Збірка творів - Вільям Шекспір

ПІСТОЛЬ

Ну, а від мене взнає Форд,

Що жде його обман:

На честь його чига той чорт

І на його гаман.

НІМ

Я такої вдачі, що не вгамуюсь, поки свого не доможуся. Я доведу Пейджа до того, що він сягне по отруту. Він оскаженів з ревнощів, бо я у гніві страшний. Такої вже я вдачі.

ПІСТОЛЬ

Ти справжній бог відплати. Я тобі

Стаю на поміч. Ну, тепер не гаймось!

Виходять.

Сцена 4

Кімната в домі доктора Каюса. Входять Спритлі, Бевз і Довбен.

СПРИТЛІ

Ось що, Джоне Довбене! Іди до вікна й дивись, чи не повертається додому мій господар, доктор Каюс. Бо коли він застане тут сторонніх, то перепаде і Господові Богу, і нашій рідній мові.

ДОВБЕН

Гаразд, дивитимусь.

СПРИТЛІ

Іди. А я за те ввечері, коли вже догасатиме жар у каміні, почастую тебе склянкою гарячого молока з вином.

Довбен виходить.

Який слухняний, лагідний хлопець! Такі чесні служники рідко трапляються. Я певна, що він ані пліткар, ані розбишака. Одне зле — забагато молиться, є в нього така вада. Але хто з нас без вад! Не гудьмо його. То, кажеш, твоє ім’я — Пітер Бевз?

БЕВЗ

Таки воно, оскільки немає кращого.

СПРИТЛІ

І твій господар — пан Нікчем?

БЕВЗ

Таки він.

СПРИТЛІ

Це, бува, не той, що має велику заокруглену бороду, таку як ніж у кушніра?

БЕВЗ

Та де там! У нього дрібненьке бліде лице й ріденька русява борідка. Таки руда, мов у Каїна.

СПРИТЛІ

А вдачі твій Нікчем плохої?

БЕВЗ

Таки плохої. Але при нагоді може й показати свій норов комусь нижчому за себе. Раз він навіть з лісником побився.

СПРИТЛІ

Та невже? О, то я його знаю! Це той, що ходить, задерши голову, ніби кілка проковтнув, і колін не згинає?

БЕВЗ

Еге, таки він.

СПРИТЛІ

Що ж, аби Господь не послав Анні Пейдж гіршої долі. Скажи велебному отцеві Евансу, що я зроблю все можливе для твого господаря. Анна добра дівчина, і я бажаю…

Повертається Довбен.

ДОВБЕН

Лишенько! Йде господар.

СПРИТЛІ

Ой, перепаде нам усім! Ходи мерщій сюди, голубе, посидь у цій комірчині. (Ховає Бевза в комірчину) Він довго не затримається вдома. Агов, Джоне Довбене! Джоне, чуєш? Піди поглянь, де наш господар. Може, він захворїв, що так довго не повертається додому? (Наспівує) А вниз по стежечці, а вниз…

Входить Каюс.

КАЮС

Що ти співай? Я не люблю такий дурниць. Будь ласка, принеси мені з моя комірчина un boitier, коробочка пігулок, такий зелененький. Чув, що я казав? Зелененький.

СПРИТЛІ

Чую, чую. Зараз принесу. (Вбік) Ще добре, що він сам не пішов туди. Бо якби знайшов того хлопця, то осатанів би з люті.

КАЮС

Ох-ох-ох, який спек! А мені треба ходив до королівський двір — важливий справа.

СПРИТЛІ

Оця коробочка, сер?

КАЮС

Так. Клади її в мій кишень. Depeche, мерщій. Де той шельм Довбен?

СПРИТЛІ

Гей, Джоне Довбене! Джоне!

ДОВБЕН

Я тут, сер.

КАЮС

Ти не Джон Довбен, а Шельм Довбен! Бери моя рапір і ходи зі мною до королівський двір.

ДОВБЕН

Вона вже наготована, он стоїть у передпокої, Каюсе. Слово честь, я дуже барився! Ох шорт! Qu’aі joublie?[15] Там у комірчина лежав зілля, без нього я не обійтися.

СПРИТЛІ (вбік)

Ох лишенько! Він оскаженіє, як знайде там хлопця.

КАЮС

О диябль, диябль! Хто це в мій комірчина? Злодій, шельми! (Витягає Бевза) Довбен, давай моя рапір!

СПРИТЛІ

Що з вами? Заспокойтеся!

КАЮС

Чого я маю покоїтись?

СПРИТЛІ

Це чесний хлопець, їй-богу!

КАЮС

А що робив чесний хлопець у моя комірчина? Чесний хлопець не ходить по чужий комірчина!

СПРИТЛІ

Благаю вас, не будьте таким флегматичним! Я вам скажу всю правду. Цей хлопець прийшов з дорученням до мене від велебного отця Еванса.

КАЮС

Ну?

БЕВЗ

Таки з дорученням. Він просить її, щоб…

СПРИТЛІ

Цить-бо!

КАЮС

Ні, ти сам цить-бо! А він хай казав!

БЕВЗ

Просить, щоб ця добродійка, ваша служниця, замовила добре слово Анні Пейдж за мого пана. Тобто щодо його сватання.

СПРИТЛІ

Так чи так, а я зроблю для твого пана все, що зможу. Біда тільки, що цей французький доктор, мій господар. Я маю право називати його своїм господарем, бо порядкую в його домі, перу, прасую, варю пиво, печу, мию, накриваю на стіл, стелю постіль, геть усе сама роблю…

БЕВЗ

Багато роботи на одні руки.

СПРИТЛІ

От бачиш. Справді, багато роботи, рано вставай, пізно лягай. Та я скажу тобі на вухо, але гляди, нікому й не писни: мій господар сам закоханий у панну Пейдж. Та дарма, я знаю, що Аннине серце належить іншому.

КАЮС (Бевзеві)

Гей ти, мавп, віддавай цей лист велебному отцеві Г’ю. Я викликай його на дуель. Буду колоти йому горло у Віндзорський парк. Я навчу той велебний мавп, як утрутитись у чужий справ. Можеш ішов геть, нічого тобі тут стовбич. Диябль! Я його вивалашу! Так, вивалашу! Робив з нього мокрий курка!

Бевз виходить.

СПРИТЛІ

Бог з вами, та ж він дбає не про себе, а про свого приятеля!

КАЮС

Однаково, про кого він дбай. Ти сам казав мені, що Анна Пейдж буде мій. Диябль! Я хочу вбивай той велебний шахрай! Я буду брати секундант господар заїзду «Підв’язка». Диябль! Анна Пейдж буде мій.

СПРИТЛІ

Пане, таж дівчина любить вас. Усе буде гаразд. А люди нехай собі кажуть, що хочуть.

КАЮС

Довбен, ходи за мною до королівський двір. Диябль! Якщо я не буду мати панна Пейдж, ти будеш летів звідси у двері голова вперед. Ходи за мною!

Каюс і Довбен виходять.

СПРИТЛІ

Дулю ти матимеш, а не панну Пейдж. Я знаю, кому віддане її серце. Жодна жінка у Віндзорі не знає Анни так, як я, і вона, слава Богу, нікого так не слухається, як мене.

ФЕНТОН (за лаштунками) Агов, є хтось удома?

СПРИТЛІ

Хто там? Заходьте, будь ласка!

Входить Фентон.

ФЕНТОН

Добрий день, тітонько Спритлі! Як почуваєте себе?

СПРИТЛІ

Дякую, сер, добре. Де ж би я погано почувала себе, коли моїм здоров’ям цікавиться ваша милість.

ФЕНТОН

Що нового? Як мається прекрасна панна Анна?

СПРИТЛІ

Ваша правда, сер, вона і прекрасна, і чесна, і ласкава дівчина. І, скажу щиро, прихильна до вас, слава Богу.

ФЕНТОН

То ви гадаєте, що мої справи непогані? Не марні мої залицяння?

СПРИТЛІ

Що ж, сер, усе в руках Господніх.