Збірка творів - Вільям Шекспір

ФАЛЬСТАФ

Кажеш, пан Хорт?

БАРДОЛЬФ

Так, сер.

ФАЛЬСТАФ

Проси його.

Бардольф виходить.

Такі пани Хорти, що можуть уполювати не тільки зайця, а й пляшку вина, мені до вподоби. Ага, пані Форд і пані Пейдж, спіймались ви на мій гачок! За ваше здоров’я! (П’є)

Повертається Бардольф з перевдягненим Фордом.

ФОРД

Дай вам, Боже, здоров’я, сер.

ФАЛЬСТАФ

І вам також, сер. Ви хотіли побалакати зі мною?

ФОРД

Я насмілився з’явитись до вас без попередження.

ФАЛЬСТАФ

Нічого, прошу. І що ж вам треба? (До Бардольфа) Іди вже собі, небоже.

Бардольф виходить.

ФОРД

Сер, я людина, що за свій вік витратила багато грошей. Прізвище моє Хорт.

ФАЛЬСТАФ

Любий пане Хорте, я радий познайомитися з вами ближче.

ФОРД

Любий сер Джоне, і я шукаю нагоди для такого знайомства. Не для того, щоб обтяжувати вас, бо скажу відверто: мені здається, я маю більше змоги труснути кишенею, ніж ви. Тому я й насмілився прийти сюди непроханий. Як то кажуть: пусти поперед гроші, то всі діла твої будуть хороші.

ФАЛЬСТАФ

Так, гроші — добрі вояки, скрізь собі проб’ють стежку.

ФОРД

Ваша правда. Ось у мене капшук грошей, який мені вже набридло носити. Поможіть мені, сер Джоне, візьміть собі частку цієї ноші. Половину або й усю.

ФАЛЬСТАФ

Дякую, сер. Але я не знаю, чим заслужив право бути вашим носієм.

ФОРД

Я скажу, чим, сер, якщо ви захочете мене вислухати.

ФАЛЬСТАФ

Кажіть, любий пане Хорте. Я радий слугувати вам.

ФОРД

Сер, я чув, що ви людина вчена, тому зрозумієте мене з двох слів. Я багато наслухався про вас і давно вже хотів відрекомендуватись вам, та все не випадало. Тож дозвольте відкрити вам одну таємницю, що виявить деякі мої вади. Але, любий сер Джоне, зважуючи мої дурощі, про які ви почуєте від мене, не забувайте й про свої власні витівки. Може, ви будете поблажливіші до мене, коли пам’ятатимете, як легко впасти саме в такий гріх.

ФАЛЬСТАФ

Добре, сер, кажіть.

ФОРД

У цьому місті мешкає одна дама, прізвище якої по чоловікові Форд.

ФАЛЬСТАФ

Он як! І що?

ФОРД

Я давно її люблю і, присягаюсь вам, багато чого віддав би задля неї. Я слідкував за нею шанобливо й закохано, ніколи не минав нагоди зустріти її, платив за кожну щасливу можливість бодай глянути на неї, не тільки їй купував подарунки, але й ще більше роздаровував їх іншим, аби лише довідатись, чого вона бажала б. Одне слово, я так її переслідував, як мене переслідувало кохання, переслідував, де тільки була змога. Та всі мої зусилля й гроші нічого не дали мені, крім, хіба, гіркого досвіду, який виявився дорожчим за найбільший діамант і який переконав мене, що поет казав правду:

Любов, як тінь: женись — вона втікає,

Втікай від неї — гнатись починає.

ФАЛЬСТАФ

І ви не отримали від неї жодної втішної обіцянки?

ФОРД

Жодної не отримав.

ФАЛЬСТАФ

А домагалися її?

ФОРД

Ніколи не домагався.

ФАЛЬСТАФ

То що ж то було за кохання?

ФОРД

Воно було, мов казковий замок, побудований на чужій землі. Я втратив свою прегарну будівлю, бо спорудив її не там, де треба.

ФАЛЬСТАФ

І навіщо ви розповідаєте мені про це?

ФОРД

Дослухайте мене до кінця, і все довідаєтесь. Бачте, хоч дама ця здається мені бездоганно чесною, я чув, що з іншими вона буває надто грайлива, навіть накликаючи на себе підозру. Я ось чого хотів би, сер Джоне. Ви джентльмен, прегарно вихований, красномовний, усюди бажаний гість, вас поважають за становище й особисті чесноти — за мужність рицаря, за галантність придворця й мудрість ученого.

ФАЛЬСТАФ

Ну що ви, сер!

ФОРД

Повірте мені! Та ви й самі це добре знаєте. Ось вам гроші. Витрачайте їх, будь ласка, витрачайте! Як треба — візьміть ще. До ваших послуг усе моє майно. І я за це нічого не хочу, тільки не пошкодуйте часу й візьміть ту пані Форд в облогу, перевірте її чесність. Пустіть у діло все своє зальотницьке мистецтво, здобудьте її, бо якщо справді хтось міг її здобути, то вам домогтися цього буде ще легше, ніж йому.

ФАЛЬСТАФ

Стривайте, сер, який же вам сенс намовляти мене здобути те, про що ви самі палко мрієте? По-моєму, ви знайшли дуже дивний лік на свою хворобу.

ФОРД

О, та ви зрозумійте, що я цим хочу досягти! Вона так надійно обмурувалася своїми чеснотами, що я боюся показати їй шал свого серця. Її чистота сяє так, що на неї страшно глянути. А маючи в руках якісь докази, я міг би сміливіше підступитись до неї зі своїми жаданнями. Тоді б її так не боронила чистота, добра слава, подружня вірність і тисяча інших укріплень, через які тепер мені важко пробитися. Що ви на це скажете, сер Джоне?

ФАЛЬСТАФ

Пане Хорте, найперше я згоден узяти ваші гроші. Потім — дайте мені свою руку. І, нарешті, слово джентльмена, що, коли ви того бажаєте, Фордова дружина буде ваша!

ФОРД

О, які ви добрі!

ФАЛЬСТАФ

Обіцяю вам, пане Хорте, вона буде ваша.

ФОРД

А про гроші не турбуйтесь, сер Джоне, скільки вам треба, ви їх матимете.

ФАЛЬСТАФ

А ви, пане Хорте, матимете пані Форд, неодмінно матимете. Можу вам сказати, що сьогодні я буду в неї. Вона сама призначила мені побачення. Якраз перед вами сюди приходила її повірниця чи помічниця. Я маю зустрітися з пані Форд між десятою й одинадцятою годиною, бо саме тоді її чоловіка, того шолудивого ревнивця, не буде вдома. Навідайтесь до мене ввечері, і я вам розповім, чого домігся.

ФОРД

Я щасливий, що познайомився з вами. А ви знаєте пана Форда?

ФАЛЬСТАФ

На біса мені той бідний рогоносець! Ні, я його не знаю. Але дарма я зву його бідним, кажуть, що той ревнивий бовдур, якому дружина наставляє роги, має купу грошви. Тим-то я й уподобав його жінку. Вона мені стане ключем до скрині свого рогатого сторожа. Ось де буде нагода поживитися!

ФОРД

Вам, пане, слід би його знати. Тоді ви могли б уникати зустрічі з ним.

ФАЛЬСТАФ

Хай він провалиться, крамар нікчемний! Від одного мого погляду в нього жижки затрусяться. Моя палиця, як метеор, заблисне над його рогатою головою, і він заніміє з жаху. Ось побачите, пане Хорте, я візьму гору над тим селюком, а ви візьмете його жінку. Не забудьте ж прийти ввечері. Форд — поганець, а я додам йому ще один титул. Ви переконаєтесь, пане