Вибрані вірші - Поль Елюар

1945 р. У квітні 1944: Париж ще дише!, Подвійна тінь,Білокрилі білошвейки, Мова закоханого міркування, Бажання.

1946 р. Неперервна поезія І. Конференції в Чехословаччині й в Італії. Мандрівки до Югославії і Греції. Тривка жадоба жити.

28 листопада: У Швейцарії, де він перебував, Елюар дізнається про смерть Нюш у віці 40 років. Із цього дня і аж до зустрічі з Домінік Лемор на Всесвітньому конгресі миру в Мехіко (1949) поет переживає період безнадії.

1947 р. Предмет слів і образів. Вона споруджує палац. Час через вінця. Незабутні тіла. Найкраща збірка віршів і збірка, яку уклали для себе (антологія 1818— 1918) Внутрішнім зором, 8 зримих віршів (у співпраці з Максом Ернстом).

1948 р. Пікассо в Антибі. Бачити. Перші вірші, 1913—1921. Політичні вірші. Елюар стає глашатаєм миру і свободи в багатьох країнах. Пам'ятне тіло, Бестіарій.

1949 р. Перспективи. Пора кохання. Мандрівка по Македонії, зустрічі з грецькими партизанами. Греціє, моя трояндо розуму. Урок моралі.

1950 р. Клятва страдникам і борцям варшавського ґетто. Поїздка до Чехословаччини і СРСР.

1951 р. Шлюб Елюара з Домінікою. Вони проводять час у Парижі, Бейнаці (Дордонь) і Сен-Тропе. Публікація Змогти сказати все. Перша жива антологія поезії минулого. Глек, чи може він бути гарніший за воду?, Обличчя миру, Зерно крила, Фенікс, Моряки.

1952 р. У Женеві Елюар проводить конференцію на тему Поезія обставин. Представляє французький народ, бере участь у Москві в заходах, організованих на вшанування 150-річчя народження Віктора Гюґо і 100-річчя з дня смерти Гоголя.

Публікує Антологію творів про мистецтво, Стежки і шляхи поезії. Завершує Неперервну поезію II. Протягом літа поет переносить перший напад стенокардії. 18 листопада, о 9 годині ранку, у своєму паризькому помешканні, на проспекті Ґравель, Поль Елюар помирає через новий серцевий напад.

Примітки

1

Гаразд (англ.).