Збірка творів - Вільям Шекспір

ФОРД

От клятий ласій! Падлюка! В мене серце лусне з нетерплячки. Хто тепер скаже, що мої ревнощі безпідставні? Моя дружина послала до нього повірницю, час побачення визначено. Це ж змова! Хто б міг таке подумати? О, яка мука мати невірну дружину! Мою постіль хочуть споганити, скриню пограбувати, а чесне ім’я зганьбити! І я повинен мало що терпіти страшну кривду, а ще й вислухувати образи від свого майбутнього кривдника! Які образи, які прізвиська! Що проти них імена чортів і всякої пекельної нечисті! Сатана, Люцифер, Вельзевул — усе це звучить прегарно. А рогоносець, тюхтій-рогоносець! Навіть чорта не прозивають рогоносцем! Пейдж — дурень, заплішений дурень. Довіряє своїй дружині, не ревнує її. Та я швидше довірю фламандцеві масло, валлійському попові сир, ірландцеві пляшку горілки чи конокрадові коня, ніж свою дружину їй самій. Вона снує якісь плани, хитрує, вигадує, а коли вже жінка щось надумає зробити, то й зробить, серце надвередить, а свого доможеться. Хвалити Бога, що я ревнивий! Об одинадцятій годині. Я переб’ю їм побачення, викрию свою дружину, помщуся Фальстафові і поглузую з Пейджа. А тепер гайда додому. Краще прийти на три години раніше, ніж на хвилину спізнитися. Тьху, рогоносець! Рогоносець! (Виходить)

Сцена 3

Вигін поблизу Віндзора.

Входять доктор Каюс і Довбен.

КАЮС

Жак Довбен!

ДОВБЕН

Що бажаєте, сер?

КАЮС

Котра є годин, Жак?

ДОВБЕН

Минула година відтоді, коли велебний отець Г’ю мав зустрітися з вами.

КАЮС

Шорт! Він рятував своя голова тим, що не прийшов. Мабуть, молиться по своїй Бібль і забувай. Диябль! Жак Довбен, він був би мертвий людина, якби прийшов!

ДОВБЕН

Він хитрий, сер, добре знає, що ваша милість уб’є його, коли він прийде.

КАЮС

Шорт, він буде дужче мертвий, як солоний оселедець, коли я його вбивай. Бери рапір, Жак, я тобі показуй, як я його вбивай!

ДОВБЕН

Даруйте, сер, я не вмію фехтувати.

КАЮС

Бери рапір, шелихвіст!

ДОВБЕН

Стривайте, сюди йдуть люди.

Входять Пейдж, М’ялоу, Нікчем і господар заїзду.

ГОСПОДАР

Вітаю тебе, невгамовний докторе!

М’ЯЛОУ

Хай вас Бог благословить, пане Каюсе!

ПЕЙДЖ

Моє шанування, любий докторе!

КАЮС

Шого це ви — одна, дві, три, шотири — прийшов сюди?

ГОСПОДАР

Подивитись, як ти б’єшся, як нападаєш і як відбиваєшся, як ти робиш усі ті пунто, стокадо, реверси, вольти і монтани, як заходиш із того боку, а як із цього. То що, він уже вбитий, мій ефіопе? Вбитий, мій Франціску? Га, молодче? Що скажеш, мій Ескулапе, мій Галене, моє бузинове серце? То він убитий, голубе, так?

КАЮС

Шорт! Той піп — найбільший боягуз на весь світ. Не показав сюди свій ніс!

ГОСПОДАР

Зате вже ти, голубе, — кастільський король Сечогін, хоробрий Гектор Грецький!

КАЮС

Прошю вас бути свідок, що я чекав його шість, сім, два, три година, а він не прийшов.

М’ЯЛОУ

І добре зробив, любий докторе. Він лікар душі, а ви лікар тіла, обидва повинні лікувати, а не битися, така вже ваша робота. Правда ж, пане Пейдже?

ПЕЙДЖ

Пане М’ялоу, хоч ви тепер суддя і мирите людей, а й самі колись були завзятим фехтувальником.

М’ЯЛОУ

Хай йому грець, пане Пейдже, хоч я тепер старий і справді мирю людей, а як побачу шпагу, в мене аж руки сверблять, так хочеться схопити її. Ми стали суддями, лікарями чи священиками, а проте й досі зберегли в собі трохи молодечого запалу. Всі ми люди, пане Пейдже.

ПЕЙДЖ

Це правда, пане М’ялоу.

М’ЯЛОУ

Так і має бути, пане Пейдже. Я прийшов, щоб забрати вас додому, пане Каюсе. Я мировий суддя. Ви показали себе добрим лікарем, а велебний отець Г’ю — добрим і терплячим пастором. Ходімо зі мною, пане Каюсе.

ГОСПОДАР

Вибачте, пане Осломире. На два слова, мосьє Людоморе.

КАЮС

Людоморе? А що це такий?

ГОСПОДАР

Людомор по-нашому означає герой, голубе.

КАЮС

Шорт! То я великий людомор, більший за кожний англієць. Той піп — паршивий собак! Шорт, я йому буду відрізай вуха!

ГОСПОДАР

Він тебе добре надухопелить, голубе.

КАЮС

Надахупелить? А що це такий?

ГОСПОДАР

Це означає, що він тобі дасть сатисфакцію.

КАЮС

Шорт, я вимагай, щоб він мене надахупелить. Диябль! Я хочу цього!

ГОСПОДАР

Я вже подбаю, щоб він задовольнив твоє бажання, а ні, то хай іде до біса.

КАЮС

Я вам дуже дякуй!

ГОСПОДАР

Нема за що, голубе. (Тихо до своїх супутників) Пане М’ялоу, пане Пейдже і ви, кавалере Нікчеме, йдіть містом до Жаб’ячого ставу.

ПЕЙДЖ

Хіба велебний отець там?

ГОСПОДАР

Там. Подивитесь, у якому він гуморі. А я тим часом поведу доктора полем. Гаразд?

М’ЯЛОУ

Гаразд, ідемо.

ПЕЙДЖ, М’ЯЛОУ, НІКЧЕМ

Прощавайте, пане Каюсе!

Виходять.

КАЮС

Шорт! Я вбивай той піп, бо він улаштовуй шлюб якийсь нахаб з Анна Пейдж.

ГОСПОДАР

Убий, так йому й треба. А поки що вклади в піхви своє нетерпіння, облий холодною водою свою лють і ходімо полем до Жаб’ячого ставу. Я тебе поведу на ферму, де тепер гостює Анна Пейдж, і ти зможеш позалицятися до неї. Що, потеплішало на серці? Добре я кажу?

КАЮС

Шорт! Я вам дякуй за це! Шорт! Я люблю вас і буду посилай вам добрий гість, мій пацієнт. Самий графи, рицарі, лорди, джентльмени.

ГОСПОДАР

А я за це поможу Анні Пейдж спекатись тебе. Добре я кажу?

КАЮС

Шорт! Добре, дуже добре!

ГОСПОДАР

Ну, то ходімо,

КАЮС

Іди слід мене, Жак Довбен!

Виходять.

Дія третя

Сцена 1

Вигін біля Жаб’ячого ставу.

Входять Г’ю Еванс і Бевз.

ЕВАНС

Шкажи мені, друже Бевже; шлужнику шановного пана Нікчема, де ти шукав пана Каюша, що жве шебе доктором медичини?

БЕВЗ

Та скрізь шукав, велебний отче, і під лісом, і на давньому Віндзорському шляху, не шукав тільки на тій дорозі, що веде з міста.

ЕВАНС

Я тебе дуже прошу, пошукай його ще й там.

БЕВЗ

Добре, велебний отче. (Виходить)

ЕВАНС

Хай мене Бог проштить! Гнів мене опошів великий, і душа моя в тривожі. Я буду радий, якщо він обдурив мене. Яка меланхолія налягає мені на шерче. Якби мені оче нагода, я порожбивав би об голову того дуришвіта вші його пляшечки з шечею, прошти Гошподи!

(Співає)

На лужі, де ми квіти рвали,

Пташки шпівали мадригали.

Ми ліжко вштелемо квітками,

Хай жорі мерехтять над нами.

На лужі.

О Гошподи милошердний, аж плакати хочеться!

Пташки шпівали мадригали.