Збірка творів - Вільям Шекспір
БАПТІСТА
А ти як, дочко? Ти чогось надулась?
КАТЕРІНА
Мене звете дочкою ви? А справді,
Ви щиру батьківську любов явили,
Що забажали одружить мене
З напівшаленцем, шибеником, хамом,
Що лайкою гадає все владнати.
ПЕТРУЧЧО
І ви, мій батьку, й інші всі про неї
Казали хибно, нібито вона
Погану вдачу має. Норовливу
Вона навмисне з себе удавала,
Насправді ж це голубка ніжна й тиха,
Не запальна, а лагідна, мов ранок,
Терпінням перевершила Грізельду,
А цнотою — Лукрецію саму.
Коротше, ми домовилися з нею,
Що у неділю справимо весілля.
КАТЕРІНА
Скоріше я в труні тебе побачу.
ГРЕМЙО
Петруччо, чуєш, що вона сказала?
ТРАНЬЙО
Оце такий ваш успіх? Прощавайте ж!
ПЕТРУЧЧО
Не кваптеся, панове. Я обрав
Її для себе, і, коли нам добре,
Яке вам діло? В нас така умова:
Сваритися на людях, наодинці ж
Вона така ласкава — неймовірно!
О люба Кет! Як ніжно обіймала
Вона мене, і скільки цілувала,
І скільки присягалась, що вона
У мене закохалася відразу.
Ви ще зелені! Варт би вам побачить,
Як наодинці навіть боягуз
Приборкать може найклятішу жінку.
Дай руку, Кет. Поїду купувати
Собі в Венеції весільне вбрання.
Бенкет готуйте, батьку, і скликайте
Гостей. І ти вберешся пишно, люба.
БАПТІСТА
Не знаю, що й сказать, — та дайте руку.
Хай вам щастить! Домовились, Петруччо.
ГРЕМЙО І ТРАНЬЙО
Тоді — амінь. Ми будемо за свідків.
ПЕТРУЧЧО
Ви, батьку, ти, дружино, й ви, панове,
Прощайте: я іду. Неділя скоро —
Куплю обручки та весільне вбрання.
Кет, поцілуй. В неділю-бо вінчання.
Петруччо й Катеріна виходять.
ГРЕМЙО
Чи видано такий раптовий шлюб?
БАПТІСТА
Панове, до купця вподібнивсь я,
Що посилає крам свій за моря.
ТРАНЬЙО
Лежав у вас він досі без пуття,
А нині зиск чи збиток принесе.
БАПТІСТА
Для мене зиск — то мир в подружжі цім.
ГРЕМЙО
Так, певне, прийде мир до них у дім.
То як, Баптісто, з меншою дочкою?
Це день, якого довго ждали ми.
Я ваш сусід і перший Б’янку сватав.
ТРАНЬЙО
А я кохаю Б’янку так, як вам
Не снилося, й безсилі тут слова.
ГРЕМЙО
Юначе, так, як я, ти не кохав ще.
ТРАНЬЙО
Старий, твоя любов — мороз.
ГРЕМЙО
Твоя ж — пече.
Джигуне, відступись: мої літа годують.
ТРАНЬЙО
Зате мої в очах дівчат квітують.
БАПТІСТА
Панове, зараз я вас розсуджу.
Свою любов ділами доведіть.
Дочку віддам я за того із вас,
Котрий її щедріше забезпечить.
Синьйоре Гремйо, що дасте їй ви?
ГРЕМЙО
Насамперед — даю міський свій дім,
Обставлений багато: є й срібло,
І золото, і дзбани, і миски,
Щоб милій Б’янці ніжні руки мити,
На стінах висять тірські килими,
В шкатулках із слонівки — дукачі,
У скринях кипарисових — тканини,
Коштовні вбрання, шатра, укривала,
Тонка білизна, подушки турецькі,
Перлинами оздоблені, запони
У золотім венецькім гаптуванні,
Начиння всяке — мідне, олив’яне,
І все, що в домі треба. У маєтку
Аж сто корів молочних, а волів
Сто двадцять там годується на м’ясо,
І вдосталь є всього, чого потрібно.
Я, мушу визнати, не молодий.
От завтра вмру — усе зоставлю їй,
Як буде лиш моєю за життя.
ТРАНЬЙО
Отож-бо — «лиш». Послухайте й мене.
Я в батька спадкоємець-одинак.
Коли за мене віддасте дочку,
Я п’ять таких домів зоставлю їй
В багатій Пізі, як оцей синьйор
Тут має в Падуї один. А ще —
Дві тисячі дукатів кожен рік
Прибутку із родючої землі:
Це все для неї удовиний пай.
Ну, пане Гремйо, я притиснув вас?
ГРЕМЙО
Дві тисячі дукатів кожен рік?
(Убік)
Мої всі землі стільки не дають.
(Голосно)
А ще я відпишу їй корабель,
Що у Марсельській гавані стоїть.
Ну що, побив тебе я кораблем?
ТРАНЬЙО
Мій батько, Гремйо, має їх аж три,
Й два галеаси, а легких галер
Дванадцять. Все це я зоставлю їй.
І вдвічі більше, аніж ти даси.
ГРЕМЙО
Ні — все, що маю, вже пообіцяв,
А більш, ніж маю я, не можу дати.
Як я, Баптісто, до вподоби вам —
Беріть мене з усім моїм добром.
ТРАНЬЙО
Ну, коли так, то дівчина моя —
За вашим словом. Карта Гремйо бита.
БАПТІСТА
Я визнаю — ви більше даєте.
Як батько ваш підтвердить все контрактом,
Беріть її. А ні — то вже даруйте:
Ви можете раніш за нього вмерти,
Яка ж тоді вдовина доля буде?
ТРАНЬЙО
Пусте! Я молодий, а він старий.
ГРЕМЙО
Чи ж не вмирають молоді так само,
Як і старі?
БАПТІСТА
Постановляю так:
Ви знаєте, що ось на цю неділю
Призначено весілля Катеріни.
В неділю другу Б’янка буде ваша,
Коли такий контракт привезете.
А ні — то я віддам її за Гремйо.
Прощайте ж, друзі. Дякую обом.
ГРЕМЙО
Прощай, сусіде.
Баптіста виходить.
Ну, тепер, юначе,
Я не боюся козирів твоїх.
Навряд чи батько твій такий добряга,
Щоб зразу все майно тобі віддати
І з ласки жить на старості. О ні!
Ми, італійці, не такі дурні.
(Виходить)
ТРАНЬЙО
Чума на шкуру зморщену твою,
Старий хитрюго. Я побив твій козир
І знаю, як зарадити біді.
Ми маємо фальшивого Люченцо,
То чом не буть фальшивому Вінченцо?
Оце-то диво буде! Бо звичайно
Батьки породжують дітей, а тут — дитина
Породить батька, а не батько сина!
(Виходить)
Дія третя
Сцена 1
Входять Люченцо в подобі Камбйо, Гортензіо в подобі Ліччо і Б’янка.
ЛЮЧЕНЦО
Стривай, музико, наперед не пхайся.
Чи вже забув, як мило привітала
Тебе її сестриця Катеріна?
ГОРТЕНЗІО
Задирливий школярю, таж із нами —
Небесної гармонії владарка.
Отож моє тут переважне право:
Ми спершу помузичимо з годину,
Тоді й на твій урок година буде.
ЛЮЧЕНЦО
Баран безглуздий, ти й того не знаєш,
Нащо існує музика на світі!
Чи ж не на те, щоб душу звеселять
Після трудів щоденних і науки?
Тож пропусти вперед поетику мою,
А вже тоді давай гармонію свою.
ГОРТЕНЗІО
Я глузів не терпітиму твоїх.
Б’ЯНКА
Таж ви обидва кривдите мене,
Бо маю тут вирішувати я.
Чи я — мала школярка, що повинна
У певний час ходити на уроки?
Я вчусь тоді, коли сама бажаю,
Тож годі сперечатися. Сідаймо,
Беріте лютню, стройте потихеньку,
А він тим часом свій урок відбуде.
ГОРТЕНЗІО
Урок скінчиться, щойно я настроюсь?
ЛЮЧЕНЦО
Таке сказав! Та ти роби своє.
Б’ЯНКА
На чому ж ми спинились?
ЛЮЧЕНЦО
Ось на
