

Про криївку, в якій ховалися Микола і Ганя, знали тільки кілька підпільників. Двох із них вони не бачили відтоді, коли в Заліссі яструбки провели операцію, оточивши кілька десятків повстанців, що зайшли в село роздобути сякі-такі харчі. З тієї м’ясорубки вискочив лише «Струг», який і приніс до схрону звістку про чекістську операцію.

Ніхто вже не з’ясовував, хто зрадив повстанців, хто доніс, бо оунівської СБ як такої вже не існувало, хоча сумнівів у зрадництві майже не було — так несподівано й організовано провели операцію енкаведисти, внутрішні війська та яструбки.

Ох, ці яструбки… Свої ж, українці, місцеві жителі. Йшли молоді й не дуже молоді хлопці та мужики служити в ці створені совітами напіввійськові «истребительные отряды», які коротко спочатку називали «истребки», а потім пристосували назву до української — яструбки. І траплялося так, що півсела було в лісі в УПА, а півсела — в яструбках. Розмежування йшло не так за ідейними принципами, як за випадковим збігом обставин: у минулому, відносно мирному житті хтось комусь перейшов дорогу, хтось когось скривдив, не поступився межею, прибутком, коханням.

Тепер — мстили. Помста… Знову й знову помста… Рушій історії, руйнівник біографій, доль, щастя.

Микола дивився на Ганю, яка била й била по кнопках друкарської машинки — звично, байдуже, майже підсвідомо. Щодня — одне й те саме. Ганя, молода, двадцятирічна дівчина, не викликала в Миколи надто великого природного чоловічого бажання. Коли з ними в схроні ще були Гнат і Бурий, якесь наче на кшталт змагання між чоловіками скрашувало їхнє тут убоге існування. І чоловіки, і дівчина не мали права виходити на поверхню навіть справити природні потреби. Схрон побудовано за всіма правилами конспірації і пристосовано для довгого в ньому перебування. Криївку вирили під великим валуном, який наче з неба впав посеред цього густого пралісу. Просто з-під каменя било джерело чистої води, яка зникала під землею й витікала знову на поверхню за кількасот метрів од майстерно збудованої криївки. Воду цю пили, на ній готували сяку-таку їжу, кип’ятили й заварювали трав’яні чаї, тут же за легенькою ганчіркою-перегородкою справляли велику й малу нужду, продукти якої струмінь води виносив далеко від схрону.

Коли Ганя

Відгуки про книгу Соло бунтівного полковника. Вершина - Анатолій Іванович Сахно (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: