Том 1 - Леся Українка

Датується 1892 р. за автографом — ф. 2, № 11.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 31.

«ЯКЩО ПРИЙДЕ ЖУРБА, ТО НЕ ДУМАЙ її...»

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891, № 15, стор. 286— 287, під заголовком «Розвага».

Автограф — ф. 2, № 747, стор. 14—15.

Датується орієнтовно 1891 р. на підставі першодруку. Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 32.

САФО

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1884, № 23, стор. 195. Автограф — ф. 2, № 1407, з посвятою «Любій Шурі Судовщи-ковій на спомин».

Датується за автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 8.

Судовщикова Олександра Євгенівна (1867—1924) — товаришка Лесі Українки, згодом українська письменниця, відома під псевдонімом Грицько Григоренко, дружина брата поетеси Михайла Косача.

ДО МОГО ФОРТЕПІАНО

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1892, № 8, стор. 149—150.

Автографи —ф. 2, № 11, стор. 8—10 (ранній), та ф. 2, № 747, стор. 17—19. Між ними суттєві різночитання. Текст раннього автографа і першодруку довший на три строфи від тексту збірки «На крилах пісень» 1893 р. Після останнього рядка п’ятої строфи («Що на мене, мов хмара грізна, йшло») тут йшла строфа шоста:

Тепер ота осіння хмара сива Мене дедалі більше покрива...

Знов смуток? Що ж почну я нещаслива?

Хто ж восени весняночки співа?

Після останнього рядка восьмої строфи автографа («Далеко линув думок легкий рій») йшло ще дві строфи:

Мій друже! Ті хвилиноньки яснії,

Я при тобі найбільше мала їх,

Твої кохані струни голоснії Будили зграї красних мрій моїх.

Хоч я не завжди щиро говорила '

З людьми, хоч тяжкий розпач свій Від рідних, милих, найлюбіших крила,

Та не від тебе, любий друже мій!

Під час підготовки київського видання збірки «На крилах пісень» Леся Українка опустила ще дві строфи, що в першодруку йшли як строфи шоста і восьма:

Серед недолі, тяжкого туману Були й для мене промені ясні.

Годину мала не одну кохану,

Як забувала всі жалі свої.

Від мене, друже, не таїв нічогої Свої всі гуки ти мені віддав,

На тяжкеє страждання серця мого Мені лагідную потіху славі

Датується за автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 40—41.

ДОСВІТНІ огні

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 25.

Автографи — ф. 2, № 11, стор. 69—71; ф. 2, № 747, стор. 22.

Готуючи київське видання збірки «На крилах пісень», Леся Українка опустила дві строфи. Після слів «Навколо все спить, як в могилі» йшла строфа третя:

Розкинула темная ніч свої чари,

Налинули сни, мов ті хмари,

Мов чорнії хмари страшні,

І сняться мені все дивні Привиддя, непевнії чвари.

Опущена і сьома строфа, якою у першодруку закінчувався вірш:

З віконечок ллється стяга та просвітла,

Одрадість у серці розквітла,

Огні золотії мигтять,

Одвашним промінням зорять,

Мов кличуть: до праці! до світла!

Датується 1892 р. за автографом — ф. 2, № 11.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 53—54.

В МАГАЗИНІ КВІТОК

Вперше надруковано в газ. «Буковина» 28 березня 1891 р. під заголовком «Квіти».

Автограф — ф. 2, № 747, стор. 23—25.

До київського видання «На крилах пісень» 1904 р. поезія не ввійшла.

Датується орієнтовно 1890 р.

Подається- за збіркою «На крилах пісень», 1893, стор. 26—27.

«Буковина»— українська газета ліберально-буржуазного напряму. Видавалася у Чернівцях в 1885—1910 pp., пізніше — у Відні.

НАДІЯ

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1887, № 24, стор. 413, з підзаголовком «Пісня заволоки».

Автограф не зберігся.

В рукописі збірки «На крилах пісень» (ф. 2, № 747, стор. 27) —і авторизована копія з датою: Луцьк, 1880.

Датується за цією копією.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 5.

У поезії йдеться про долю тітки Лесі Українки Олени Антонівни Косач (в одруженні Теслеііко-Приходько), засланої за участь у революційному русі.

СЛЬОЗИ-ПЕРЛИ

Вперше надруковано в журн. «Народ», 1891, № 7, стор. 115— 116, як цикл з трьох віршів під заголовком «Ридання».

Автограф першого вірша циклу «Сторононько рідна! Коханий мій краю!» у альбомі «Poesie» (ф. 2, № 11, стор. 38—39) мав заголовок «Ридання». Чистовий автограф циклу під назвою «Сльози-пер-ли» з посвятою Іванові Франку — ф. 2, № 747, стор. 29—32.

У чистовому автографі другого вірша циклу («Україно! плачу слізьми над тобою...») Леся Українка викреслила дві строфи — другу і п’яту:

Чи я ж би такої бажала роботи?

Чи я ж би терпіла бридкі твої пута?

Багато у серці моїм і одваги, й охоти...

Та й я ж у кайдани закута!

От знову ридання оті навіснії У грудях мені закипають.

Ой доле! Невже сі ридання тяжкі голоснії Отак надаремне лунають?

У київському виданні збірки «На крилах пісень» 1904 р. цикл пе надруковано.

Датується орієнтовно 1891 р. за першодруком.

Подається за збіркою «На крилах пісень», 1893, стор. 29—31. «Народ» — український громадсько-політичний журнал прогресивного напряму. Видавався у Львові і Коломиї в 1890— 1895 pp.

СОН

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 32—34.

Автограф —ф. 2, № 747, стор. 17—19.

Готуючи поезію до друку у київському виданні збірки «На крилах пісень» 1904 p., Леся Українка скоротила твір на три строфи. Опущено строфи 14, 15 і 16:

Тут наступила чорна тьма без сонця,

Я в розпачі ламаю руки, плачу,

Богиню кличу... Коли се з віконця Я бачу світло, ясний промінь бачу!

Той промінь думки просвітив нездольні,

Ще хвиля — й світ весь затремтить від гуку,— Зрадіють всі невільники бездольні...

Та що се нагле затримало руку?

Ох, я ж загинуть маю!.. І від страху Від жалю розум паче хмари вкрили,

Як тяжко! Моє серце повне жаху:

Умру без слави, навіть без могили!..

Датується орієнтовно 1891 р.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 17—19. Поезія присвячена О. Судовщиковій.

СОН ЛІТНЬОЇ НОЧІ

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 35—36.

Автографи — ф. 2, № 11, стор.. 72—74, та ф. 2, № 747, стор. 20— 21. У автографі № 747 закреслено шосту строфу:

Багато ночей з того часу минуло

Осінніх, зимових, зпов літні пройшли,

Та щастя того, що колись промайнуло,

Ті ночі побачить мені не дали.

Датується 1892 р. за раннім