Збірка творів - Вільям Шекспір

АННА

Я не піду без вас, сер. Ніхто не сяде до столу, поки вас не буде.

НІКЧЕМ

Слово честі, мені не хочеться їсти. Але дякую вам так, наче я вже пообідав.

АННА

Благаю вас, сер, заходьте.

НІКЧЕМ

Дякую вам, я краще погуляю тут. Я недавно забив собі ногу, коли змагався шпагою і кинджалом з одним учителем фехтування. Хто програє, мав з ’їсти цілу миску тушкованих слив. І, слово честі, відтоді я не витримую навіть духу гарячої їжі. Де це так собаки валують? Може, в місто привели ведмедів?

АННА Мабуть, привели, сер. Я десь чула таке.

НІКЧЕМ

Мені подобається ця розвага. Ій-богу, ніхто в цілій Англії стільки не закладався на цькуванні ведмедів, як я. А ви? Мабуть, вам страшно, як ведмедя спускають з ланцюга?

АННА Страшно, звичайно.

НІКЧЕМ

А мені їсти не давай, аби тільки поглянути, як цькують ведмедя. Я разів із двадцять бачив, як спускали з ланцюга славетного Секерсона, навіть смикав за ланцюг. А жінки репетували й верещали як скажені. Жінки справді-таки не зносять ведмедів, бо то гидкі, неоковирні тварини.

Сцена 2

Там само.

Входять Г’ю, Еванс і Бевз.

ЕВАНС

Мерщій біжи й рожпитайся, де дім доктора Каюша. Там ти жнайдеш таку шобі пані Шпритлі, що в нього жа няньку, чи жа доглядачку, чи жа куховарку, чи жа пралю, чи жа підмітачку.

БЕВЗ

Добре, пане.

ЕВАНС

А далі буде ще краще. Віддати їй чього лишта, бо та жінка ближька жнайома панни Пейдж, і я пишу їй, щоб вона жамовила шлово жа твого пана. Ну біжи, а я ж божою лашкою іду дообідувати. Жараж подадуть шир і яблука.

Виходять.

Сцена 3

Кімната в заїзді «Підв’язка».

Входять Фальстаф, Бардольф, Нім, Пістоль, Робін і господар заїзду.

ФАЛЬСТАФ

Слухай-но, шановний господарю!

ГОСПОДАР

Що так, голубе? Скажи своє вчене, мудре слово!

ФАЛЬСТАФ

Не жартуй, шановний господарю. Я мушу розпустити трохи свого почту.

ГОСПОДАР

Розпускай, прекрасний Геркулесе! Жени їх до біса, хай розбігаються, мов пацюки.

ФАЛЬСТАФ

Адже я маю всього десять фунтів на тиждень.

ГОСПОДАР

Ох ти кесарю Цезарю, царю-злидарю! Ну гаразд, я заберу в тебе Бардольфа, він буде в мене наливати пиво й затикати барило. Це тебе влаштує, хоробрий Гекторе?

ФАЛЬСТАФ

Зроби таку ласку, шановний господарю.

ГОСПОДАР

Сказано, як зав’язано. Нехай іде зі мною. (До Бардольфа) Побачимо, чи вмієш ти наливати так, щоб піни було більше, а пива менше. Я свого слова не беру назад. Ходімо. (Виходить)

ФАЛЬСТАФ

Іди з ним, Бардольфе. Торгувати пивом — чудове ремесло. Зі старого плаща може вийти новий фартух, а з підупалого челядинця — бравий шинкар. Іди з богом!

БАРДОЛЬФ

Про таке життя я й мріяв. Воно мені до шмиги. (Виходить)

ПІСТОЛЬ

Ох ти, циганська душе, та невже

Меча на чіп ти ладен поміняти?

НІМ

Його зачато на п’яну голову, тому він такий ласий до чарки. Нема в ньому геройського духу, ось у чім річ.

ФАЛЬСТАФ

Я радий, що спекався цього червонопикого. Він надто нахабно крав. Не мав ні міри, ні такту, мов поганий співак.

НІМ

Порядний злодій украде, та й перепочине.

ПІСТОЛЬ

Здобуде — ось як скаже нам мудрець.

Украде? Пхе, яке негарне слово!

ФАЛЬСТАФ

Справді, панове, я став бідний, як церковна миша.

ПІСТОЛЬ

Церковна миша з черевом ведмежим.

ФАЛЬСТАФ

І мушу вдаватись до хитрощів чи, сказати б навпростець, шахрувати, іншої ради немає.

ПІСТОЛЬ

І вороняті теж поживи треба.

ФАЛЬСТАФ

Хто з вас знає Форда, що мешкає в нашому місті?

ПІСТОЛЬ

Я знаю — то заможний чоловік.

ФАЛЬСТАФ

Я скажу вам, мої чесні друзі, що в мене лежить на серці.

ПІСТОЛЬ

Два пуди сала або, може, й більше.

ФАЛЬСТАФ

Облиш свої жарти, Пістолю. Сала на мені таки чималенько, але річ не в ньому. До сала треба ще й хліба чи, пак, грошей. І я знайшов добре джерельце. Одне слово, надумав по-залицятися до Фордової дружини. Я відчуваю, що вона до мого залицяння буде прихильна. Вона солодко озивається до мене, пускає очима бісики, підморгує мені. Я бачу її наскрізь. Якщо перекласти все з голосу почуттів на просту людську мову, воно означатиме: «Фальстафе, я твоя».

ПІСТОЛЬ

Її він вивчив, потім переклав

Із мови честі на звичайну людську.

НІМ Глибоко закинуто гачок! Та чи вловиться рибка?

ФАЛЬСТАФ

Подейкують, ніби вона користується чоловіковим гаманцем, як своїм власним, а в тому гаманці легіон золотих ангелів.

ПІСТОЛЬ

Гукни на поміч легіон чортів і сміливо берись до неї, друже!

НІМ

О, то ти любиш ангелів, а не рибку! Добре! Якби ти прихилив їх і до мене, бо я теж люблю золотих ангелів.

ФАЛЬСТАФ

Я ось написав їй листа. І такого самого Пейджевій дружині, що теж сьогодні виявляла до мене велику увагу і прискіпливо вивчала кожну часточку мого тіла. Її променистий погляд то осявав мою ногу, то золотив мій показний живіт.

ПІСТОЛЬ

То сонце золотило купу гною.

НІМ

Оце дотепно сказано! Спасибі!

ФАЛЬСТАФ

О, вона так пожадливо роздивлялася на мою статуру, що погляд її пік мене, мов промінь сонця крізь запалювальне скло. Ось і для неї лист. Ця жінка також порядкує гаманцем свого чоловіка. Вона, мов та Гвіана, сповнена золота і всякого добра. Я буду в них скарбником, а вони — моїми скарбницями. Одна стане для мене Ост-Індією, а друга Вест-Індією, і я торгуватиму з обома. (До Пістоля) Ось на, віднеси цього листа пані Пейдж. (До Німа) А ти оцього — пані Форд. Ми ще поживемо, хлопці, ще поживемо!

ПІСТОЛЬ

Щоб я став Пандаром, зганьбив свій меч?

Цьому не бути! Геть листи до біса!

НІМ

Я теж не хочу робити такого паскудства. Не така в мене вдача. Я дбаю про свою добру славу.

ФАЛЬСТАФ

(Робінові)

Бери, небоже, ти мої листи

Й спрямуй вітрило в золоті краї.

Це ж бидло хай шукає інший хлів.

Навчиться Фальстаф хитрощів новітніх

І збагатіє сам на штиб французів.

Крім пажа, він не має більше друзів.

Фальстаф і Робін виходять.

ПІСТОЛЬ

Хай кібець розклює твою печінку!

Я проживу й без тебе грою в кості.

Ще дурнів вистачить на мій гаман.

Ти ж підеш у старці, фрігійський турку.

НІМ

А я мізкую, як йому помститись.

ПІСТОЛЬ

Ти хочеш мститись?

НІМ

Небо в свідки — так!

ПІСТОЛЬ

Мечем чи хитрістю?

НІМ

І тим, і тим.

Відкрию