Том 1 - Леся Українка

Невже сеє море, широке без краю,

Для думки твоєї занадто тісне?

І сонце південне, що промінням грає,

Очам твоїм смутним не досить ясне?

Дописана трохи пізніше остання строфа автографа:

О Музо, ти знаєш потужнії чари,

Тремтить мов серце, як в лірі струна,

Ще гори повиті в зимовії хмари,

А в серці моєму співав весна...

Поезії циклу датуються за першодруком.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 94—115. іфігенія — героїня грецького міфу, дочка царя Агамемнона. Перед походом на Трою батько приніс Іфігенію в жертву богині Артеміді, яка врятувала її від смерті, перенесла в Тавріду (Крим) і зробила жрицею в своєму храмі.

«ПОРВАЛАСЯ НЕСКІНЧЕНА РОЗМОВА...»

Вперше надруковано в JIHB, 1898, № 10, стор. 50—51.

Передруковано у збірці «Думи і мрії» з авторськими скороченнями — опущено строфи шосту і восьму першодруку:

І там, де на всьому лежить печать мовчання,

Де стримані і скарги і пісні,

Де здавлені прокльони і ридання,

Вість людям подають кайдани голосні.

Коли б могли вони тим людям нагадати Про поневолених, замучених братів,

Посаджених поза залізні грати,

Відданих в руки навісних катів.

Посвяти ні в автографі, ні в першодруку поезії нема. Вперше надрукована вона в першому томі п’ятитомного зібрання творів Лесі Українки (К., 1951) на підставі бажання поетеси, висловленого в листі до матері — Олени Пчілки 5.1 1904 p.: «Над віршем «Порвалася нескінчена розмова...» я прошу написати: «Пам'яті С. М.».

Датується за першодруком.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 115—116.

С. М.—Сергій Костянтинович Мержинський (1870—1901) — близький друг Лесі Українки, активний член соціал-демократичних гуртків Києва та Мінська. С. Мержинському присвячено ряд ліричних поезій та поема «Одержима» (1901).

у ПУСТИНІ

Вперше надруковано в ЛНВ, 1899, т. 5, № 2, стор. 166.

Автографи — ф. 2, № 715, 716 (чорнові), № 714 (чистовий).

Датується за чорновим автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 116—117.

НА СТОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вперше надруковано в ЛНВ, 1899, т. 5, № 2, стор. 164—165, під заголовком «На спомин І. Котляревського», з редакційною приміткою: «Сю поезію Лесі Українки декламував М. Старпцький на святі Котляревського в Києві 26-го грудня 1898 р.»

Автограф — ф. 2, № 14.

Датується 1898 р. за збіркою «Думи і мрії».

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 117—119.

ЗОРЯ ПОЕЗІЇ

Вперше надруковано в збірці «Думи і мрії».

Автограф — ф. 2, № 651.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 119—120.

ПОВОРІТ

Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».

Автограф — ф. 2, № 696.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 120—121.

ЗАБУТА ТІНЬ

Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».

Автографи —ф. 2, № 647 (чорновий), ф. 2, № 648, ф. 2, № 7 (чистові).

Датується за автографом.

Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 121—123.

ВІДГУКИ

Збірка «Відгуки» вийшла друком 1902 р. у Чернівцях. Складається вона з ліричних циклів «Із циклу «Невольницькі пісні», «Ритми», «Хвилини», написаних протягом 1900—1902 pp., розділу «Легенди» та драматичної поеми «Одержима» (1901), що друкується у т. З нашого видання.

ІЗ ЦИКЛУ «НЕВОЛЬНИЦЬКІ ПІСНІ»

Вперше цикл надруковано у збірці «Відгуки». Окремі поезії вперше друкувалися: «Єврейські мелодії» — в ЛНВ, 1900, т. 2, ки. 8, стор. 122—123; «Епілог» — в журн. «Молода Україна», 1901, №• 5

6, стор. 244—248; «Віче» — «Молода Україна», 1901, № 8-9, стор. 291—295.

Збереглися чистові автографи лише двох поезій: «Єврейські мелодії» — ф. З, № 1858, та «Завжди терновий вінець...» — ф. 2, № 649. Текст автографа поезії «Завжди терновий вінець...» значно відрізняється від тексту в збірці «Відгуки». За автографом поезія подається у розділі «Інші редакції».

Датуються поезії циклу за першодруком.

Подаються за збіркою «Відгуки», стор. 3—16.

«Молода Україна» — український студентський журнал буржуазно-ліберального напряму. Видавався у Львові у 1900— 1902 pp.

ритми

Вперше повністю цикл «Ритми» надруковано у збірці «Відгуки». Перші шість поезій циклу вперше надруковано в ЛНВ, 1901, т. 15, кн. 9, стор. 133—137.

Автограф цих шести поезій — ф. 2, № 700.

Автографи двох останніх поезій («О, як то тяжко тим шляхом ходити...», «Чом я не можу злинути угору...»), вперше надрукованих у збірці «Відгуки», не збереглися.

Перші шість поезій датуються за автографами. Дати поезій

«О, як то тяжко тим шляхом ходити...» та «Чом я не можу злинути угору...» в першодруку неточні. їх слід датувати часом перебування Лесі Українки в Карпатах: першу — 16.VIII 1901 p., другу —

4.VIII 1901 р.

Подається за збіркою «Відгуки», стор. 17—30.

хвилини

Вперше повністю цикл надруковано у збірці «Відгуки». Перші чотири вірші вперше надруковано в ЛНВ, 1902, т. 17, кн. 1, стор. 37—38. Чистовий автограф цих віршів —ф. 2, № 717.

Збереглися автографи віршів «Свята ніч» — ф. 2, № 718, «Ви щасливі, пречистії зорі» — ф. 2, № 718, «Хочеш знати, чим справді було» — ф. 2, № 720. Решта автографів не збереглася.

При підготовці тексту поезії «Свята ніч» до київського видання збірки «На крилах пісень» (1904 р.) Леся Українка викреслила п’яту строфу:

Нам не раз крізь волосся світила зоря, мов горицвіт у темному листі, наче ми, перепливши небесні моря, заквітчалися в краплі сріблисті.

Датуються поезії циклу за збіркою «Відгуки».

Подаються за збіркою «Відгуки», стор. 31—42.

ЛЕГЕНДИ

Вперше під таким загальним заголовком шість легенд надруковано у збірці «Відгуки». «Сфінкс» і «Ра-Менеїс» під спільною назвою «Єгипетські фантазії» передруковані в альманасі «Дубове листя», К., 1903, стор. 67—72.

Автографи: «Сфінкс» і «Ра-Менеїс» — ф. 2, № 734 (чорновий), та № 735 (чистовий); «Жертва» — ф. 2, № 735; «Легенди» — ф. 2, № 730; «Саул» — ф. 2, № 735; «Трагедія» — ф. 2, № 731 (чорновий), та № 730 (чистовий).

Датується за першодруком.

Подається за збіркою «Відгуки», стор. 43—65.

ПОЗА ЗБІРКАМИ

У цьому розділі представлені в хронологічному порядку поезії Лесі Українки, надруковані після 1902 р. у різних виданнях (в основному періодичних) та опубліковані після смерті поетеси за автографами. Переважна більшість неопублікованих за життя Лесі Українки творів друкувалася за автографами протягом 1945— 1947 pp. і була зібрана, зрештою, у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори. Львів, вид-во «Вільна Україна», 1947.

Вперше надруковано в альманасі «Перший вінок», Львів, 1887, стор. 176.

Автограф не зберігся.

Датується 1885 р. на підставі першодруку.

Подається за першодруком.

«Я БЛУКАВ КОЛИСЬ ПО РІДНІМ КРАЮ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка.