Справжня історія Стародавнього часу - Олексій Мустафін

правління ханьських імператорів переживала справжній розквіт. А деякими з винаходів тих часів із задоволенням користуються і наші сучасники.

Щоб керувати величезною державою, потрібен був зручний матеріал для письма. Бамбукові дощечки, на яких писали у давнину, були надто громіздкими, а шовк — надто коштовним. За часів Хань винайшли замінник шовкової тканини. Кокони, яких не використовували для виготовлення ниток, розмочували, подрібнювали, розкладали на сітці і висушували — так з них виходили аркуші паперу.

Виготовлення паперу. Китайська гравюра

Щоправда, був такий папір не дешевшим за шовк — адже кокони шовкопряда, навіть зіпсовані, були надто дорогими. Допоки один з імператорських чиновників, на ім’я Цай Лунь, не здогадався, що для виробництва можуть згодитися будь-які волокна або навіть звичайна деревина. Сам він виготовив папір зі старих рибальських сіток — довівши, що новий матеріал може бути не лише зручним, а й дешевим. Саме тому Цай Луня і досі вшановують як винахідника паперу. У Стародавньому ж Китаї його навіть оголосили богом-покровителем цього ремесла.

Винахідником компаса китайці вважають самого імператора Цінь Шіхуанді. Нібито він, щоб полегшити пересування свого війська у тумані, вирішив покласти на бронзову тацю ложку з магнітної породи, бо зрозумів, що її ручка завжди вказуватиме один і той самий напрямок — на північ. Так це чи ні — достеменно невідомо, але за часів династії Хань такий прилад точно використовували. Винайшли китайські вчені й прилад, що передбачав землетруси.

Перший китайський сейсмограф (сучасна реконструкція)

Китайські лікарі славилися своїми знан­нями далеко за межами країни. Вони добре вивчили людське тіло, винайшовши особливі точки, доторкнувшись до яких теплим камінням або ж встромивши тонкі голки, можна вилікувати людину від хвороб. З недугами боролися і за допомогою ліків, що їх виробляли з мінералів і корисних рослин. Серед таких ліків був і чай (відвар із листя чайного дерева), який лише згодом почали вживати як звичайний напій.

Пам’ятник першому компасу, встановлений у місті Кайфин

Держави Стародавньої Мексики

1. Міста-держави майя. Ще до загибелі міст-держав ольмеків перші міста виникли в їхніх східних сусідів — народу майя. Навала племен із заходу, що зруйнували Ла-Венту, його землі не зачепила. Натомість майя зберегли і вдосконалили культурні здобутки ольмеків. Від початку III століття можна було спостерігати справжній розквіт майянських міст-держав, найвідомішими з яких були Тікаль, Копан і Паленке.

Міста-держави майя

Майя не мали ані мідних, ані бронзових знарядь. У їхньому розпорядженні були тільки палиці-копачки, кам’яні ножі та сокири. Але й за допомогою такого нехитрого інструменту вони навчилися вирубувати ліси, обробляти землю і отримувати високі врожаї. Майя добре розумілися на властивостях різних рослин, які вирощували разом, на одному полі. За тим, щоб усі роботи відбувалися вчасно, у ретельній відповідності до календаря, прискіпливо стежили жерці. За будь-яке запізнення чи інше порушення карали доволі суворо: винуватця страчували.

Яшкукмо — цар Копана. Теракотова статуетка (Музей скульптур Копана)

У Мексиці не водяться коні, тож у майя не було тяглової худоби, не знали вони й колеса. Усі вантажі перевозили вручну (для цього використовували рабів) або ж човнами. Не дивно, що голов­ними торговельними шляхами були річки. На морському узбережжі, щоправда, міст майя майже не було, може, саме тому в морі вони почувалися невпевнено.

Чи не кожне місто майя, разом із округою, утворювало самостійну державу на чолі з царем. Зазвичай саме цар був голов­ним жерцем, його вважали живим втіленням бога. Володар керував усім життям держави й очолював військо. Царя оточувала спадкова знать, що навіть за зовнішнім виглядом відрізнялася від простолюду, та численне чиновництво. Податків знать і чиновники не сплачували, це був обов’язок селян, ремісників, торгівців. Внеском привілейованих класів вважали кров, яку вони час від часу цілком добровільно приносили в жертву богам.

Руїни Тікаля (сучасний вигляд)

Руйнівних війн між містами майя намагалися уникати. Натомість влаштовували так звані «квіткові бої»— криваві поєдинки зі зброєю в руках між вояками ворожих держав. А улюбленою розвагою за мирного часу вважали «гру з м’ячем», для якої в кожному місті будували особливий майданчик. Грали м’ячем зі смоли каучукового дерева, вагою близько двох кілограмів, і гравця переможеної команди приносили в жертву. Проте й у «квіткових боях», і в смертельних «іграх» участь брали тільки особи з царського роду і представники знаті.

Диск із зображенням гравця з мечем (Музей антропології в Мехіко)

2. Вірування і наукові здобутки майя. Своїх богів майя поділяли на «володарів небес» і «володарів підземного світу». Найшанованішими були «горішні» божества — насамперед, бог неба Іцамна, богиня місяця Ішчель, бог сонця Кинич-Ахав та бог дощу Чак. Щоб умилостивити їх, приносили жертви — зокрема, і людські. Храми майя, що за формою нагадували східчасті піраміди, будували з вапняку і фарбували зазвичай у червоний колір (колір крові). Іноді у таких пірамідах ховали царів або ж головних жерців.

Аркуш із книжки майя (Земельна бібліотека Саксонії)

Писемність майя була складною. Знаки позначали як окремі слова, так і звуки. Писали майя на шкірі, а частіше — на особливому матеріалі з обробленої кори дерев. Аркуші з кори складали «гармошкою», і виходили справжні книжки. До нашого часу залишилися також численні написи, зроблені на тиньку або ж вирізьблені на кам’яних стелах, які майя встановлювали у містах на знак важливих подій громадського життя.

Знак, яким майя позначали нуль

Місцеві жерці добре зналися на астрономії та розробили надзвичайно точний календар. Особливих успіхів майя досягли у математиці — створена ними система запису цифр схожа на ту, якою ми користуємося зараз, хіба що рахували вони не десятками, а двадцятками. До того ж майя — перші у світі — винайшли нуль. Для його позначення вони застосовували особливий знак, схожий на мушлю.

3. Піднесення Теотіуакана і спроба об’єднання Мексики. Дещо пізніше, аніж у майя, почали виникати міста у гористій Центральній Мексиці.