Українська література » Поезія » Вибрані твори в двох томах. Том 1 - Володимир Миколайович Сосюра

Вибрані твори в двох томах. Том 1 - Володимир Миколайович Сосюра

Читаємо онлайн Вибрані твори в двох томах. Том 1 - Володимир Миколайович Сосюра
— я вірші став писать під вечір золотий...

Писав чогось про смерть... неначе знав, що ніччю раптовий стрілів блиск вогку прониже тьму...

Й ми знов підем на бій за владу робітничу...

О, не забуть мені Червону ту зиму!..

Вкраїну з краю в край проходили з боями... Червоно танув сніг в пожежах барикад...

І громом молодим котилося над нами, лунало по ланах: “Вперед за владу Рад!..”

1 де ми не пройшли, нас радо зустрічали,

1 навіть вітер нам доріг не замітав.

Дівчата нам стрічки червоні пришивали, і хлопці радо йшли озброєні до лав...

V

І знов Донеччина... і вітер верби хиле...

Й не віриться, що знов побачу я село, давно покинуте, таке до болю миле...

Але багато з нас додому не прийшло...

Вже станція... завод... і рейки заблищали під безліччю огнів... Ось робітничий клуб...

І в небо простяглись, і небо запутляли незчислені ряди високодимних труб...

Скінчилась вистава... з воріт виходять люди...

О скільки, скільки тут знайомих милих лиць!.. Чого ж тепер мені так тоскно й давить груди, чого ж холодний сум ці хвилі принесли?..

VI

О, де ти, брате8 мій?.. Прийди хоч на хвилину... ти ж так мене чекав, а я й не знав, що ти мене давно зміняв на темну домовину, зміняв мене давно на схилені хрести...

Ти ж так мене чекав... казав, що —

“з фронту хутко Володька галіфе для мене привезе”...

Тепер не підем ми з тобою в Білу Гору, тепер уже тобі не треба галіфе...

Колеса тупо б’ють... по рейках перебої...

Вже міст через Дінець давно прогуркотів...

Стою біля дверей... і дихає сосною квиління вітрове про весни юних днів...

VIII

Широко розляглось з важким гарчанням місто9... і вітер з моря шле солоний теплий дух... і виснуть ліхтарі, як золоте намисто, що заквітчали ніч безсоромну й руду...

Каштани по боках... каміння душу давить... по вулицях вузьких прискорено йдемо.

Недавно тут були і греки, і зуави10, — справляв тут капітал свій золотий содом...

І чітко мірний крок ряди сотень хитає...

І сам собі здаюсь таким міцним, міцним...

А десь глибоко сум, що вже мене немає, що я в житті лишив від себе тільки дим...

Прискорено йдемо за днем золотокрилим, туди, де криці дзвін напружено гуде...

І маком прапори колони рясно вкрили, — і квітне маком бій, блакитний бій сердець...

їх

Все вище шлях важкий... внизу гудуть бетони... золото-синім сном душа палахкотить...

Під срібний дзвін криниць холодних і бездонних кидає ранок зор на небосхил гнідий.

Згорнула вже давно холодні сиві рядна, тільки для нас зима... навколо все в цвіту...

І з зор тремтючий міст в Майбутність неоглядну Години Перемог тільки для нас прядуть...

Весна й літо 1921

О, НЕ ДАРЕМНО!..

О, не даремно, ні, в степах гули гармати, і ллялась наша кров, і падали брати...

О, не даремно, ні, моя старенька мати зняла з своїх дітей дукатики1 й хрести...

По бруку чіткий крок... де авто перебої, веселі ватажки вітають юнаків...

Неначе дивний сон в півтемному забої, що бачив я колись під кайла спів дзвінкий.

Рядами струнко йдуть баби, жінки, дівчата, і дітвора біжить з захопленням в очах...

І скиглить, скиглить ніч промерзла й кострубата, розіпнена давно на сонячних мечах...

О, не даремно, ні, в степах гули гармати, і ллялась наша кров, і падали брати...

О, не даремно, ні, моя старенька мати зняла з своїх дітей дукатики й хрести...

1921

* * *

Безладно торохтить по бруку день бездумний, де порох голубий та цокоти копит...

Змарнілий небосхил роздерли нагло труби, де ластівки кричать про сонце і степи...

0 липне золотий!.. Твої байдужі очі нагадують мені холодний блиск озер

1 ранок голубий, де спів тремтить дівочий, мов листя золоте розхристаних берез...

Де море шарудить, над срібним пляжем трави, і шелестіння слів коханих і простих...

О теплий ночі блиск і блиск очей лукавий, де у колисці вій гойдався молодик!..

1921

Миколі Хвильовому 1

Ми на драбинах зор за днем золотодзвонним... Волошковим вінком годин тривожний бій...

І ранок з нами йде веселий та червоний співати про завод і села голубі.

Зустрілись в квітні ми. На сонячні галяви вже вечір голубий задумливо звисав... і рядом з ним зоря, нервова і смуглява, ховалась за доми, як золота коса...

Й нам путь тепер одна. Внизу старе захляле... дим іншого життя нам вітер з гір несе, і теплим молоком душа моя проллялась на жито золоте твоїх дзвінких пісень...

1921

ОСІННЄ

На тротуарах снить душа — шолом кошлатий...

В убрання осені одягнено дуби...

І шелестить стерня — чи по асфальту шини...

І світло-жовтий лист — тепла останній знак —

журливо крутиться

і тихо падає на мурах,

на стінах...

Ось хлопчик цигарки розпродує на розі.

Веселі горобці вовтузяться в пилу.

1 ніби знов я йду по місячній дорозі, де шелестить бур’ян і верби коло клунь...

Все тихше, тихше гул то млосний, то тривожний над полотном рудим брукованих дорог.

І вкрило димарі, мов пелюстками рожі, свитками золотих розпатланих хмарок.

1921

Пішли в чужі краї по хліб сини Надволжя, спадає курява на вибитих слідах.

За ними степ рудий в рослинах бездорожжя жагуче розтулив порепані вуста.

На спалених ланах тепер лиш вітер віє над чолом зморщеним сухих, пожовклих трав, й порожньо в хуторах, де жовтий відблиск сіє змарнілим зором день на призьбах, на хвіртках.

В безхмарний небосхил все вище, вище сонце, мов золотий їжак, засапано повзе...

І ніби далечить (а може, тільки сон це?..) блакитне полотно розплесканих озер...

1921

Із збірки “ Червона зима ” (1922)

* * *

В осіннім шелесті під галок лопотіння змарнілим сном бреде журба вогких алей...

І спогади тремтять, мов смажене насіння, лишають на вустах жадань прозорий ґлей...

І холодом терпким просякли сподівання, мов той жовтявий лист, розвіяний кругом...

І пелюсток зорі порив палкий, останній розвіяно тремтить під місячним серпом...

І згадуються дні... під снігом тротуари... під вибухи гармат бетонний вулиць жах... й пожежі перший знак, де димарів сигари до неба розтягли розтулені вуста...

Спадали постріли трояндними садками... над збитим ворогом тремтіли прапори...

І ніби Жовтня крок котив громи над нами з розчинених дверей зорі...

1921

Ми на роботу йдем.

На хмарних рушниках зоря квітки виводить... І звук, і день...

І

Відгуки про книгу Вибрані твори в двох томах. Том 1 - Володимир Миколайович Сосюра (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: