Збірка творів - Вільям Шекспір
Петруччо, ти мій гість. Прошу у дім.
Виходять.
Дія друга
Сцена 1
Входять Катеріна і Б’янка; у Б’янки зв’язані руки.
Б’ЯНКА
Сестрице, ти не кривдь мене й себе,
В рабиню обертаючи мене.
Мені це прикрість. Що ж до цих оздоб,
То руки розв’яжи мені, і я
Із себе поскидаю все сама
Аж до сорочки. Тільки накажи;
Бо знаю — старших слухатися слід.
КАТЕРІНА
Скажи мені, котрого з женихів
Ти любиш дужче. Тільки без брехні!
Б’ЯНКА
Повір, сестрице: із чоловіків
Нікого ще не вирізняла я,
Щоб до вподоби був мені найбільш.
КАТЕРІНА
Ох, не бреши. Гортензіо, еге ж?
Б’ЯНКА
Коли тобі до серця він, клянусь:
Благатиму, щоб він узяв тебе.
КАТЕРІНА
О, значить, ти обрала багача —
За Гремйо хочеш у розкошах жить?
Б’ЯНКА
Це через нього заздриш ти мені?
Та ні, жартуєш: бачу я тепер,
Що тільки жартувала ти весь час.
Прошу, сестрице: руки розв’яжи.
КАТЕРІНА (б’є її)
Як жарти це, прийми іще один.
Входить Баптіста.
БАПТІСТА
Це що за неподобство, панно, га?
Іди до мене, Б’янко. Ну, не плач.
(Розв’язує її)
Іди гаптуй, а з нею не заводься.
(До Катеріни)
Май сором, чуєш, бісова душа!
За що ти кривдиш так її? Вона ж
Ніколи не покривдила тебе!
КАТЕРІНА
Вона мене дратує, бо мовчить.
(Біжить за Б’янкою)
БАПТІСТА
Що? На очах у мене? Б’янко, йди.
Б’янка виходить.
КАТЕРІНА
То вже й цього мені не вільно? Бачу,
Вона ваш скарб, їй мужа треба дати,
Я ж муситиму танцювати боса
У неї на весіллі — і померти
В старих дівках. Не говоріть до мене.
Ось сяду й буду плакати, аж поки
Помститися нагоди не знайду.
(Виходить)
БАПТІСТА
Чи знав хто в світі клопіт отакий?
Та хто це йде сюди?
Входять Гремйо, з ним Люченцо в простому вбранні, як учитель Камбйо; Петруччо, Гортензіо, перебраний на Ліччо, вчителя музики; і Траньйо в подобі Люченцо зі своїм слугою Бйонделло, що несе лютню й книжки.
ГРЕМЙО
Доброго ранку, сусідо Баптісто.
БАПТІСТА
Доброго ранку, сусідо Гремйо. Хай вас Бог благословить, панове.
ПЕТРУЧЧО
І вас, добродію. Скажіть, будь ласка:
Є в вас дочка, на ймення Катеріна?
Вродлива й доброчесна надзвичайно?
БАПТІСТА
Я маю доньку Катеріну, пане.
ГРЕМЙО
Не кваптесь так, а повагом робіть.
ПЕТРУЧЧО
Синьйоре Гремйо, ви не заважайте.
Добродію, я дворянин з Верони.
Прочувши про красу велику, розум,
Доброзвичайність і дівочу скромність,
Ласкаву вдачу вашої дочки,
Наважився оце до вас приїхать,
Щоб пересвідчитись на власні очі,
Чи правда те, що я так часто чув.
А щоб прийти не з голими руками,
Привів до вас цього ось чоловіка,
(відрекомендовує Гортензіо)
Зугарного до музики й рахунків,
Щоб вашу доньку цих мистецтв навчав,
Які, я знаю, вже їй не чужі.
Прийміть його, а ні — то я ображусь.
Він мантуанець, Ліччо на ім’я.
БАПТІСТА
Ласкаво прошу, пане, вас обох.
Та знаю я: не буде Катеріна
До мислі вам, на превеликий жаль.
ПЕТРУЧЧО
Не хочете ви з нею розлучатись,
А може, я не до вподоби вам.
БАТІСТА
Та ні, мій пане, я кажу по правді.
А звідки ви? І як вас величають?
ПЕТРУЧЧО
Петруччо звуть мене, я син Антоньйо,
Відомого по всій країні нашій.
БАПТІСТА
Я знав його і дуже радий вам.
ГРЕМЙО
Даруйте, що впадаю вам у річ,
Петруччо, але дайте й нам, мізерним,
Сказати слово — і не пхайтесь так.
ПЕТРУЧЧО
Синьйоре, та мені ж кортить притьмом женитись.
ГРЕМЙО
Я бачу, та глядіть, щоб потім не журитись. (До Баптісти) Сусідо, я певен, що цей дарунок вас дуже потішить. Аби зі свого боку виявити таку саму приязнь, як та, що її я вам завдячую більше, ніж будь-хто, припоручаю вам оцього вченого молодика (відрекомендовує Люченцо), що довго навчався в Реймсі й обізнаний у грецькій, латинській та інших мовах, не згірш ніж той у музиці та рахунках. Звуть його Камбйо. Прошу вас, прийміть його на службу.
БАПТІСТА
Тисячу разів дякую, синьйоре Гремйо. Прошу до господи, любий мій Камбйо. (До Траньйо) А ви, благородний пане, здається мені, не тутешній. Чи дозволите спитати, з якою метою прибули?
ТРАНЬЙО
Пробачте, пане мій, що я наважусь,
Чужинцем будучи у вашім місті,
Теж свататись до вашої дочки —
Цнотливої і чарівної Б’янки.
Мені відома й ваша постанова —
Спочатку видать заміж старшу доньку,
І я прошу лиш одного для себе:
Щоб ви, дізнавшися, який мій рід,
Дозволили й мені, як цим панам,
Бувать у вас і бачитися з нею.
А для навчання ваших дочок я
Приніс оцей простенький інструмент
Та ще книжки оці — латинські й грецькі.
Бйонделло виходить наперед із лютнею й книжками.
Як ви їх приймете — безцінні стануть.
БАПТІСТА (переглядаючи книжки)
Люченцо звуть вас? Звідки ж ви, скажіть?
ТРАНЬЙО
Я з Пізи, пане. Батько мій — Вінченцо.
БАПТІСТА
Чував про батька вашого. У Пізі
Він має силу. Я вам дуже радий.
(До Гортензіо)
Візьми-но лютню,
(до Люченцо)
Ну, а ти — книжки.
Ідіть, побачте ваших учениць.
Агов! Хто в домі!
Входить слуга.
Проведи панів
До панночок. Скажи — це вчителі,
Нехай вони люб’язно приймуть їх.
Слуга з Гортензіо й Люченцо виходять.
А ми ходімо погулять у сад.
Тоді — обід. Я дуже радий вам,
Тож почувайтесь, прошу, як удома.
ПЕТРУЧЧО
Синьйоре, в мене діло дуже спішне,
І я не зможу в вас бувать щодня.
Вам знаний батько мій, а отже, й я,
Що вспадкував усе його добро,
Та ще й примножив, а не змарнував.
Скажіть же, скільки посагу дасте
За Катеріною, коли вона
Погодиться зі мною шлюб узяти.
БАПТІСТА
По смерті — половину всіх земель,
А з рук у руки — двадцять тисяч крон.
ПЕТРУЧЧО
За посаг цей я забезпечу їй
Вдівство — якщо мене переживе:
Свої всі землі й добра відпишу.
Докладний ми напишемо контракт,
Щоб ці умови твердо закріпити.
БАПТІСТА
Але потрібне спершу головне:
Щоб Катеріна полюбила вас.
ПЕТРУЧЧО
Та що ви, батьку! Це найлегша річ:
Вона загониста, а я крутий,
А де два люті стрінуться вогні,
Там скоро те, що живить їх, згорить.
Вітрець роздмухує малий вогонь,
Та буря і великий гасить враз.
Отак і я скорю її, бо сам
Шорсткий і сватаюсь не як хлопчак.
БАПТІСТА
Ну що ж, берись, і хай тобі щастить,
Та підготуйсь до неласкавих слів.
ПЕТРУЧЧО
